Рішення № 33823789, 20.09.2013, Центрально-Міський районний суд м. Макіївки

Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108

Справа № 270/5311/13-ц

Провадження № 2/270/2095/2013

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2013 року м. Макіївка

Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді Кузнецова Р.О.

при секретарі Зиряновій Т.О.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Губарєвої Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Макіївці Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" в особі невідокремленого підрозділу "Макіївський район електричних мереж" про визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання виконати певні дії на підставі Закону України "Про захист прав споживачів", -

В С Т А Н О В И В:

22 травня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області з позовними вимогами до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" в особі невідокремленого підрозділу "Макіївський район електричних мереж" (далі - ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" в особі НП МРЕМ), за якими просив:

- визнати дії ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" в особі НП МРЕМ незаконними;

- зобов'язати ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" в особі НП МРЕМ укласти з ОСОБА_3, як споживачем електричної енергії, договір постачання електричної енергії до помешкання за адресою: АДРЕСА_1, встановити лічильник спожитої електричної енергії та підключити до електричних мереж енергопостачання;

- стягнути з ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" в особі НП МРЕМ у рахунок відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на обставини, за якими відбулось порушення прав позивача, як споживача електричної енергії, у зв'язку з неправомірними діями ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" в особі НП МРЕМ, що виразились у неправомірних вимогах відповідача, що для укладення договору про постачання електричної енергії, встановлення електролічильника та підключення до електромережі позивачу необхідно сплатити заборгованість за використану електричну енергію в сумі 1405,43 грн., заборгованість за актом №170717 про порушення ПКЕЕН, яка становить 3853,30 грн. Зазначеними неправомірними діями також позивачу було спричинено моральну шкоду. Позов було заявлено у зв'язку з порушенням прав позивачів, передбачених Законом України "Про захист прав споживачів".

У судовому засіданні, призначеному на 20.09.2013, представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти заявлених вимог заперечувала та пояснила, що фактично позивачу не було відмовлено в укладенні договору, а було запропоновано підключити електричну енергію відповідно до п. 36 ПКЕЕН, тобто після оплати споживачем заборгованості, витрат на повторне підключення та збитків, завданих енергопостачальнику. Відповідно до наданих документів суду, зокрема копії рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 02.02.2009, вбачається, що ОСОБА_3 є власником квартири на підставі заповіту, тобто є спадкоємцем, в зв'язку з чим до нього перешли не тільки усі права, але й обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. На особовому рахунку №6-19-66 є заборгованість за спожиту та недовраховану електричну енергію в розмірі 5258,73 грн., яка до теперішнього часу не погашена та не розстрочена. За таких умов без оплати новим споживачем послуг на підключення енергопостачальник не має права здійснювати підключення цієї квартири. Щодо вимог про стягнення моральної шкоди представник відповідача зазначив, що позивачем не надано доказів, що така шкода була спричинена саме енергопостачальником. На підставі викладеного просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Під час розгляду справи судом були встановлені наступні фактичні обставини.

Зокрема в ході судового розгляду було встановлено, що рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 22 лютого 2009 року за ОСОБА_3 визнано право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (аркуші справи 6-7).

17 листопада 2009 року позивач був зареєстрований в зазначеній квартирі, однак не заселився, оскільки вона була не придатна для проживання (не була підключена до електромережі і т.п.), крім того, з 20 березня 2010 року по 20 березня 2013 року ОСОБА_3 відбував покарання за вироком Центрально-Міського районного суду м. Макіївка від 31.05.2012 (аркуш справи 8-9).

Звільнившись з міст позбавлення волі, 15 квітня 2013 року позивач звернувся до ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" в особі НП МРЕМ, яке являється монополістом в сфері постачання електричної енергії, з заявою про укладання договору на постачання електричної енергії, встановлення лічильника обліку електричної енергії та підключення до електричних мереж (аркуш справи 2).

15 травня 2013 року на адресу позивача надійшов лист, датований 19 квітня 2013 року, в якому, зокрема, відповідач обумовив постачання електричної енергії необхідністю сплатити суму заборгованості за використану електричну енергію в розмірі 1405,43 грн. та за актом №170717 про порушення ПКЕЕН у розмірі 3853,30 грн. (аркуш справи 3).

На підставі викладеного ОСОБА_3, посилаючись на порушення відповідачем вимог Закону України "Про захист прав споживачів", Закону України "Про електроенергетику", ПКЕЕН та вважаючи, що виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами при наданні послуги на постачання електричної енергії, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, звернувся до суду з позовом про визнання дій незаконними, зобов'язання ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" в особі НП МРЕМ укласти з позивачем договір постачання електричної енергії до помешкання за адресою: АДРЕСА_1, встановити лічильник спожитої електричної енергії та підключити до електричних мереж енергопостачання, а також про стягнення з відповідача у зв'язку із порушенням прав споживача моральної шкоди в сумі 10000,00 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши осіб, які брали участь у розгляді справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення як первісного, так і зустрічного позовів, виходячи з наступного.

За приписами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про захист прав споживачів", Закону України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 №1357 (далі - ПКЕЕН).

Крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо, зокрема, при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору (п. 3 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів").

З огляду на вимоги п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на, в тому числі, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

При цьому постачання електричної енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору (ст. 1 Закону України "Про електроенергетику").

Відносини між громадянами (споживачами електричної енергії) та енергопостачальниками врегульовані нормами ПКЕЕН, які є підзаконним нормативно-правовим актом та є загальнодоступними для невизначеного кола осіб, та п. 3 яких визначено, що споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток 1) і укладається на три роки.

За приписами ч.ч. 1 та 4 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

Більш того виконавець (суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору - тобто ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" в особі НП МРЕМ у даному випадку) зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором (ст. 1, п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги");

Виходячи з аналізу вказаних норм законодавства договір про надання комунальних послуг з постачання електричної енергії споживачам є публічним і його типову форму затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 26.07.1999, а тому його укладення з будь-яким споживачем є обов'язковим для постачальника незалежно від наявності заборгованості перед таким постачальником, тому суд вважає неправомірними умови ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" в особі НП МРЕМ, висунуті до ОСОБА_3 для укладання з ним договору на постачання електроенергії. Таким чином вимоги позову про зобов'язання ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" в особі НП МРЕМ укласти з позивачем договір про користування електричною енергією вважаються судом обґрунтованими, через що підлягають задоволенню.

Одночасно з цим суд не знаходить підстав для задоволення позову ОСОБА_3 в частині визнання дій ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" в особі НП МРЕМ незаконними, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Із зазначених позивачем предмета та підстав позову вбачається, що предметом спору є неправомірність дій відповідача, яка полягає у відмові в укладенні договору на постачання електроенергії.

Відповідно до положень ст.ст. 11,15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально - правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення ( визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав і інтересів дається в статті 16 ЦК України. Як правило власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Таким чином, аналізуючи надані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що оскарження дій відповідача лише щодо відмови в укладенні договору на постачання електроенергії не встановлює для позивача ОСОБА_3 будь-яких обов'язків. Позивачем не було надано об'єктивних, беззаперечних доказів, що з боку відповідача були допущені протиправні дії, що були якимось чином порушені його права при цьому і для захисту від яких необхідно було б застосовувати самі такі способи захисту, про які він просить суд: визнати незаконними та протиправними дії відповідача по відмові в укладенні договору на постачання електроенергії..

Крім того, згідно ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

А з урахуванням положень статей 15 і 16 Цивільного кодексу України, такий спосіб захисту, як вимога визнати незаконними, протиправними дії відповідача, що відмовили в укладанні договору на електропостачання, не є належним способом захисту прав і інтересів.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що вимоги позову в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того позивач наполягає на тому, що через неукладення договору про користування електроенергією та непідключення до електричних мереж було порушено його права як споживача електричної енергії.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про електроенергетику" споживачі електричної енергії мають право на: підключення до електричної мережі у разі виконання правил користування електричною енергією; вибір постачальника електричної енергії; отримання інформації щодо якості електричної енергії, цін, порядку оплати, умов та режимів її споживання; отримання електричної енергії, якісні характеристики якої визначені державними стандартами; відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав, згідно з законодавством.

Пунктом 41 ПКЕЕН визначено, що споживач електричної енергії в тому числі має право на підключення до електричної мережі у разі виконання правил користування електричною енергією. Аналогічна норма міститься в ст. 25 Закону України "Про електроенергетику".

Більш того для споживання електроенергії новий наймач (власник) квартири або іншого об'єкта повинен звернутися до енергопостачальника для укладення договору про користування електричною енергією. Після чого енергопостачальник протягом 3 днів у містах та 7 днів у сільській місцевості підключає квартиру або об'єкт споживача до електропостачання (п. 7 ПКЕЕН).

Одночасно з цим згідно п. 8 ПКЕЕН прилади обліку електричної енергії (далі - прилади обліку) мають бути придбані, встановлені, підключені енергопостачальником, а їх вартість та вартість послуг з встановлення оплачена: а) для новозбудованих будинків - забудовниками; б) у разі розділу обліку електричної енергії - організаціями, які здійснюють розділ обліку.

Враховуючи зазначене, судом береться до уваги, що ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" в особі НП МРЕМ, як енергопостачальник, не виконало обов'язку із підключення споживача до електромережі за його заявою протягом встановленого строку, а також не виконало обов'язку із придбання, встановлення, підключення приладу обліку електричної енергії, тому позов в частині вимог про зобов'язання відповідача здійснити такі дії підлягає задоволенню.

