Ухвала суду № 33820777, 19.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1720/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 вересня 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Сорочко Є.О., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Кассиель" до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, приватне підприємство "Кассиель", звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби і просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 27.02.2013 року №0001117200 (1981) - за яким збільшено суму грошового зобов'язання, а саме: ПДВ, на суму 14633,00 гривень та від 27.02.2013 року №0001162200 (1982) - за яким збільшено суму грошового зобов'язання, а саме: податок на прибуток підприємств, на суму 17492,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001172200, № 0001162200 від 27.02.2013 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що працівниками ДПІ у м. Чернігові проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Кассиель» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Проммаст - стандарт» за період липень-листопад 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 13.02.2013 року № 405/22/31895044.

У вказаному акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. 198.2, 198.6. ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200, Податкового кодексу України, в результаті чого ПП «Кассиель» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет за період, що перевірявся, на загальну суму 14633,00, в тому числі за липень 2011 року - 5153,00 грн., вересень 2011 року - 3403,00 грн., жовтень 2011 року - 4185,00 грн., листопад 2011 року - 1892,00 грн.; п. 14.1.27 пп. 14.1. ст.14, п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 17492,00 грн. у т.ч. за 2-3 квартал 2011р. у сумі 12465,00 грн., за 2-4 квартал 2011р. у сумі 17492,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Чернігові ДПС було винесено податкові повідомлення-рішення: № 000172200 від 27 лютого 2013 року, згідно якого ПП «Кассиель» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 18291,00 грн. (за основним платежем - 14633,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3658,00 грн.); № 0001162200 від 27 лютого 2013 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 17492,00 грн. (за основним платежем - 17492,00 грн.).

Вищевказані повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до Державної податкової служби у Чернігівській області, рішенням останньої № 634/10/10-215 від 22.03.2013 р. було залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Чернігові ДПС № 000172200, № 000162200 від 27 лютого 2013 року, а скаргу ПП «Кассиель» - без задоволення.

У зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що судом було встановлено наявність всіх підтверджуючих проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом первинних бухгалтерських документів, позивачем доведено, що правочин, укладений між ним та його контрагентом - ТОВ «Проммаст-стандарт» спричинив реальні юридичні наслідки для ПП «Кассиель», встановлено факт оплати поставленого позивачу товару, такий товар було використано позивачем у власній господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за період липень-листопад 2011 року ПП «Кассиель» було придбано у ТОВ «Проммаст-стандарт» сировину для покраски бетонних виробів на суму 87796,00 грн., в тому числі ПДВ 14633,00 грн.

Поставка товару ТОВ «Проммаст-стандарт» була здійснена відповідно до видаткових накладних № 150703 від 15.07.2011 року, № 260804 від 26.08.2011 року, № 090801 від 09.08.2011 року, № 200905 від 20.09.2011 року, № 140904 від 14.09.2011 року, № 241007 від 24.10.2011 року, № 271014 від 27.10.2011 року, № 171001 від 17.10.2011 року, № 091107 від 09.11.2011 року (а.с. 55-63).

Оплату поставленої сировини було здійснено на підставі рахунків-фактур № 091107 від 09.11.2011 року, № 150701 від 15.07.2011 року, № 090807 від 09.08.2011 року, № 260807 від 26.08.2011 року, № 200901 від 13.09.2011 року, № 171001 від 28.09.2011 року, № 271007 від 24.10.2011 року, № 241011 від 18.10.2011 року, від 05.09.2011 року (а.с. 84-92), та підтверджується копіями платіжних доручень № 338 від 11.08.2011 року, № 363 від 26.08.2011 року, № 383 від 14.09.2011 року, № 395 від 20.09.2011 року, № 450 від 17.10.2011 року, № 471 від 24.10.2011 року, № 482 від 27.10.2011 року, № 504 від 09.11.2011 року, № 288 від 18.07.2011 року (а.с. 66-74).

На всю суму податкових зобов'язань ТОВ «Проммаст-стандарт» було надано позивачу податкові накладні № 84 від 15.07.2011 року, № 160 від 20.02.2011 року, № 111 від 14.09.2011 року, № 200 від 26.08.2011 року, № 76 від 09.08.2011 року, № 70 від 09.11.2011 року, № 177 від 27.10.2011 року, № 107 від 17.10.2011 року, № 148 від 24.10.2011 року (а.с. 75-83).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані первинні документи обліку в повній мірі підтверджують товарність угод між позивачем та його контрагента, зокрема, підтверджують можливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу та місця, присутність необхідних умов для досягнення результатів у власній господарській діяльності, здійснення операцій з тими товарами, що використовується позивачем у власній господарській діяльності, облікований для цілей безпосередньо пов'язаних з діяльністю позивача.

Крім того, позивачем в судове засідання в суді першої інстанції та на перевірку було надано документи, що підтверджують використання отриманої сировини у власній господарській діяльності, зокрема накладну на передачу матеріалів у виробництво № КА-0000039 від 29.07.2011 року, № КА-0000042 від 31.08.2011 року, № КА - 0000044 від 30.09.2011 року, № КА-0000047 від 31.10.2011 року, № КА-0000052 від 30.11.2011 року, акт про випуск продукції власними силами від 31.07.2011 року, 31.08.2011 року, 30.09.2011 року, 31.10.2011 року, 30.11.2011 року, калькуляції на виготовлення цегли, плитки тротуарної, фасадів, отливів та інших бетонних виробів (а.с. 93-126). Виготовлена власними силами продукція була реалізована третім особам відповідно до видаткових накладних, за що ПП «Кассиель» отримано розрахунок в безготівковій формі (копії видаткових накладних та платіжних доручень (а.с. 127-134).

Посилання відповідача на висновки акту Бориспільскої ОДПІ Київської області ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення показників ПДВ в обліку ТОВ «Проммаст-стандарт» з підприємствами - покупцями та постачальниками за період з 01.04.2011р. по 31.12.2011р. № 252/22-1/37563531 від 26.09.2012р. суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги, так як вказаний акт не є підставою для встановлення порушення з боку позивача, оскільки позивач не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів.

Разом з тим, порушень податкового законодавства щодо позивача перевіряючими не виявлено.

Однак, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що надані позивачем документи в повній мірі підтверджуються виконання умов договору та використання послуг у власній господарській діяльності.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано

Суд першої інстанції правомірно зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні придбаних товарів (надання послуг) від контрагента.

Суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкові накладні, видаткові, цілком відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за N 168/704, та підтверджують зв'язок понесених витрат із власною господарською діяльністю позивача, і з огляду на це витрати позивача за операціями із контрагентом відповідають вимогам статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами, так як судом першої інстанції встановлено, що факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентом підтверджений наданими позивачем під час перевірки первинними документами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинні документи обліку в повній мірі підтверджують товарність угод між позивачем та його контрагента, а тому винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення протиправні та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення ст.. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 24 вересня 2013 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Є.О. Сорочко

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Межевич М.В.