Рішення № 33822468, 23.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14241/13 23.09.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до Приватного акціонерного товариства «Теодосія»

про стягнення 8 430,16 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники учасників судового процесу:

від позивача: Козченко В.М. - дов. № 2-283 від 04.02.13 р.

Саранюк В.М. - дов. № 2-343 від 18.05.13 р.

від відповідача: Кубарєва Ю.В. - дов. № б/н від 02.02.13 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Теодосія» про стягнення 8 430,16 грн., з яких: 2 984,02 грн. основного боргу, 2 858,35 грн. пені, 31,09 грн. інфляційної складової боргу, 571,88 грн. трьох процентів річних та 1 984,82 грн. 7 % штрафу, в зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011107/Б26 від 27.09.11 р. та додатковою угодою № 3 від 17.01.13 р. до нього.

Ухвалою суду від 26.07.13 р. було порушено провадження у справі № 910/14241/13 та призначено її розгляд на 11.09.13 року, зобов'язано сторін надати певні документи.

28.08.13 р. через службу діловодства господарського суду від позивача надійшли документи у справі на виконання вимог ухвали суду від 26.07.13 р., які залучено до матеріалів справи.

30.08.13 р. через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.

05.09.13 р. через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 910/14241/13 та надання часу для врегулювання спору мирним шляхом, яке залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.09.13 р. представник відповідача підтримав подане ним клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості сторонами мирним шляхом врегулювати спір.

Представник позивача в судовому засіданні 11.09.13 р. поставив вирішення даного клопотання на розсуд господарського суду.

Суд, дослідивши матеріали справи та розглянувши клопотання відповідача, задовольнив його та оголосив перерву в судовому засіданні 11.09.13 р. до 16.09.13 р. о 09:40 год.

13.09.13 р. через службу діловодства господарського суду від позивача надійшли письмові заперечення на відзив відповідача, які залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 16.09.13 р. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.09.13 р. надав суду усні пояснення по суті спору.

Суд оголосив перерву в судовому засіданні 16.09.13 р. до 23.09.13 р. о 10:35 год. для дослідження доказів у справі.

У судовому засіданні 23.09.13 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.09.13 р. надав суду усні пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 23.09.13 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», правонаступником якої є ПАТ «Укртрансгаз», (газотранспортне підприємство) та ЗАТ «Теодосія», яке було перейменовано на ПрАТ «Теодосія», (замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011107/Б26 від 27.09.11 р., відповідно до умов якого газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (ГРС), а замовник зобов'язується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 1.2. договору № 1109011107/Б26 від 27.09.11 р., газ замовника, транспортування якого за цим договором здійснює газотранспортне підприємство, призначений для задоволення потреб установ і організацій, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів, крім обсягів природного газу, які використовуються як пальне для забезпечення горіння Вічного вогню, газоспоживаюче обладнання яких підключено до газорозподільних мереж, що знаходяться у власності чи користуванні замовника.

Пунктами 2.2. та 2.3. договору № 1109011107/Б26 від 27.09.11 р. встановлено, що замовник передає газотранспортному підприємству газ в загальному потоці в підтверджених обсягах у пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи газотранспортного підприємства; при отриманні газу від замовника на пунктах приймання-передачі в магістральні трубопроводи газотранспортне підприємство набуває права власності на отриманий для транспортування газ.

У відповідності до пунктів 2.4. та 2.5. вищевказаного договору, газотранспортне підприємство приймає газ від замовника на пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи та здійснює його транспортування на території України до ГРС, де передає газ замовнику в загальному потоці в газорозподільні мережі; приймання-передача газу в пунктах приймання-передачі та на ГРС здійснюється сторонами у відповідності та у Порядку доступу до Єдиної газотранспортної системи України, затвердженого НКРЕ України.

Згідно з п. 2.11.1. договору № 1109011107/Б26 від 27.09.11 р., послуги по транспортуванню природного газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (акти наданих послуг).

У випадку, якщо замовник та/або його споживач (споживачі) безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого газотранспортним підприємством газу замовнику та/або його споживачу визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу (вузли обліку), установлених на ГРС.

У випадку, якщо замовник та/або споживачі замовника отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є дані газорозподільного підприємств про обсяги протранспортованого ним газу замовнику та/або його споживача.

Пунктом 2.11.2. вищевказаного договору визначено, що газотранспортне підприємство до 15 числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства.

Відповідно до п. 2.11.3. договору № 1109011107/Б26 від 27.09.11 р., замовник протягом 2-х днів з моменту одержання акту наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню у відповідності з умовами договору або в судовому порядку.

До прийняття рішення судом обсяг газу та вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами встановлюються у відповідності до даних газотранспортного підприємства.

Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Розділом 3 договору № 1109011107/Б26 від 27.09.11 р. визначені порядок обліку газу та його якість.

Згідно з п. 4.1. зазначеного договору, розрахунки за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, затвердженими НКРЕ України.

Газотранспортне підприємство зобов'язується розміщувати інформацію про діючі тарифи на своєму офіційному веб-сайті та в ЗМІ.

Відповідно до п. 4.2. договору № 1109011107/Б26 від 27.09.11 р., тарифи, зазначені в п. 4.1. даного договору, є обов'язковими для сторін з моменту введення їх в дію. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами цього договору.

Пунктами 4.3. і 4.4. договору № 1109011107/Б26 від 27.09.11 р. встановлено, що розрахунковий період за цим договором становить один місяць, з 09:00 год. першого дня місяця до 09:00 год. першого дня наступного місяця включно.

Місячна вартість послуг з транспортування природного газу визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого природного газу, визначеного на умовах розділу 3 цього договору,та податку на додану вартість.

Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послугза звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

Згідно з п. 4.5. договору № 1109011107/Б26 від 27.09.11 р., оплата послуг за транспортування природного газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 % попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг, та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

У платіжних дорученнях замовник повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У випадку, якщо в платіжних дорученнях замовника не зазначений номер договору, дата його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, газотранспортне підприємство зараховує кошти, що надійшли від замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги по транспортуванню газу, що виникла перша за часом у попередніх періодах.

У відповідності до п. 4.8. договору № 1109011107/Б26 від 27.09.11 р., газотранспортне підприємство і замовник зобов'язуються щоквартально до 25 числа першого місяця, наступного за кварталом, на підставі відомостей про фактичну оплату послуг по транспортуванню газу та актів наданих послуг здійснювати звірку розрахунків. Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки.

Згідно з п. п. 6.1. та 6.3. договору № 1109011107/Б26 від 27.09.11 р., газотранспортне підприємство і замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань по цьому договору несуть відповідальність у межах, передбачених чинним законодавством України; у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 4 цього договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Сторони узгодили п. 10.1. договору № 1109011107/Б26 від 27.09.11 р., що цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.10.11 р. Договір діє в частині транспортування газу до 31.12.12 р., а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше, ніж за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

17.01.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (газотранспортне підприємство) та приватним акціонерним товариством «Теодосія» (замовник) було укладено додаткову угоду № 3 до договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011107/Б26 від 27.09.11 р., яким було викладено даний договір в новій редакції та узгоджено річний плановий обсяг транспортування природного газу (газ) замовника 1850,000 тис.куб.м., у тому числі по місяцях:

- січень 2013 р. - 350,000 тис. куб.м.; - липень 2013 р. - 20,000 тис. куб.м.;

- лютий 2013 р. - 350,000 тис. куб.м.; - серпень 2013 р. - 20,000 тис. куб.м.;

- березень 2013 р. - 300,000 тис. куб.м.; - вересень 2013 р. - 20,000 тис. куб.м.;

- квітень 2013 р. - 100,000 тис. куб.м.; - жовтень 2013 р. - 50,000 тис. куб.м.;

- травень 2013 р. - 20,000 тис. куб.м.; - листопад 2013 р. - 250,000 тис. куб.м.;

- червень 2013 р. - 20,000 тис. куб.м.; - грудень 2013 р. - 350,000 тис. куб.м.

Згідно з п. 11.1. додаткової угоди № 3 від 17.01.13 р. до договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011107/Б26 від 27.09.11 р., цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.10.11 р. Договір діє в частині транспортування газу до 31.12.13 р., а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше, ніж за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Позивач пояснив суду, що ним належним чином виконувались умови вищезазначених договорів щодо транспортування природного газу протягом строку їх дії. Зокрема, з жовтня 2011 р. до травня 2013 р. ПАТ «Укртрансгаз» протранспортувало для ПрАТ «Теодосія» природний газ загальним обсягом 2 313,703 тис.куб.м., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками та скріпленими печатками сторін актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 10Б від 31.10.11 р. на суму 2 751,53 грн., № 11Б від 30.11.11 р. на суму 18 878,12 грн., № 12Б від 31.12.11 р. на суму 15 469,14 грн., № 1Б від 31.01.12 р. на суму 26 889,23 грн., № 2Б від 29.02.12 р. на суму 33 703,42 грн., № 03Б від 31.03.12 р. на суму 27 760,82 грн., № 04Б від 30.04.12 р. на суму 9 421,33 грн., № 05Б від 31.05.12 р. на суму 1 100,17 грн., № 06Б від 30.06.12 р. на суму 1 410,61 грн., № 07Б від 31.07.12 р. на суму 1 371,46 грн., № 08Б від 31.08.12 р. на суму 1 503,91 грн., № 09Б від 30.09.12 р. на суму 1 532,10грн., № 10Б від 31.10.12 р. на суму 1 414,50грн., № 11Б від 30.11.12 р. на суму 10 219,18 грн., № 12Б від 31.12.12 р. на суму 21 889,38 грн., № 01-13-1109011107/Б26 від 31.01.13 р. на суму 35 572,06 грн., № 02-13-1109011107/Б26 від 28.02.13 р. на суму 27 872,14 грн., № 03-13-1109011107/Б26 від 31.03.13 р. на суму 25 323,59 грн., № 04-13-1109011107/Б26 від 30.04.13 р. на суму 6 618,64 грн. та № 05-13-1109011107/Б26 від 31.05.13 р. на суму 4 305,71 грн. (належним чином засвідчені копії яких додано до матеріалів справи).

Загальна сума, на яку позивач протранспортував відповідачу природний газ становила 275 007,04 грн.

Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011107/Б26 від 27.09.11 р. та додатковою угодою № 3 від 17.01.13 р. до нього виконав неналежним чином, у зв'язку з чим у нього станом на день звернення позивача з даним позов до суду існує заборгованість у розмірі 2 98402 грн.

За таких обставин Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Теодосія» про стягнення 8 430,16 грн., з яких: 2 984,02 грн. основного боргу, 2 858,35 грн. пені, 31,09 грн. інфляційної складової боргу, 571,88 грн. трьох процентів річних та 1 984,82 грн. 7 % штрафу, в зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011107/Б26 від 27.09.11 р. та додатковою угодою № 3 від 17.01.13 р. до нього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином за договором № 1109011107/Б26 від 27.09.11 р. та додатковою угодою № 3 від 17.01.13 р. до нього, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати послуг за вказаним договором і додатковою угодою до нього виконав неналежним чином, у зв'язку з чим у нього станом на день звернення позивача з позовом до суду виникла заборгованість у розмірі 2 984,02 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав основний борг за договором № 1109011107/Б26 від 27.09.11 р. та додатковою угодою № 3 від 17.01.13 р. до нього у розмірі 2 984,02 грн.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 2 984,02 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «Теодосія» суми основного боргу за договором № 1109011107/Б26 від 27.09.11 р. та додатковою угодою № 3 від 17.01.13 р. до нього у розмірі 2 984,02 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» просить суд також стягнути з відповідача 31,09 грн. інфляційної складової боргу за період з листопада 2011 р. до червня 2013 р. та 571,88 грн. трьох відсотків річних за період з 31.11.2011 р. до 03.07.2013 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 1109011107/Б26 від 27.09.11 р. та додатковою угодою № 3 від 17.01.13 р. до нього.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.12 р. та № 15/065-11 від 01.02.12 р.

Зокрема, в постанові ВГСУ № 15/065-11 від 01.02.12 р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з листопада 2011 р. до червня 2013 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у травні 2012 р., червні 2012 р., липні 2012 р., серпні 2012 р., листопаді 2012 р. та лютому 2013 р., на рівні 99,7 %, 99,7 %, 99,8 %, 99,7 %, 99,9 % та 99,9 % відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ «Укртрансгаз».

При перевірці судом наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за порушення грошового зобов'язання було встановлено, що стягненню підлягає сума інфляційних втрат з від'ємним показником.

За таких обставин, підстави для стягнення інфляційних нарахувань за період з листопада 2011 р. до червня 2013 р. у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання за договором № 1109011107/Б26 від 27.09.11 р. та додатковою угодою № 3 від 17.01.13 р. до нього, у позивача відсутні, у зв'язку з чим господарський суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги ПАТ «Укртрансгаз» в частині стягнення з ПрАТ «Теодосія» інфляційних нарахувань в розмірі 31,09 грн.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 1109011107/Б26 від 27.09.11 р. та додатковою угодою № 3 від 17.01.13 р. до нього, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 571,88 грн. трьох відсотків річних за період з 21.11.2011 р. до 03.07.2013 р.

Позивач просить стягнути з відповідача 2 858,35 грн. пені за період з жовтня 2011 р. до травня 2013 р. та 1 984,82 грн. - 7 % штрафу за період з жовтня 2011 р. до вересня 2012 р. за порушення грошового зобов'язання за договором № 1109011107/Б26 від 27.09.11 р. та додатковою угодою № 3 від 17.01.13 р. до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. п. 6.1. та 6.3. договору № 1109011107/Б26 від 27.09.11 р., газотранспортне підприємство і замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань по цьому договору несуть відповідальність у межах, передбачених чинним законодавством України; у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 4 цього договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 2 858,35 грн. за період з жовтня 2011 р. до травня 2013 р., оскільки позивач нарахував пеню за весь період прострочення грошового зобов'язання, а не за останні 6 місяців з 03.01.2013 р. до 03.07.2013 р.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до частини 1статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Згідно зі ст. ст. 260, 261 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до частини 1 статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається з розрахунку позивача, відповідач здійснював кожного місяця оплати за протранспортований природний газ за договором № 1109011107/Б26 від 27.09.11 р. та додатковою угодою № 3 від 17.01.13 р. до нього, що свідчить про визнання боргу та періодичне переривання перебігу строку позовної давності.

Крім того, листом (вих. № 2170/1 від 07.06.13 р.) відповідач звернувся до позивача з пропозицією здійснити взаємозалік існуючої заборгованості майном, та підтвердив свою заборгованість в сумі 2 984,02 грн. за договором № 1109011107/Б26 від 27.09.11 р. та додатковою угодою № 3 від 17.01.13 р. до нього.

Пунктом 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Оскільки позов заявлено в межах строку позовної давності, а пеню обраховано відповідно до вимог частини шостої статті 232 ГК України і пунктів 6.3. та 7.3. договору № 1109011107/Б26 від 27.09.11 р. та додаткової угоди № 3 від 17.01.13 р. до нього, то висновок відповідача про безпідставність позовних вимог в частині стягнення пені у зв'язку з пропуском строку позовної давності не приймається господарським судом до уваги.

Аналогічна позиція міститься у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 27.04.12 р. № 3-27гс12.

