Ухвала суду № 33829993, 25.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2013 р. м. Київ К-32202/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Господарського суду Запорізької області від 21 серпня 2009 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року

у справі № 23/458/08-АП-11/276/09-АП

за позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Запорізької філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення

до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Запорізької філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001641501/0/7138 від 16 квітня 2008 року.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 21 серпня 2009 року позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Токмацької ОДПІ Запорізької області від 16 квітня 2008 року № 0001641501/0/7138. Присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Запорізької філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення документально підтверджені судові витрати.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року постанову Господарського суду Запорізької області від 21 серпня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Токмацька ОДПІ Запорізької області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 21 серпня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Запорізької філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 21 серпня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Токмацькою ОДПІ Запорізької області була проведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності сплати податків до бюджету Запорізькою філією Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення за період з 30 листопада 2006 року по 20 березня 2008 року, за результатами якої складений акт № 315/15-34927037 від 09 квітня 2008 року.

За висновками акту перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яке полягало у несвоєчасній сплаті узгодженого податкового зобов'язання із земельного податку у загальному розмірі 1151,18 грн. згідно розрахунків № 1149 від 30 січня 2006 року, № 986 від 30 січня 2007 року, № 12341 від 15 червня 2007 року.

16 квітня 2008 року Токмацька ОДПІ Запорізької області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення - рішення № 0001641501/0/7138, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 173 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання із земельного податку в розмірі 1151,18 грн. застосувала до позивача штрафні санкції в розмірі 50 % в сумі 575,61 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001641501/1/9970 від 23 травня 2008 року, № 0001641501/2/14591 від 18 липня 2008 року на аналогічні суми штрафу.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що норма пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не встановлює право чи обов'язок саме органу державної податкової служби якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти, з урахуванням того, що сплата самостійно узгоджених податкових зобов'язань із земельного податку згідно розрахунків № 1149 від 30 січня 2006 року, № 986 від 30 січня 2007 року, № 12341 від 15 червня 2007 року у строк, визначений законодавством, підтверджується платіжними дорученнями з відповідним призначенням платежу, а також зважаючи на те, що постановою Господарського суду Запорізької області від 03 квітня 2008 року у справі № 3/83/08-АП-3/94/08-АП, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року, був встановлений факт сплати позивачем земельного податку за січень - жовтень 2006 року у визначений законодавством строк та в повному обсязі, з огляду на що скерування податковим органом сплачених позивачем податкових зобов'язань згідно розрахунків № 1149 від 30 січня 2006 року, № 986 від 30 січня 2007 року, № 12341 від 15 червня 2007 року в рахунок погашення зобов'язань із земельного податку за січень - жовтень 2006 року є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були подані до органу державної податкової служби податкові розрахунки із земельного податку: № 1149 на 2006 рік, у якому задекларувало до сплати 1255,75 грн. (з січня по листопад включно по 104,65 грн., у грудні - 104,60 грн.), № 989 на 2007 рік, у якому задекларувало до сплати 1255,75 грн. (з січня по листопад включно по 104,65 грн., у грудні - 104,60 грн.), № 12341 на 2007 рік, у якому задекларувало до сплати 732,50 грн. (з червня по листопад включно по 104,65 грн., у грудні - 104,60 грн. (арк. справи 52-67).

Згідно платіжних доручень, копії яких знаходяться в матеріалах справи (арк. справи 68-78), задекларовані позивачем податкові згідно розрахунків № 1149 від 30 січня 2006 року, № 986 від 30 січня 2007 року, № 12341 від 15 червня 2007 року податкові зобов'язання із земельного податку були сплачені у повному обсязі та у строк, визначений законодавством.

При цьому, підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про те, оскільки згідно картки особового рахунку у позивача обліковувався податковий борг за попередні періоди, то суми, сплачені позивачем в рахунок погашення податкових зобов'язань, узгоджених згідно розрахунків № 1149 від 30 січня 2006 року, № 986 від 30 січня 2007 року, № 12341 від 15 червня 2007 року, скеровувались органом державної податкової служби в рахунок погашення податкового боргу в порядку календарної черговості.

Разом з цим, згідно графи «призначення платежу» вказаних вище платіжних доручень, копії яких знаходяться в матеріалах справи (арк. справи 68-78), вбачається, що грошові кошти були скеровані позивачем в рахунок оплати податкових зобов'язань із земельного податку згідно розрахунків № 1149 від 30 січня 2006 року, № 986 від 30 січня 2007 року, № 12341 від 15 червня 2007 року.

Згідно пункту 1.5 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до положень підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах, зокрема, при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, для застосування цього штрафу необхідна наявність двох підстав: 1) наявність узгодженої суми податкового зобов'язання; 2) несплата цієї узгодженої суми податкового зобов'язання при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Ці факти мають бути належним чином встановлені податковим органом. Інших підстав для застосування штрафу не передбачено.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Відповідно до пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Колегія суддів відзначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

При цьому, суди попередніх інстанцій правомірно відзначили про недоведеність податковим органом існування у позивача податкового боргу, в рахунок погашення якого Токмацькою ОДПІ Запорізької області були скеровані сплачені позивачем кошти, з огляду на обставини, встановлені постановою Господарського суду Запорізької області від 03 квітня 2008 року у справі № 3/83/08-АП-3/94/08-АП, яка набрала законної сили.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність визначення податковим органом позивачу штрафних санкцій згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Токмацької ОДПІ Запорізької області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Запорізької області від 21 серпня 2009 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 21 серпня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна