Постанова № 33824432, 25.09.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2013 р. Справа №805/12804/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:45

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Абдукадирової К.Е.,

при секретарі судового засідання Пономаренко В.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька

про визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату боргу № 494 від 07.05.2013р., зобов'язання припинити нарахування єдиного соціального внеску -

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - особисто

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька про визнання протиправним дій та скасування вимоги про сплату боргу № 494 від 07.05.2013р., зобов'язання припинити нарахування єдиного соціального внеску.

Правовою підставою стягнення заборгованості позивач під час розгляду справи вважає норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Зазначає, що відповідачем до нього було незаконно винесено вимогу про сплату недоїмки у розмірі 1 194,03 грн.

Позивач надав суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій визначив, що 02.09.2013р. він отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.07.2013р. № ВП 39110471 по виконанню вимоги Управління пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька від 07.05.2013р. у розмірі 1 194,03 грн., разом з вказаною постановою надійшла й сама вимога пенсійного органу, яка раніше позивачем не отримувалась.

Посилається на п. 4 ст. 4 Закону України України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та вказує, що вона є пенсіонером за віком, а тому, звільнена від сплати єдиного внеску.

Відповідач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, проти задоволення позовних вимог заперечує.

Вислухавши в судовому засіданні позивача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець, ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1 (арк. справи 5 - 6).

Відповідач - Управління пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька, є органом виконавчої влади, який здійснює повноваження, покладені на нього Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011р. № 384/2011 (далі - Положення).

Згідно зі ст. 1 Положення, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Пенсійний фонд України вносить у встановленому порядку Міністру праці та соціальної політики України пропозиції з питань формування державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, забезпечує її реалізацію.

Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

У відповідності до п.п. 5 п. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо: забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; повного та своєчасного обліку платників страхових внесків; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум страхових внесків; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України; проведення перевірок правильності сплати страхових внесків, призначення та виплати пенсій, інших виплат, що фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду України; обліку коштів Пенсійного фонду України, ведення статистичної та бухгалтерської звітності.

Управлінням пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька було винесено вимогу про сплату недоїмки у відношенні фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 07.05.2013р. № ф-494 на суму 1 194,03 грн. (арк. справи 10).

Як вбачається з матеріалів справи, вказана спірна вимога була отримана позивачем разом з постановою про відкриття виконавчого провадження від 30.07.2013р. ВП № 39110471, а саме, 02.09.2013р., про що свідчить поштовий конверт (арк. справи 9 - 10, 17). Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не було порушено строків звернення до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

За приписами ст. 2 Закону № 1788, за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно з статтею 12 Закону № 1788 право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно з статтею 12 Закону № 1788 право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до ст. 13 Закону № 1788 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

З 01.01.2004р. набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ГУ (далі - закон № 1058).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058 пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

За приписами ст. 9 Закону № 1058 пенсія за віком призначається відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі.

Частина 1 ст. 26 Закону № 1058 передбачає, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно з п. 4 ч. 1, ч. 4 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно довідки МСЕК від 21.08.2002р. позивачеві встановлено третю групу інвалідності за трудовим каліцтвом безстроково (арк. справи 7).

Згідно наданого відповідачем розпорядження № 125828 від 03.07.2002р. позивач має 3 групу інвалідності та йому призначено пенсію за трудовим каліцтвом чи профзахворюванням з 20.12.1989р (арк. справи 26).

Судом встановлено, що згідно паспорту громадянина України позивач народився 25.09.1954р. (арк. справи 5), відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 від 14.01.2003р. позивачеві призначено саме пенсію за віком (арк. справи 8).

Таким чином, з 1989 року позивач отримував пенсію за інвалідністю, а з 2003 року - пенсію за віком, як зазначає відповідач у письмових запереченнях - на пільгових умовах.

При цьому, як зазначено вище, згідно довідки МСЕК від 21.08.2002р. позивачеві встановлено третю групу інвалідності за трудовим каліцтвом безстроково.

Відповідачем не доведено та не надано суду доказів, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 укладав договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсіонер це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію. В зв'язку з тим, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 отримує довічну пенсію за віком, а ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах на підставі ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд дійшов висновку про те, що позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок.

Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача припинити нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до приписів частини 3 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Отже, захист прав позивачів на майбутнє не передбачений нормами Кодексу адміністративного судочинства України з підстав можливості внесення змін до законодавства у майбутньому.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 23, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 159, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька про визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату боргу № 494 від 07.05.2013р., зобов'язання припинити нарахування єдиного соціального внеску - задовольнити частково.

Скасувати вимогу Управління пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька № Ф-494 від 07.05.2013р. про стягнення боргу в розмірі 1 194,03 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 57 (п'ятдесят сім) грн. 35 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25 вересня 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 30 вересня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.