Ухвала суду № 33829985, 25.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/17845/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Завод «Електродвигун»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2012

у справі № 2а/0570/22040/2011

за позовом Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції

до Публічного акціонерного товариства «Завод «Електродвигун»

про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2012, задоволено позовні вимоги Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - позивач, Красноармійська ОДПІ) до Публічного акціонерного товариства «Завод «Електродвигун» (надалі - відповідач, ПАТ «Завод «Електродвигун») про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача, в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 543 722,76 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2012 і відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем були надані до Красноармійської ОДПІ податкові декларації з податку на додану вартість:

№ 9007526116 від 15.09.2011 за серпень 2011 року, якою визначено податок у розмірі 50 450,00 грн. Термін сплати настав 30.09.2011;

№ 9008920316 від 19.10.2011 за вересень 2011 року, якою визначено податок у розмірі 12 659,00 грн. Термін сплати настав 30.10.2011.

У зв'язку із заниженням податку на додану вартість за період з 01.01.2007 по 31.03.2008, встановленим актом перевірки від 15.09.2008 № 755-23-2-14309014, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 25.09.2008 № 0000632340/0, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 370 693,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 915 740,00 грн., всього на суму 1 286 433,00 грн.

В результаті адміністративного оскарження були винесені податкові повідомлення-рішення від 08.12.2008 № 0000632340/1, від 02.03.2009 № 0000632340/2 аналогічного змісту.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який вступив в дію з 01.01.2011, передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені відповідачем в судовому порядку. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.05.2010 позовні вимоги ПАТ «Завод «Електродвигун» задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення на суму 738 640,40 грн., в тому числі: за основним платежем - 5 498,00 грн., за штрафними санкціями - 733 143,40 грн.

Вказане рішення суду набрало законної сили.

Згідно вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, судами попередніх інстанцій на підставі наведеного встановлено, що сума, яка відображена на зворотному боці облікової картки платника податків у розмірі 425 210,78 грн. (яка частково складається із суми податкового зобов'язання у податковому повідомленні-рішенні від 02.03.2009 № 0000632340/2, а також даних самостійно поданих декларацій з податку на додану вартість), є узгодженою.

Крім того, податковий орган на підставі ст.129 Податкового кодексу України нарахував пеню у розмірі 501,98 грн., що підтверджено розрахунком пені (а.с.109).

Відповідачем податкові зобов'язання сплачено лише частково, у зв'язку з чим у нього виник податковий борг на загальну суму 543 722,76 грн. (з урахуванням штрафних санкцій та пені).

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Пунктом 38.1 ст.38 Кодексу встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України, у випадку, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені строки, податковий орган направляє такому платнику податків податкові вимоги.

Красноармійською ОДПІ відповідачу була направлена податкова вимога від 06.09.2011 № 60, отримана відповідачем, що підтверджується відміткою на поштовому повідомленні.

Керуючись ст.89 Податкового кодексу України, позивачем прийнято рішення від 07.09.2011 № 47/24 про опис майна відповідача у податкову заставу.

Майно підприємства внесено до податкової застави та зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 16.09.2011 за №11614934, що підтверджено витягом про реєстрацію.

Таким чином, заходи, застосовані податковим органом для стягнення податкового боргу, не призвели до його погашення. Водночас, строки його добровільної сплати спливли.

Відповідно до пп.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 41.5 ст.41 Кодексу органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Згідно п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків, зокрема, шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України).

Зважаючи на викладене, з урахуванням проведених податковим органом заходів, спрямованих на погашення податкового боргу, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог щодо необхідності стягнення з рахунків відповідача у банку коштів в рахунок погашення податкового боргу.

Водночас, колегія суддів на спростування посилань ПАТ «Завод «Електродвигун» щодо обов'язковості звернення податкового органу із поданням в порядку, передбаченому ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що була чинною на момент звернення із позовом, суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право має місце, якщо платник податків оспорює рішення податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

В свою чергу, провадження у справах, порушених за поданням податкових органів відповідно до вищевказаної статті, є окремим видом судового провадження, відмінним від загального (позовного).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки платник податків висловив свою незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою виникнення обставин для внесення відповідного подання, а саме: оскаржив в судовому порядку податкові повідомлення-рішення, між сторонами виник спір про право, що робить неможливим розгляд справи в порядку, визначеному статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, наведене підтверджує правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при винесенні рішень по справі № 2а/0570/22040/2011, що не спростовується доводами касаційної скарги.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Завод «Електродвигун» залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2012 у справі № 2а/0570/22040/2011 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна