Ухвала суду № 33829861, 23.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2013 р. м. Київ К/800/972/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальність "Фірма "ВЕНА" та Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.03.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012

у справі № 2а/2570/424/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальність "Фірма "ВЕНА"

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фірма «Вена» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 20.01.2012 № 0000462320, № 0000452320, № 0000472320 та № 0000482320.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.03.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012, позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.01.2012 № 0000462320 та № 000048232 в повному обсязі, а № 0000472320 - в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 228189,00 грн. (192802,00 грн. - за основним платежем та 35387,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції). В решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Також, не погодившись з винесеними рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011, складено акт перевірки від 04.01.2012 № 11/23/14245188, на підставі якого 20.01.2012 були винесені спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000452320, яким нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 343656,00 грн. (274925,00 грн. - за основним платежем та 68731,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000462320, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 357 044,00 грн.;

- № 0000472320, яким нараховано грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 558099,00 грн. (412742,00 грн. - за основним платежем та 145357,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями);

- № 0000482320, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3063,00 грн. за порушення строків сплати земельного податку.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України (чинного на час формування валових витрат в I кварталі 2011 року) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Євро-Трейд-ЛТД» та ТОВ «Технопром.Буд», на виконання умов договорів поставки №ЄК від 02.03.2009 та №584К11 від 05.01.2011, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, податкових накладних, прибуткових накладних. Факт оплати позивачем товару підтверджується копіями платіжних доручень. Транспортування здійснювалося контрагентами позивача, у зв'язку з чим документи, які підтверджують перевезення товару, у розпорядженні ТОВ «Фірма «Вена» не перебувають.

Подальше використання позивачем товару, що був придбаний у ТОВ «Євро-Трейд-ЛТД» та ТОВ «Технопром.Буд», в межах власної господарської діяльності підтверджується податковими та видатковими накладними, які були складені у зв'язку з продажем такого товару третім особам. Також, в матеріалах справи наявні копії довіреностей, якими треті особи уповноважували своїх представників отримувати товар від ТОВ «Фірма «Вена».

За наведених обставин, судами попередніх інстанцій правомірно задоволено позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.01.2012 № 0000462320 в повному обсязі та № 0000472320 - в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 228189,00 грн.

Щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 20.01.2012 № 0000452320 та № 0000472320 - в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 329910,00 грн., то колегія суддів погоджується з висновками судів про відмову в задоволенні позову в цій частині, оскільки, як під час проведення перевірки, так і в процесі розгляду справи, позивачем не надано первинних документів на підтвердження господарських операцій між ТОВ «Доміор» та позивачем. Крім того, як зазначає відповідач, контрагента позивача - ТОВ «Доміор» визнано банкрутом.

Підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3063,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0000482320, на думку податкового органу, стало те, що позивач із запізненням подав уточнюючий розрахунок плати за землю, а тому зобов'язаний був самостійно нарахувати та сплатити відповідні санкції.

Згідно листа Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради від 12.09.2012 № 4804, який був наданий на запит суду апеляційної інстанції, рішення Чернігівської міської ради «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова станом на 01.01.2010 року» було прийняте 31.03.2011, однак, набуло чинності 06.04.2011.

З листа Управління Держкомзему у м. Чернігові від 11.09.2012 № 02-03/3543 вбачається, що із заявою про надання технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова позивач звертався 31 січня, 07 лютого, 11 лютого, 23 березня, 29 березня та 01 квітня 2011 року. Однак, запитувані документи були надані позивачу лише 03.06.2011. Уточнюючий розрахунок плати за землю поданий позивачем 09.06.2011.

Згідно з абз. 2 п. 286.4 ст. 286 Податкового кодексу України, у разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Таким чином, як було вірно встановлено судами, позивач подав до податкового органу уточнюючий розрахунок плати за землю у межах встановленого строку, а тому не зобов'язаний сплачувати штрафні (фінансові) санкції.

Доводи, наведені скаржниками в касаційних скаргах, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене вище, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальність "Фірма "ВЕНА" та Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль