Ухвала суду № 33829826, 26.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2013 року м. Київ К/9991/36207/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011

у справі № 2а-13206/10/2070

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Євроцемент-Україна»

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Євроцемент-Україна» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Євроцемент-Україна») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Балаклійському районі Харківської області) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2011, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.09.2010 № 0004501501/0 та від 06.10.2010 № 0004501501/1.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної невиїзної перевірки ВАТ «Євроцемент-Україна» з питань встановлення причин розбіжності даних, що містяться у поданій податковій декларації з податку на додану вартість та Додатку 5 до неї, виявлених за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за червень 2010 року, відповідачем складено акт від 31.08.2010 № 2305/15-016/00293060, яким встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2010 року на загальну суму 219 108, 87 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2010 № 0004501501/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 284 841,70 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарга позивача залишена без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.10.2010 № 0004501501/1.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон), податковий кредит-сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до договору від 19.05.2009 № 147-09, додаткової угоди до цього договору від 09.06.2010 № 147-09-55 та від 14.06.2010 № 147-09-56, укладених між ВАТ «Євроцемент-Україна» та ТОВ «МКМ «Схід», продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю паливно-мастильні матеріали, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, встановлених зазначеним договором.

Судами встановлено, що ТОВ «МКМ «Схід» на адресу ВАТ «Євроцемент-Україна» здійснено поставку паливно-мастильних матеріалів, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортно накладною.

ВАТ «Євроцемент-Україна» за вказаним договором сплачено вартість отриманих нафтопродуктів в тому числі податок на додану вартість, що підтверджується платіжними дорученнями.

Судами встановлено, що транспортування від ТОВ «МКМ Схід» до ВАТ «Євроцемент-Україна» дизпалива здійснювалось залізничним транспортом за накладною; бензин був отриманий представником ВАТ «Євроцемент-Україна» за дорученням, транспортування товару на адресу покупця здійснювалось автомобілем, що підтверджується товарно-транспортною накладною. Оприбуткування отриманих нафтопродуктів ВАТ «Євроцемент-Україна» було здійснено на підставі прибуткових ордерів.

Судами встановлено, що фактично в червні 2010 року позивачем було здійснено оплату, отримання та оприбуткування товару за договором №147-09 від 19.05.2009 (та додатковими угодами №147-09-55 та №147-09-56).

ТОВ «МКМ Схід» видано на адресу позивача податкові накладні.

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи реальність та товарність господарських операцій з придбання дизельного пального та бензину у контрагента позивача.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що право на формування податкового кредиту виникло у позивача в зв'язку з оплатою на користь контрагенту вартості товару, в тому числі і податку на додану вартість, що підтверджується відповідними податковими накладними.

Посилання податкового органу на факт невідображення ТОВ «МКМ Схід» у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями з ВАТ «Євроцемент-Україна», та як наслідок відсутність правових підстав для формування податкового кредиту позивачем є необґрунтованим та безпідставним.

Оскільки, у разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настає лише для нього.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2011 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова