Рішення № 33822807, 26.09.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" вересня 2013 р.Справа № 921/540/13-г/6

Господарський суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Шумського І.П. , судді Бурди Н.М.

судді Руденка О.В.

Розглянув справу

за позовом Приватного підприємства "Гелосстар" (вул. Верхня, 2а м. Дніпропетровськ 49000 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" (вул. Заводська, 1 м. Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область 48240)

про cтягнення коштів в розмірі 600000 грн. попередньої оплати.

За участю представників:

позивача - Палкін А.Ю.

відповідача - Чайковський Я.В.

Суть справи:

Приватне підприємство "Гелосстар" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" про повернення 600000 грн. сплаченої попередньої оплати.

Вимоги позивача мотивовано тим, що відповідачем не виконано їх усної домовленості щодо поставки 122,4 тон цукру білого кристалічного та не повернуто кошти сплачені в рахунок оплати за його поставку.

Відповідач проти доводів ПП "Гелосстар" заперечує, посилаючись на виконання зобов'язання у повному обсязі.

В засіданні учасники процесу свої доводи та заперечення підтримали повністю.

Розгляд справи, призначений вперше на 27 червня 2013 року неодноразово відкладався та в засіданні оголошувалась перерва, востаннє на 26 вересня 2013 року.

Представникам сторін роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22,81-1 ГПК України.

За клопотанням представника позивача, судом здійснювалась технічна фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду", для створення архівної копії фонограми надано компакт-диск CD-R, серійний номер 119172 LD 24943.

Ухвалою від 27 червня 2013 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

За розпорядженням в.о. голови господарського суду Тернопільської області Гирили І.М. від 24 липня 2013 року, відповідно до ухвали від 24 липня 2013 року, розгляд справи № 921/540/13-г здійснювався колегіально у складі головуючого судді Шумського І.П., суддів Руденка О.В., Бурди Н.М.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд встановив наступне:

- згідно усної домовленості щодо поставки 122,4 тон цукру білого кристалічного, на підставі рахунку на оплату №102 від 13 лютого 2013 року, платіжним дорученням №32 від 14 лютого 2013 року, ПП "Гелосстар" (позивач) перерахувало на користь ТОВ "Хоросківський цукровий завод" (відповідача) 600000 грн.

На проведену попередню оплату, продавцем було видано податкову накладну №75 від 14 лютого 2013 року (копія наявна у матеріалах справи).

Факт отримання коштів в сумі 600000 грн. відповідач визнає.

Термін поставки товарно-матеріальних цінностей сторонами обумовлений не був.

Письмовий договір (правочин) поставки (купівлі-продажу) між сторонами не укладався.

07 травня 2013 року ПП "Гелосстар" звернулось до ТОВ "Хоросківський цукровий завод" з вимогою №458 про здійснення поставки.

Через невиконання постачальником (відповідачем) вимоги про поставку №458 від 07 травня 2013 року, покупець звернувся до товариства з вимогою №483 від 20 травня 2013 року про повернення сплачених коштів.

Порушення відповідачем свого обов'язку по поставці товарно-матеріальних цінностей, неповернення отриманої попередньої оплати, стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про відновлення його порушеного права.

У відзиві на позов та усних поясненнях відповідача, ТОВ "Хоросківський цукровий завод" вказує на неправомірність вимог позивача з огляду на те, що:

- на підставі отриманих (за твердженням відповідача) по факсу довіреностей, виданих ПП "Гелосстар" 14 та 15 лютого 2013 року на ім'я ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, по товарно-транспортних накладних № Р895 від 14.02.2013р. (перевізник: Фізична особа - підприємець ОСОБА_5; ТЗ: Івеко НОМЕР_1 та причіп НОМЕР_2);

№ Р898 від 14.02.2013р. (перевізник: Фізична особа - підприємець ОСОБА_6; ТЗ: МАН НОМЕР_3);

№ Р902 від 14.02.2013р. (перевізник: Фізична особа - підприємець ОСОБА_12; через водія ОСОБА_8; ТЗ: Сканія НОМЕР_4);

№ Р904 від 14.02.2013р. (перевізник: Фізична особа - підприємець ОСОБА_7; ТЗ: ДАФ НОМЕР_5);

№ Р907 від 14.02.2013р. (перевізник: підприємець ОСОБА_9; ТЗ: МАН НОМЕР_6);

№ Р926 від 15.02.2013р. (перевізник: підприємець ОСОБА_10; ТЗ: МАН ДАФ НОМЕР_7);

№ Р937 від 15.02.2013р. (перевізник: підприємець ОСОБА_11; ТЗ: Сканія НОМЕР_8), представники позивача отримали 122,35 тон цукру білого кристалічного на загальну суму 600000 грн. Від-так, ТОВ "Хоросківський цукровий завод" своє зобов'язання по поставці товарно-матеріальних цінностей виконало повністю.

А тому, на думку відповідача, підстав вимагати повернення сплачених коштів у позивача немає.

В свою чергу, факт перебування ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, у трудових чи інших договірних відносинах із ПП "Гелосстар", позивач заперечує та зазначає, що довіреності на перелічених відповідачем осіб ПП "Гелосстар" не видавало, товарно-матеріальні цінності не отримувало.

Судом також з'ясовано, що:

- оформлені у встановленому законом порядку довіреності на відвантаження цукру постачальнику надані не були;

- інформація про видачу довіреностей на отримання від ТОВ "Хоросківський цукровий завод" цукру у Журналі реєстрації довіреностей за 2012-2013р.р.ПП "Гелосстар" не зазначена;

- відмітки про отримання товару уповноваженими посадовими особами позивача засвідчені відбитком печатки на видаткових та товарно-транспортних накладних відсутні.

На вимогу суду, викладену в ухвалі від 25 липня 2013 року, відповідач (із супровідним листом від 26 вересня 2013 року) надав фотокопію довіреності від 15 лютого 2013 року на відпуск товарно-матеріальних цінностей. Пояснивши додатково, що вона і є оригіналом. Такий же вигляд має довіреність від 14 лютого 2013 року.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Поданими позивачем доказами, не запереченими належним чином відповідачем, доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Так, статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст.530 ЦК України, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, боржник повинен виконати його в семи денний термін з дня пред'явлення про це вимоги кредитора.

В силу ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, приписи ч.2. ст.693 ЦК України надають покупцю право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Судом з'ясовано, що в порушення усної домовленості, вимоги про здійснення поставки, а пізніше вимоги про повернення сплачених коштів, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14, 629 ЦК України, ст.ст.173, 174, 193 ГК України, відповідач поставку 122,4 тон цукру білого кристалічного ПП "Гелосстар" не здійснив.

Належних і допустимих доказів на підтвердження іншого, відповідачем не представлено.

За таких обставин, вимоги про примусове повернення 600000 грн. попередньої оплати підлягають задоволенню як обґрунтовані і належним чином незаперечені відповідачем.

При цьому, суд критично оцінює заперечення відповідача з огляду на таке.

Згідно з ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Судом приймаються лише належні і допустимі докази (ст. 36 ГПК України).

Відповідно до п.5.27 "Уніфікованої система організаційно - розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003" затвердженої наказом Держспоживстандарту України N 55 від 7 квітня 2003 року, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту "Підпис".

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності регулюється "Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженим наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995р., зареєстрованим в Мінюсті 05.06.1995р. за №168/704 (далі Положення №88).

Відповідно до п.2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи, згідно з вимогами п.2.4 Положення №88, повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. (п.2.5. Положення №88).

Фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов'язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна, відповідно до п. 2.6. Положення №88 забезпечуються підприємством, установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію.

Згідно з п. 2.15. Положення №88, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання (п.2.16. Положення №88).

Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Мінфіну №99 від 16.05.1996р. (далі - Інструкція №99), яка поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, визначає, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною (п.3 Інструкції №99).

Довіреність на одержання цінностей, згідно з п. 4 Інструкції №99, видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства.

У відповідності до п.5. Інструкції №99, довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією, довіреність на одержання цінностей підписується керівником підприємства та головним бухгалтером централізованої бухгалтерії або їх заступниками та особами, ними на те уповноваженими.

Керівником підприємства затверджується перелік посад, зайняття яких надає відповідним працівникам право підписувати довіреність на одержання цінностей, та призначається особа, що здійснює виписування та реєстрацію виданих, повернутих та використаних довіреностей.

У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником (власником) підприємства, довіреність на одержання цінностей підписується керівником (власником) самостійно.

В порядку п. 6. Інструкції №99, довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Пункт 7 Інструкції №99 встановлює заборону видавати довіреності, які повністю або частково не заповнені, не мають зразків підпису осіб, на ім'я яких вони виписані.

Забороняється також відпускати цінності, зокрема у випадку подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами (п. 12 Інструкції №99)

Довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Пунктом 15 Інструкції №99 визначено, відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.

Як вбачається з наданих відповідачем копій довіреностей від 14 та 15 лютого 2013 року, останні не містять ряду обов'язкових реквізитів, а саме:

- порядковий номер довіреності;

- ім'я, по-батькові особи, на ім'я якої видано довіреність, зазначення реквізитів документа який засвідчує цю особу;

- зразки підпису осіб, на ім'я яких вони виписані.

- копії довіреностей не містять жодних обов'язкових реквізитів, що посвідчують їх достовірність.

Не містять вказівки на отримання товарно-матеріальних цінностей саме позивачем або його належним чином уповноваженими представниками і наявні у матеріалах справи видаткові та товарно-транспортні накладні.

Крім того, враховуючи неналежне оформлення довіреностей від 14 та 15 лютого 2013 року, записи в Журналі реєстрації довіреностей за 2012-2013р.р. позивача, а також виписування видаткових і товарно-транспортних накладних власне боржником із зазначенням пунктів розвантаження не пов'язаних з діяльністю позивача, названі відпускні документи також критично оцінюються судом.

З врахуванням усього вищепереліченого, жодних належних та допустимих доказів виконання відповідачем свого зобов'язання по поставці ПП "Гелосстар" 122,4 тон цукру білого кристалічного, ТОВ "Хоросківський цукровий завод" не представлено. А тому, підстав для відмови у задоволенні позову у суду немає.

Статтею 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, які підлягають відшкодуванню в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України")

Беручи до уваги приписи перелічених норм, долучені до матеріалів справи свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2184 від 20 вересня 2010 року, договір про надання юридичних послуг №07/05/13-2 від 07 травня 2013 року, платіжне доручення №226 від 21 травня 2013 року про оплату юридичних послуг в сумі 10000 грн., інші документи, клопотання позивача про відшкодування витрат на послуги адвоката за рахунок відповідача, підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір по справі відшкодовується за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4-3, 12, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" (вул. Заводська, 1, м. Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область 48240, код 37753642) на користь Приватного підприємства "Гелосстар" (вул. Верхня, 2а, м. Дніпропетровськ, 49000, код 38432827) 600000 грн. повернення попередньої оплати, 12000 грн. судового збору, 10000 грн. витрат на послуги адвоката.

Видати наказ.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Дата підписання: 01 жовтня 2013 року

Головуючий суддя І.П. Шумський

Суддя Н.М. Бурда

Суддя О.В. Руденко