Рішення № 33822642, 12.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13701/13 12.09.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Дворченко О.О.

розглянувши справу № 910/13701/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговій Дім «Бондарев»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Тероль»;

про стягнення 2000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Богатов Ю.М., довіреність б/н від 12.01.2012р.;

від відповідача: Бойчук Д.Л., довіреність б/н від 10.01.2013р.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Торговій Дім «Бондарев» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Тероль» (надалі - відповідач) про стягнення 2000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач без достатньої правової підстави володіє грошовими коштами позивача в розмірі 2000,00 грн., перерахованими останньому 12.06.2013р. згідно з банківською випискою за № 266.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2013р. порушено провадження у справі № 910/13701/13 та призначено її розгляд на 12.09.2013р.

Присутніми в судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача позовні вимоги не оспорив, проте вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 19.07.2013р. не виконав та витребувані докази не подав.

У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2012р. між позивачем (за договором - замовник) та відповідачем (за договором - виконавець) було укладено Договір № 03/09-12 про надання маркетингових послуг, згідно з умовами п.п. 1.1., 3.1., 8.1. якого замовнику доручає, а виконавець зобов'язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу. Предметом маркетингових досліджень є: «Дослідження ринку рекреаційної нерухомості м. Києва та Київської області».Вартість виконання роботи складає 425 000,00 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору, виконавець зобов'язаний надати результати досліджень в період 45 календарних днів з моменту підписання договору.

При здачі результатів досліджень сторони складають у 2-х примірниках акт здачі-приймання роботи, по одному примірнику якого зберігається у сторін (п. 7.3. договору).

Згідно п. 8.2. договору, оплата роботи здійснюється протягом 60 банківських днів з моменту підписання договору. Оплата здійснюється у національній валюті України в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточних рахунок виконавця.

Договір вступає в силу з дати його підписання та діє до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 13.1. договору).

28.09.2012р. сторони підписали акт № ОУ-0000035 здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно з яким відповідач надав, а позивач отримав, у відповідності з умовами договору, роботи на загальну суму 425 000,00 грн.

25.12.2012р. сторони уклали Укгоду про внесення змін (доповнень) до Договору № 03/09-12 про надання маркетингових послуг від 03 вересня 2012 року, якою внесли зміни у пункт договору щодо оплати робіт, а саме сторони передбачили, що розрахунок здійснюється шляхом видачі замовником простого векселя виконавцю на загальну вартість продукції, робіт, послуг за договором, з такими ознаками: вексель простий, векселедавець (емітент): товариство з обмеженою відповідальністю «Торговій Дім «Бондарев», строк платежу за векселем - не раніше 10 червня 2013 року.

Приписами ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, в рахунок оплати наданих відповідачем за договором послуг позивач передав простий вексель АА № 0837961, номіналом 398 900,00 грн. зі строком платежу не раніше 10 червня 2013 року, про що свідчить підписаний 25.12.2012р. сторонами Акт приймання-передачі простого векселя за Договором № 03/09-12 від 03.09.2012р., копія якого залучена до матеріалів справи.

Крім того, 07.02.2013р. позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 26100,00 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою залученою до матеріалів справи.

12.06.2013р. ПАТ «Банк Велес» за дорученням та за рахунок позивача оплатив вексель АА№ 0837961, номіналом 398 900,00 грн. зі строком платежу не раніше 10 червня 2013 року, що підтверджується Актом прийому-передачі бланків векселів (повернення бланків погашених векселів), який було підписано між позивачем та ПАТ «Банк Велес».

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про припинення зобов'язань сторін за Договором № 03/09-12 від 03.09.2012р., внаслідок належного виконання сторонами взаємних обов'язків.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, після припинення зобов'язань за Договором № 03/09-12 від 03.09.2012р., 12.06.2013р. відповідно до банківської виписки № 266 позивачем на поточний рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Тероль» було помилково перераховано кошти у розмірі 2000,00 грн., з призначенням платежу «За дослідження ринку згідно договору № 03/09-12 від 03.09.2012 року, в тому числі ПДВ 333 ,33 грн.».

Отже, за висновками суду, у даному випадку, вказана сума грошових коштів була безпідставно перерахована на рахунок відповідача, оскільки, як встановлено вище, зобов'язання сторін за правочином № 03/09-12 від 03.09.2012 року припинились.

13.06.2013 р. сторони підписали акт звірки, відповідно до якого у відповідача перед позивачем існує заборгованість в розмірі 2000,00 грн.

Крім того, 14.06.2013р. позивач вручив відповідачу вимогу від 12.06.2013р., в якій просив повернути випадково перераховані грошові кошти в сумі 2000,00 грн. на рахунок позивача. Відповідач відповіді на вказаний лист не надав та вищезазначені вимоги не задовольнив.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Згідно з п.2.35 Постанови Національного банку України № 22 від 21.01.2004р. «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк, повернення їх здійснюється у судовому порядку.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України від 16.03.1995р. № 227 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України», підприємства, незалежно від форми власності, мають повертати в 5-денний термін помилково зараховані кошти.

Згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно зі ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не доведено жодних правових підстав щодо набуття спірних грошових коштів, у зв'язку з чим позовні вимоги визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Тероль» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 5; код ЄДРПОУ 38291229) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Бондарев» (07200, Київська область, смт. Іванків, вул. Фрунзе, 49, код 32783520) 2000,00 грн. - безпідставно набутих коштів, 1720 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.09.2013р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов