Ухвала суду № 33829975, 18.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2013 р. м. Київ К/800/23410/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.,за участю представників позивача:Бєлицької І.В.,відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013

у справі № 2а-4070/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2012 відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» (надалі - позивач, ТОВ «БК «Укбудмонтаж») до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зустрічними перевірками контрагентів не підтверджено правильності формування позивачем складу податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних такими контрагентами.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013 скасовано рішення суду першої інстанції та позов задоволено з підстав доведеності реальності проведених позивачем господарських операцій, що призвели до настання фактичних наслідків та змін майнового стану, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів позивача.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводить доводи в підтримку оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС проведено перевірку ТОВ «БК «Укрбудмонтаж», за результатами якої складено акт від 05.01.2012 № 2/23/60/34482827 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Технобудальянс» за квітень 2011 року, з ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» за липень та серпень 2011 року, з ТОВ «Північно-Український будівельний альянс» за вересень 2011 року.

Актом перевірки встановлено порушення ст. 203, 215, 216, 228, 236 Цивільного кодексу України, правочини, здійснені між позивачем та контрагентами у квітні, липні та серпні 2011 року, визнано нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення; п.44.1 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4 834 621,06 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 25.01.2012 винесено податкове повідомлення-рішення № 0000152360, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

В обґрунтування своєї позиції податковий орган посилався на те, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача (ТОВ «Технобудальянс», ПП «УНТК Енергоспецмонтаж», ТОВ «Північно-Український будівельний альянс») здійснювалась ними поза межами правового поля, у зв'язку з чим всі правочини (договори), укладені між позивачем та зазначеними контрагентами, є нікчемними, отже не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, а виписані зазначеними контрагентами первинні бухгалтерські документи (в тому числі податкові накладні) не можуть бути належною підставою для збільшення розміру податкового кредиту позивача.

Переглянувши судове рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що вступив в дію з 01.01.2011, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності, що підтверджено належним чином складеними податковими накладними (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) і сплата податку на додану вартість продавцю у складі вартості товару.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач здійснював господарську діяльність з ТОВ «Технобудальянс», ПП «УНТК Енергоспецмонтаж», ТОВ «Північно-Український будівельний альянс» на підставі цивільно-правових угод, на виконання яких виписано податкові накладні за квітень, липень, серпень та вересень 2011 року.

Фактичне виконання господарських операцій, проведення розрахунків та право позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість по розрахунках між ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» та вказаними контрагентами підтверджують копії договорів замовників на будівництво (реконструкцію) трьох об'єктів нерухомості, для будівництва (реконструкції) яких позивач, як генеральний підрядник, перезамовив виконання частини об'ємів робіт своїм контрагентам; копії підрядних договорів, довідок про вартість виконаних робіт затвердженої типової форми КБ-3, актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт затвердженої типової форми КБ-2, докази оплати вартості таких виконаних робіт, копії ліцензій контрагентів на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури з відповідним переліком робіт, копії податкових накладних.

Дані актів зустрічних перевірок про невідображення продавцями сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань та несплата їх до бюджету не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанові від 31.01.2011. Зокрема, Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Більш того, вищезазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, і, як наслідок, скасування помилкового рішення суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013 у справі № 2а-4070/12/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна