Ухвала суду № 33830043, 26.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2013 року м. Київ К/9991/29285/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011

у справі № 2а-11892/10/2070

за позовом Приватної науково-виробничої фірми «Анкор-Теплоенерго»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватна науково-виробнича фірма «Анкор-Теплоенерго» (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова) про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.09.2010 № 0002502330/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2010, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної невиїзної перевірки позивача з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість був складений акт № 2511/23-314/32762338 від 26.08.2010, яким встановлені порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон №168/97-ВР) а саме: безпідставне віднесення до складу податкового кредиту травня 2010 року ПДВ на загальну суму 166426,00 грн., який виник від виконання угод, які визнані нікчемними та в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків і не пов'язані з власною господарською діяльністю, чим занижено ПДВ до сплати на загальну суму 166426,00 грн., в тому числі за травень 2010 року на суму 166426,00 грн.

За результатами розгляду акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0002502330/0 від 15.09.2010, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 166426,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 66570,04 грн.; загальна сума - 232996,04 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п. 1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період. Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договору публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договору із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров