Ухвала суду № 33827909, 14.08.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2013 р. справа № 436/6643/12(2а/436/131/12)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання:Царьової Н.П.,

представника позивача Котенко Ганни Вікторівни,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради

на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2012 року

у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради до ОСОБА_3 про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради звернувся 07.09.2012 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми. Просив стягнути з відповідача на користь Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради (код ЄДРПОУ 05425365, р/р №35419023008861 в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, МФО 805012) 11524,80 грн., як суму надміру їй виплаченої тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх не відоме.

Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2012 року у задоволенні даного позову позивачу відмовлено. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що відповідач ОСОБА_3 при зверненні до Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради із заявами про призначення їй тимчасової державної допомоги не зобов'язана була подавати документи, що підтверджували б обставину фізичного життя ОСОБА_5 та несплати ним аліментів, оскільки це не передбачено Порядком призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину, або місце проживання їх не відоме, який затверджено Постановою КМУ від 22.02.2006 року №189. Тому суд не вбачає в діях відповідача ОСОБА_3 вини в тому, що їй безпідставно виплачувалася тимчасово державна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів.

Не погодившись з даним рішенням суду представник позивача подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. Зазначив, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Доказів того, що відділом ДВС постанова про закриття виконавчого провадження не була направлена на адресу відповідача, а також того, що ОСОБА_3 її не отримувала, немає.

В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу, а постанову суду першої інстанції скасувати. Суду пояснив, що вважає, що вже в у 2009 році відповідач знала про смерть свого колишнього чоловіка та не повідомила про це управління з метою подальшого отримання тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, оскільки як у 2009 році так і на теперішній час відповідач не мала можливості зібрати необхідний трудовий стаж ОСОБА_6 для оформлення пенсії в разі втрати годувальника на сина ОСОБА_7.

В судовому засіданні відповідач просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Суду пояснила, що з колишнім чоловіком не спілкувалася та ніякої інформації щодо нього не отримувала. Управління зобов'язано було проводити перевірки і звертатися з відповідними запитами до виконавчої служби, тому вини її немає. Крім того їй вигідніше було б отримувати пенсію по втраті годувальника на дитину, яка є більшою за своїм розміром, аніж виплачений їй вид тимчасової допомоги. Тому вважає що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Вислухавши сторони, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06.04.1999 року, з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти у розмірі ј частки з усіх видів його заробітку на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 25 03.1999 року і до повноліття останнього. За зазначеним рішенням видано виконавчий лист №12-42/1999року від 16.04.1999року (а.с. 6). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. 31.07.2008 року ОСОБА_3 звернулася до Управління праці та соціального захисту населення із заявою про призначення тимчасової допомоги дитині, батько якої ухиляється від сплати аліментів. Згідно довідки ДВС ОСОБА_3 в період з 01.01.2008 року по 30.06.2008 року не отримувала аліменти від ОСОБА_6 за виконавчим листом. Протоколом № 1742 від 05.09.2008 року Самарського районного відділу соціального забезпечення м. Дніпропетровська ОСОБА_3 призначена тимчасова державна допомога на дитину, батько якої ухиляється від сплати аліментів з 01.01.2008 року по 31.01.2009 року (а.с. 25). ОСОБА_3 кожні півроку, тобто 02.02.2009 року, 31.08.2009 року, 01.02.2010 року, 25.08.2010 року, 17.02.2011 року, 12.08.2011 року, 09.02.2012 року зверталася до Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради із заявами про виплату тимчасової допомоги на дитину, батько якої ухиляється від сплати аліментів. Зазначений вид тимчасової державної допомоги ОСОБА_3 виплачувався на підставі поданих нею заяв в період з 01.08.2008 року по 31.03.2012 року, сума виплаченої тимчасової державної допомоги склала 11524,80грн.(а.с.38). Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради кожні півроку приймало розпорядження та рішення про призначення відповідачеві допомоги, а також з метою перевірки правильності призначеної допомоги направляло ДВС повідомлення з проханням сповістити управляння про стягнення із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 аліментів. На запит управління праці від 13.04.2012 року № 2151 (а.с. 33) ДВС надано відповідь, в якій зазначено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв'язку з чим 27.11 2009 року закінчено виконавче провадження. (а.с.34).

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції до даних правовідносин правильно застосовані норми Конституції України, Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затверджений Постановою КМУ від 22.02.2006 року № 189, норми Сімейного кодексу України.

Колегія суддів апеляційної інстанції відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

Відповідно до ч.ч.8,9 ст.181 Сімейного кодексу України, якщо місце проживання чи перебування батьків не відоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога, яка не може бути меншою ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги визначається КМУ.

П.п.1,2 Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину, або місце проживання яких не відоме, який затверджено Постановою КМУ від 22.02.2006 року №189 визначено, що цей Порядок визначає механізм надання тимчасової державної дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину, або місце проживання яких не відоме.

Тимчасова допомога призначається у разі, коли: рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується у зв'язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення; один з батьків перебуває під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано у встановленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі; місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.

Відповідно до п.п.5,7 зазначеного Порядку тимчасова допомога призначається і виплачується за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину, управлінням праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі, держадміністрації, структурним підрозділом з питань праці та соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті ради.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач у справі не знала і не повинна була знати про обставини смерті свого колишнього чоловіка, при зверненні до Управління праці та соціального захисту населення надала всі необхідні документи, що визначені Порядком, затвердженого Постановою КМУ від 22.02.2006 року №189, зокрема надала довідку про те, що вона не отримувала в період з 01.01.2008 року по 30.06.2008 року аліментів та не зобов'язана була надавати документи, що підтверджували б обставину фізичного життя свого чоловіка та несплати ним аліментів, оскільки це не передбачено вказаним Порядком. Отже вина відповідача відсутня.

Таким чином, Суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального права, а повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм відповідну правову оцінку, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч. 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м.Дніпропетровську ради - залишити без задоволення.

Постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2012 року у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради до ОСОБА_3 про стягнення суми - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст.212, ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак