Постанова № 33824522, 26.09.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2013 року Справа № 812/7666/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ушакова Т.С.,

при секретарі судового засідання Разіній Н.В.,

за участю:

представника позивача: не з'явився,

представника відповідача: Мостової О.Є. (довіреність від 15.01.2013 № 01/43),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про стягнення витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності та по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на загальну суму 5 224,54 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про стягнення витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності та по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на загальну суму 5 224,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в період з 01.03.2013 по 31.07.2013 УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області здійснювало виплату пенсії (в тому числі витрати на її доставку) по інвалідності та по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в загальній сумі 5 224,54 грн. Статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний, зокрема, співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Оскільки фактично пенсію вищевказаним громадянам виплатив Пенсійний фонд України, то відповідач повинен відшкодувати витрати ПФУ по її виплаті та доставці.

Відповідач не відшкодовує понесені ПФУ витрати на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та не підписує щомісячні акти звірення осіб, яким призначено таку пенсію.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти позову, підтримав доводи, викладені у раніше наданих суду письмових запереченнях, в яких зазначив, що до взаємозаліку відділенням не приймаються витрати УПФУ по потерпілих, зазначених в позовній заяві, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, оскільки, по-перше, всі зазначені особи отримали ушкодження здоров'я за межами України, про що свідчать акти відповідної форми, складені за результатами нещасних випадків або професійних захворювань, вищезазначених осіб або отримують пенсію по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві. Потерпілі, які отримали каліцтво поза межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання не є застрахованими в Україні і за них не сплачувались страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України, а тому здійснення їм страхових виплат за рахунок страхових коштів Фонду є нецільовим використанням, через що у Фонду немає підстав відшкодовувати виплачені пенсії управлінню Пенсійного фонду України. Крім того, у Фонду відсутні особові справи вказаних осіб, а відтак не має правових підстав для здійснення виплат на їх користь. Відповідач зазначив, що акти про нещасні випадки вказаних осіб складені з чисельними порушеннями, що також унеможливлює взаємозалік та відшкодування УПФУ вказаних витрат.

Враховуючи викладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем в період з 01.03.2013 по 31.07.2013 УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області здійснювалася виплата пенсії (в тому числі витрати на її доставку) по інвалідності та по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в загальній сумі 5 224,54 грн.

Позивач направив на адресу відповідача акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01.03.2013 по 31.07.2013.

Відповідач відмовився прийняти до відшкодування та підписати акти щомісячної звірки витрат за вказаний період на загальну суму 5 224,54 грн. по пенсіонерам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, інвалідність яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництвах, що розташовані на території колишніх республік СРСР за межами України (а.с. 12-16). Отже, право на отримання відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві, встановлено вказаним особам згідно з законодавством СРСР.

Вказану суму коштів відповідач відмовився прийняти до відшкодування, оскільки трудове каліцтво особи отримали на підприємствах, що розташовані на території колишніх республік СРСР за межами України, до запровадження системи соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Страхові виплати вони отримують в Російській Федерації. Особові справи по ним до відповідача не передавалися. Вказані суми включають витрати на виплату і доставку пенсій.

Статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний, зокрема, співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Статтею 25 вказаного Закону, яка регулює питання фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів, визначено, що усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Відповідно до ст. 7 «Прикінцеві положення» Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4 відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та «Про пенсійне забезпечення» розроблено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Отже, двома органами - Пенсійним фондом України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України розроблено та затверджено нормативно-правовий акт, який визначає певний порядок відшкодування одним органом іншому понесених витрат на відповідні виплати.

Вказаний Порядок передбачає певну процедуру, яка передує відшкодуванню коштів та починається з взаємодії територіальних органів одного та другого фондів між собою, узгодженню певних питань, потім - Головних управлінь вказаних фондів, а закінчується відшкодуванням на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України понесених витрат шляхом перерахування відповідних коштів Пенсійному фонду, про що підписується відповідний акт (п. 7 й 8 Порядку).

Орган Пенсійного фонду України в даній справі звернувся з позовом про стягнення понесених ним витрат.

Згідно з п. 3 й 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4, відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів «а», «в», «г» статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року №1094 (Зазначена постанова втратила чинність у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, якою затверджено, зокрема, Перелік обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Вказаний Перелік містить обставини, які пов'язує з виконанням потерпілим дій, роботи, трудових (посадових) обов'язків).

У спірних правовідносинах мають місце два різні види соціального страхування. На міждержавному рівні ці питання вирішені по різному: пенсія виплачується за місцем проживання, а відшкодування шкоди здійснюється за місцем отримання травми.

Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного фонду України.

З набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до п. 5 ст. 24 вказаного Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Згідно з п. 2 ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування країни. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки. Вказані правила застосовуються для державного соціального страхування громадян України.

Посилання позивача на ч. 2 ст. 2, п. 5 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не є підставою для задоволення заявлених позовним вимог з огляду на те, що вказаними нормами врегульовані взаємовідносини між застрахованою особою і страховиками.

В межах спірних правовідносин такі відносини відсутні, оскільки як позивач, так і відповідач не є страховиками по відношенню до осіб, які отримали пошкодження здоров'я за межами держави. Виплата пенсії по інвалідності Пенсійним фондом України таким особам здійснюється на підставі ст. 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» внаслідок прийняття на себе державою певних обов'язків, а не внаслідок виконання обов'язків страховика.

13 березня 1992 року між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення підписана Угода, яка діє з часу її підписання, про що зазначено в ст. 13 даної Угоди. Угода підписана між 11 Державами, в тому числі Україною, Російською Федерацією та Туркменістаном. Дана Угода є чинним міжнародним договором, предметом регулювання якого є виключно пенсійне забезпечення.

Статтею 1 Угоди передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Відповідно до ст. 3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД усі витрати, які пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення несе держава, що надає це пенсійне забезпечення.

Статті 5 й 6 Угоди визначають, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян.

Призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Обґрунтування позивачем своєї позиції положеннями Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані із виконанням трудових обов'язків, підписаної 09 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР, є безпідставним, оскільки вказана Угода регулює питання відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків. Питання ж виплати пенсій чи відшкодування витрат на пенсійне забезпечення нею не врегульовані.

Тобто, відшкодування шкоди фізичній особі і відшкодування витрат на пенсійне забезпечення у зв'язку з трудовим каліцтвом - це різні поняття, які регулюються різними нормативно-правовими актами.

Відповідно до вказаних положень визнання Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України відшкодувати останньому витрати, - є безпідставним.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, на те, що згідно ст. 35 Закону №1105 визначено перелік документів, що подаються до робочих органів Фонду для призначення страхових виплат, а статтею 36 - обов'язок Фонду розглядати справи про призначення страхових виплат та соціальних послуг на підставі заяви потерпілого та за наявності усіх необхідних документів і приймати рішення про призначення у десятиденний термін, зокрема і акт про нещасний випадок ф. Н-1 або професійне захворювання ф. П-4. Акти про нещасний випадок на громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 складені з порушеннями.

У розумінні ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язковими для суду при розгляді цієї справи є аналогічні обставини, встановлені по справі №2а/1270/1283/2012 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьк Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про стягнення витрат на доставку пільгових пенсій за період з 01.08.2011 по 31.12.2011 в сумі 6 410,46 грн. громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11 Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року по справі № 2а/1270/1283/2012 позовні вимоги були задоволені. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності та по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.03.2013 по 31.07.2013 на загальну суму 5 224,54 грн. необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено, що постанову у повному обсязі буде виготовлено та підписано 01.10.2013.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про стягнення витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності та по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на загальну суму 5 224,54 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.10.2013.

Суддя Т.С. Ушаков