Рішення № 33829650, 26.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2013 р.Справа № 922/3529/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Дородіної І.А.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні системи", м. Львів до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, смт. Солоницівка про стягнення 16186,83 грн. за участю представників сторін:

позивача - Капустюк А.С., довіреність від 09.09.13 року;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортні системи" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 суму заборгованості розмірі 16186,83 грн., з яких 15656,65 грн. сума основного боргу та 530,18 грн. 3% річних. Позовні вимоги позивач обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору № 22/08/11 від 22 серпня 2011 року. Витрати по сплаті судового збору у сумі 1720,50 грн. позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 серпня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/3529/13 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 12 вересня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 вересня 2013 року розгляд справи відкладено на 26 вересня 2013 року.

У судовому засіданні 26 вересня 2013 року представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі та надав заяву про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів (вх. № 35553). Заява з додатками долучена судом до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

19 серпня 2011 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "транспортні системи"(позивача) надійшла заявка за № 19/08/11-М від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідача) на перевезення вантажу по маршруту Прага-Київ. Вантаж - груз на палетах вагою 20086 кг. Вартість перевезення - 1900 Євро в перерахунку на гривні в момент оплати.

В підтвердження прийняття заявки, сторонами був підписаний Договір № 22/08/11 від 22 серпня 2011 року про надання транспортних послуг у сфері перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

26 серпня 2011 року позивач завантажив товар в м. Родоус (Чехія) та здійснив перевезення до м. Києва.

30 серпня 2011 року вантаж пройшов процедуру митного очищення, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № 6794007.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлене договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частинами 1-3 ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату, Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Таким чином, як свідчать матеріали справи, позивач повністю виконав свої обов'язки за договором.

30 серпня 2011 року позивач надіслав на адресу відповідача рахунок-фактуру № СФ-272 на суму 21939,59 грн., а також Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-272 від 30 серпня 2011 року на суму 21939,59 грн.

04 жовтня 2011 позивач відправив на адресу відповідача поправки до рахунку-фактури № СФ-272 від 30 серпня 2011 року та акту виконаних робіт № ОУ-272 від 30 серпня 2011 року, в яких здійснив коригування суми за перевезення вантажу у зв'язку зі зміною курсу валют, а саме: з 21939,59 грн. на 19656,65 грн.

13 березня 2012 року відповідачем була здійснена оплата на суму 2500,00 грн. та 23 травня 2012 року на суму 1500,00 грн. Всього на загальну суму 4000.00 грн. Решта боргу в розмірі 15656,65 грн. залишилась не сплаченою.

17 квітня 2013 року на адресу відповідача позивачем було направлено лист з вимогою оплатити суму боргу, який отриманий відповідачем 10 травня 2013 року згідно поштової квитанції, але жодної відповіді отримано не було.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та договору, те, що позовні вимоги обґрунтовані, правомірні, доведені матеріалами справи, визнані відповідачем, суд задовольняє позовні вимоги в сумі основної заборгованості у розмірі 15656,65 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за прострочення виконання зобов'язань за договором № 22/08/11 від 22 серпня 2011 року 3% річних у розмірі 530,18 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а так само три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

На підставі вказанного, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 530,18 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 509, 526, ч.1 ст.530, 610, 625, 627, 901, 909 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ХГРУ "КБ "Приватбанк", МФО 531533, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні системи" (79058, м. Львів, вул. Липинського, б. 6, кв. 24, п/р 260080101639 в АТ "ПроКредит Банк", МФО 320984, код ЄДРПОУ 32638759) 15656,65 грн. основного боргу, 530,18 грн. 3% річних, 1720,50 грн. судових витрат.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.09.2013 р.

Суддя Суслова В.В.

справа № 922/3529/13