Таким чином, за розрахунком ПАТ «Укртрансгаз», перевіреним господарським судом, підлягає стягненню з ПрАТ «Теодосія» на користь позивача 2 858,35 грн. пені за період з жовтня 2011 р. до травня 2013 р. за порушення грошового зобов'язання за договором № 1109011107/Б26 від 27.09.11 р. та додатковою угодою № 3 від 17.01.13 р. до нього.

В обґрунтування заявленої вимоги щодо стягнення 1 984,82 грн. штрафу (7 %) позивач посилається на те, що ПАТ «Укртрансгаз» належить до державного сектору економіки, у зв'язку з чим за порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання останній має відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України сплатити позивачу пеню та штраф у розмірі 7 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що дані пеня та штраф є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, які закуповуються за кошти державного бюджету, а не за порушення державною установою-відповідачем зобов'язання щодо оплати за спожитий природний газ. (Даний висновок підтверджується також зазначеним у постанові Верховного Суду України від 28.02.11 р. у справі № 23/225, відповідно до якої зазначено, що обґрунтованими є також висновки господарських судів попередніх інстанцій про відмову в позові в частині стягнення з відповідача штрафу на підставі ст. 231 ГК України, оскільки за змістом частини 2 зазначеної статті, вказані санкції застосовуються у випадках прострочення виконання робіт, надання послуг, поставки продукції, а не за порушення грошового зобов'язання).

У відповідності до частини 2 статті 22 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Згідно з ч. ч. 2 - 10 ст. 22 ГК України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів; повноваження суб'єктів управління у державному секторі економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб'єктів господарювання визначаються законом; законом можуть бути визначені види господарської діяльності, яку дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам і організаціям; держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління; правовий статус окремого суб'єкта господарювання у державному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. Відносини органів управління з названими суб'єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах; держава застосовує до суб'єктів господарювання у державному секторі економіки усі засоби державного регулювання господарської діяльності, передбачені цим Кодексом, враховуючи особливості правового статусу даних суб'єктів; законом встановлюються особливості здійснення антимонопольно-конкурентної політики та розвитку змагальності у державному секторі економіки, які повинні враховуватися при формуванні відповідних державних програм; процедура визнання банкрутом застосовується щодо державних підприємств з урахуванням вимог, зазначених у главі 23 цього Кодексу; органам управління, які здійснюють організаційно-господарські повноваження стосовно суб'єктів господарювання державного сектора економіки, забороняється делегувати іншим суб'єктам повноваження щодо розпорядження державною власністю і повноваження щодо управління діяльністю суб'єктів господарювання, за винятком делегування названих повноважень відповідно до закону органам місцевого самоврядування та інших випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

У відповідності до додатку № 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.03.05 р. № 64-р, ПАТ «Укртрансгаз» є суб'єктом господарювання державного сектора економіки.

Враховуючи положення вищезазначених норм, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом;

- якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

При цьому, судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення виконання саме грошового зобов'язання (тобто одна з умов застосування санкції порушена), а тому заявлені позивачем вимоги про стягнення 7 % штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України у розмірі 1 984,82 грн. задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі № 23/225 від 28.02.11 р. та постанові Вищого господарського суду України від 05.09.13 р. у справі № 911/1696/13 р.

Враховуючи наведене, позов Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Приватного акціонерного товариства «Теодосія» підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 253 - 258, 260, 261, 264, 267, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 626, 628, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України; ст. ст. 22, 193, 216, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України; ст. ст. 22, 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Теодосія» (02068, м. Київ, вулиця Архітектора Вербицького, 1, код ЄДРПОУ 30689644) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, вулиця Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 2 984 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 02 коп. основного боргу, 2 858 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 35 коп. пені, 571 (п'ятсот сімдесят одну) грн. 88 трьох відсотків річних та 1 309 (одна тисяча триста дев'ять) грн. 08 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 30.09.2013 р.

Суддя Гавриловська І.О.