Рішення № 33823742, 19.09.2013, Центрально-Міський районний суд м. Макіївки

Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108

Справа № 270/4768/13-ц

Провадження № 2/270/1911/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 року м. Макіївка

Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді Кузнецова Р.О.

при секретарі Зиряновій Т.О.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Остроухової Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства «Макіїввугілля» про стягнення одноразової допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області з позовом про стягнення з державного підприємства «Макіїввугілля» одноразової допомоги при звільненні та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що з 17.10.2011 по 28.05.2013 позивач працював у ВП «Шахта «Бутівська» державного підприємства «Макіїввугілля» підземним електрослюсарем четвертого розряду з повним робочим днем у шахті. 28.05.2013 його звільнили на підставі наказу №541-к від 31.05.2013 згідно зі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію. При цьому підприємство зобов'язано було провести з ним кінцевий розрахунок та виплатити йому одноразову допомогу відповідно до п. 12.15 Галузевої тарифної угоди. Але ним було встановлено, що йому не виплатили вказану допомогу в зв'язку з виходом на пенсію. Позивач зазначив, що його заробітна плата за два останні відпрацьовані місяці складає 11737,32 грн. Таким чином, при звільненні ОСОБА_3 повинно бути виплачено однарозову допомогу у вказаному розмірі, але цього не сталося. З урахуванням викладеного сума компенсації за час затримки виплати всіх сум, які йому належали в день звільнення, на його думку, складає 7613,28 грн. Виходячи з наведеного, посилаючись на протиправність дій відповідача, якими суттєво порушуються законні права, позивач просив суд стягнути з державного підприємства «Макіїввугілля» одноразову допомогу при звільненні в розмірі 11737,32 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 7613,28 грн.

У судовому засіданні, призначеному на 19 вересня 2013 року, представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала проти заявлених позовних вимог та зазначила, що відповідно до ст. 9-1 КЗпП України підприємство в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів може встановити додаткові в порівнянні із законодавством трудові соціально-побутові пільги для працівників. Виплата допомоги за безперервний стаж роботи в галузі працівникам, що досягли пенсійного віку і що виходять на пенсію, є соціальною гарантією, передбаченою Колективним договором і Галузевою тарифною угодою між Міністерством палива і енергетики України і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості. Джерелом виплати допомоги у зв'язку з виходом на пенсію, згідно п. 4.15 Галузевої угоди, є власні кошти підприємства від здійснення фінансово-господарської діяльності, тобто прибутки, а також з коштів державної підтримки, що виділяються з Державного бюджету. Шахта не отримує державної підтримки, за винятком коштів з Державного бюджету, які виділяються на виплату заробітної плати працівникам підприємства. Також зазначила, що лише реалізація готової продукції по виконанню плану видобутку вугілля дає можливість підприємству здобуття прибутку і можливості витрачання грошових коштів за призначенням. ВП «Шахта Бутівськая» ДП «Макіїввугілля» не є прибутковим підприємством, що підтверджують дані фінансової звітності. Крім того, позивачем невірно розраховано розмір середньомісячної заробітної плати для нарахування допомоги, оскільки до уваги повинні прийматися місяця роботи березень та квітень 2013 року. на підставі викладеного просила суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі, оскільки вони є необґрунтованими.

Під час здійснення судового розгляду були встановлені наступні фактичні обставини.

Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи підземним електрослюсарем четвертого розряду з повним робочим днем у шахті, звільнившись 28.05.2013 року на підставі ст. 38 КЗпП України в зв'язку з виходом на пенсію відповідно до наказу № 541к від 31.05.2013 року.Також встановлено, що загальний стаж роботи позивача на підприємствах вугільної промисловості складає 15 років 5 місяців (а. с. 4-5).

Оскільки позивач перебував у трудових відносинах з ДП «Макіївугілля» в особі ВП «Шахта Бутівська», останній є належним відповідачем у цій справі.

Згідно п. 12.15 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднанням власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03.07.2001 року, зареєстрованої в Міністерстві праці та соціальної політики України № 71 від 07.08.2001 року, з наступними змінами та доповненнями, працівнику, що має право на пенсію за віком при першому звільнені з підприємства, незалежно від причин звільнення, крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки, виплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі і середнього заробітку, але не менше двох середньомісячних заробітків для чоловіків при стажі роботи в галузі понад 15 років. Ця допомога виплачується незалежно і без урахування вихідної допомоги, або інших компенсаційних виплат, на які має право робітник на підставі діючого законодавства.

Статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» визначено, що положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Згідно п. 4.15 Галузевої угоди, джерелами фінансування положень цієї Угоди є кошти підприємств, отримані в результаті їхньої фінансово-господарської діяльності, а також кошти державної підтримки, що виділяються з державного бюджету, і позабюджетних джерел на ці цілі. Віднесення витрат з реалізації положень цієї Угоди на собівартість продукції(робіт, послуг) або на прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Згідно із частиною 2 статті 97 КЗпП України форми та системи оплати праці, норми, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Частиною 1 статті 9-1 КЗпП України передбачено, що підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Згідно довідки, наданої відповідачем, середньомісячний заробіток позивача складає 4686,41 грн.

Таким чином, розмір одноразової допомоги складає 9372,82 грн. (4686,41х2), що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому на підставі приписів ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що на час звільнення позивача 28.05.2013 року відповідач мав перед ним заборгованість з виплати одноразової допомоги при звільненні. При цьому ані позивач, ані представник відповідача не зазначали про наявність між ними спору щодо розміру цих виплат або розміру, факту та часу остаточної виплати всієї суми заборгованості.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. При цьому у відповідності до припису ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

На підставі ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до роз'яснень абз. 1 п. 20 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, а коли ж він у цей день не був на роботі, - на наступний день після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КзпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Одночасно п. 21 цієї ж Постанови Пленуму ВСУ роз'яснює, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що у всіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року (зі змінами та доповненнями).

Так, у відповідності до абз. 3 п. 2 р. 2 зазначеної Постанови у випадках збереження середньої заробітної плати вона обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата (у цьому випадку - день звільнення). При цьому згідно п. 5. р. 4 цього ж нормативно-правового акту нарахування виплат у випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

При цьому, абз. 1 п 8. р. 4 Постанови КМУ № 100 передбачає, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. При цьому середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Одночасно абз. 3 п. 8 р. 4 Постанови КМУ № 100 визначає, що середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до Довідки, виданої ВП «Шахта Бутівська» ДП «Макіїввуілля» середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 складає 224,23 грн. з розрахунку: 4932,95 грн. / 22 дня = 224,23 грн. При цьому 4686,41 грн. - це середня заробітна платня за два відпрацьованих перед звільненням місяців (березень та квітень 2013 року), а 22 дня - це кількість робочих днів, що працював ОСОБА_3 в цей період часу, з урахуванням того, що у березні заробіток позивача складав 1175,67 грн. за 5 відпрацьованих днів, а у квітні - 3757,28 грн. за 17 відпрацьованих днів (а. с. 27).

Слід зазначити, що позивач у своїй заяві просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 7613,28 грн., який розрахований ним з дати звільнення по дату звернення до суду, тобто за 48 робочих днів, проте даний розрахунок є невірним. Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_3 було звільнено 28.05.2013, позовна заява датована 05.08.2013, а надійшла до суду поштою 08.08.2013. Тобто період з дати звільнення позивача до дати звернення до суду складає 51 день, а не 48 днів, як зазначено ОСОБА_3

Таким чином, сума середнього заробітку, який відповідач має сплатити позивачеві, становить 9417,66 грн., що вбачається з наступного розрахунку: 1175,67 грн. + 3757,28 грн. (фактична заробітна плата за останні два місяці роботи, що розрахована з урахуванням вимог Постанови КМУ № 100) / 22 дня (кількість фактично відпрацьованих робочих днів за два останні місяці роботи позивача) = 224,23 грн. (розмір середньоденної заробітної плати) х 51 день (кількість днів затримки розрахунку за період з 28.05.2013 по 08.08.2013) = 11435,73 грн.

Проте суд звертає увагу на наступне. Згідно роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 3 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Таким чином, оскільки визначення предмету та підстав позову є виключним правом позивача, тому з ДП «Макіїввугілля» на користь ОСОБА_3 необхідно стягнути середній заробіток у розмірі 7613,28 грн.

Також судом під час розгляду справи було з'ясовано, що ОСОБА_3 звертався до суду з вимогами, які випливають із трудових правовідносин, у зв'язку з чим в силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору.

За приписами ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема, за подання позовної заяви майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менш 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (частина 1, підпункт 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Оскільки ОСОБА_3 заявлені вимоги майнового характеру, то з урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 201,37 грн.

Таким чином, з огляду на наведені норми закону, проаналізувавши всі наявні і досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та можливість задоволення його позову частково шляхом стягнення з ДП «Макіїввугілля» на користь ОСОБА_3 двомісячного середнього заробітку в зв'язку з виходом на пенсію в розмірі 9372,82 гривень, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 7613,28 гривень, поклавши на відповідача судові витрати по справі, від сплати яких на підставі вимог діючого законодавства України звільнено позивача. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України, ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 2, 4 та 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-III (зі змінами та доповненнями), Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року (зі змінами та доповненнями), Постановою Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», Угодою по тарифам, трудовим і соціальним гарантіям між Мінвуглепром і галузевими профспілками вугільної промисловості, ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди», ст. ст. 4, 8, 10, 11, 38, 57, 58, ч. 1 та 3 ст. 60, ч. 1 та 4 ст. 61, ч. 1 - 3 ст. 79, ч. 1 та 3 ст. 88, 158, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 292, 294, 296, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Макіїввугілля» (код ЄДРПОУ 26391021) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, одноразову допомогу при звільненні у розмірі 9372 (дев'ять тисяч триста сімдесят дві) грн. 82 коп., та середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 5355 (п'ять тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн. 90 коп., а всього - 14728 (чотирнадцять тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 72 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з державного підприємства «Макіїввугілля» (код ЄДРПОУ 26391021) у дохід Державного бюджету України 174 (сто сімдесят чотири) грн. 61 коп. судового збору, що підлягає сплаті на поточний рахунок 31216206700068, одержувач платежу - УДКСУ у м. Макіївці Центрально-Міський район, код бюджетної класифікації 22030001, МФО 834016, код ЄДРПОУ (суду) 02895567, код ЄДРПОУ (банку) 37990227, Банк - ГУ ДКСУ у Донецькій області.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а у разі відсутності особи яка має право на апеляційне оскарження, протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя: Р.О. Кузнецов