Стосовно частини позовних вимог про стягнення з ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" в особі НП МРЕМ моральної шкоди в сумі 10000,00 грн., заподіяної через неукладення договору, непідключення до електричної енергії та невстановлення приладу обліку, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

При вирішенні вимог споживачів про відшкодування на підставі ст. 24 Закону моральної шкоди суди повинні виходити з роз'яснень, які Пленум Верховного Суду України дав у постанові від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди". Зокрема, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виготівника, виконавця або через їх бездіяльність. Розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом і визначення його не ставиться в залежність від наявності матеріальної шкоди, вартості товару (робіт, послуг), суми неустойки, а має ґрунтуватися на характері й обсязі моральних і фізичних страждань, заподіяних споживачеві у кожному конкретному випадку (п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" від 12 квітня 1996 року N5).

Як зазначив позивач в позові моральну шкоду йому було завдано внаслідок зазначених вище дій відповідача, яка полягає в душевних стражданнях, викликаних неможливістю влаштувати свій побут без електричної енергії, що також відображається на стані здоров'я позивача.

З роз'яснень, що містяться в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", вбачається, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З урахуванням неправомірності дій відповідачів, яка знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду, та порушення внаслідок таких дій ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" в особі НП МРЕМ прав споживача, а також враховуючи ступінь душевних страждань позивача, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, через що розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, складає 100,00 грн.

Що стосується питання розподілу судових витрат, суд звертає увагу на наступне.

За приписами частини 1 статті 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вказана стаття ЦПК України відносить до судових витрат і витрати на правову допомогу. Таким чином, при стягненні витрат на правову допомогу визначального значення набуває саме документальне підтвердження понесених витрат.

Отже для стягнення витрат на правову допомогу необхідно довести, що витрати, які були понесені, є витратами саме на оплату юридичних послуг .

Згідно довідки від 20.09.2013, виданої адвокатом ОСОБА_1, вартість наданої правової допомоги, до складу якої входить ознайомлення з матеріалами справи, правовий аналіз матеріалів та юридичної ситуації, підготовка цивільного позову та участь у судових засіданнях, складає 2000 грн.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки позивачем документально підтверджені понесені витрат на оплату юридичних послуг, тому, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, судові витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог в розмірі 1000 грн.

Також судом під час розгляду справи було з'ясовано, що ОСОБА_3 звертався до суду з вимогами про захист прав споживачів, у зв'язку з чим в силу вимог п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивача звільнено від сплати судового збору.

За приписами ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_3 являли собою вимоги нематеріального характеру, тому з огляду на вимоги ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судові витрати у вигляді судового збору, що покладаються на відповідача та стягуються до Державного бюджету України, мають складати 0,1 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, тобто 114,70 грн., оскільки Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" станом на 1 січня поточного року встановлено розмір мінімальної заробітної плати на рівні 1147 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 84, 88, 209, 215-218, 224-233, 360-7 ЦПК України, ст. 16 ЦК України, ст. 11, 22, 25 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. 25, 26 Закону України "Про електроенергетику", ст. 1, 13, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 №1357, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" від 12 квітня 1996 року N5, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Зобов'язати публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго" в особі відокремленого підрозділу "Макіївський об'єднаний район електричних мереж" (ЄДРПОУ 35151993):

- на підставі Типового договору про користування електричною енергією, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 №1357, укласти з ОСОБА_3 (НОМЕР_1, виданий Гірницьким РВ УМВС України в м. Макіївці 16.12.1999) договір про користування електричною енергією за адресою: АДРЕСА_1;

- придбати, встановити та підключити прилад обліку електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1;

- підключити споживача ОСОБА_3 (НОМЕР_1, виданий Гірницьким РВ УМВС України в м. Макіївці 16.12.1999) до електричної мережі за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" в особі відокремленого підрозділу "Макіївський об'єднаний район електричних мереж" (ЄДРПОУ 35151993, ІПН 001312605023) на користь ОСОБА_3 (НОМЕР_1, виданий Гірницьким РВ УМВС України в м. Макіївці 16.12.1999) 100 (сто) грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині - в позові відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" в особі відокремленого підрозділу "Макіївський об'єднаний район електричних мереж" (ЄДРПОУ 35151993, ІПН 001312605023) у дохід Державного бюджету України 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. судового збору, що підлягає сплаті на поточний рахунок 31216206700068, одержувач платежу - УДКСУ у м. Макіївці Центрально-Міський район, код бюджетної класифікації 22030001, МФО 834016, код ЄДРПОУ (суду) 02895567, код ЄДРПОУ (банку) 37990227, Банк - ГУ ДКСУ у Донецькій області.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» в особі невідокремленого підрозділу «Макіївський район електричних мереж» (ЄДРПОУ 35151993, ІПН 001312605023) на користь ОСОБА_3 (НОМЕР_1, виданий Гірницьким РВ УМВС України в м. Макіївці 16.12.1999) 1000 (одну тисячу) грн. у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а у разі відсутності особи яка має право на апеляційне оскарження, протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя: Р.О. Кузнецов