Ухвала суду № 33820759, 19.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7578/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 вересня 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Сорочко Є.О., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти" до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування рішення ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» звернулось до суду з позовом про визнання протиправною та скасування картки відмови Київської регіональної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.02.2013 року №100270000/2013/20179, визнання протиправним та скасування рішення Київської регіональної митниці від 20.02.2013 року №100270000/2013/400149/2.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2013 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправною та скасовано картку відмови Київської регіональної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.02.2013 року №100270000/2013/20179. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської регіональної митниці від 20.02.2013 року №100270000/2013/400149/2 про коригування митної вартості товару.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України подав апеляційну скаргу про скасування постанови суду першої інстанції та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» згідно вантажно-митної декларації від 14.02.2013 року №100270000/2013/217873 подало Київській регіональній митниці до митного оформлення товар «соєвий лецитин марки Verolec NON GMO IP, для використання в харчовій промисловості…», виробник «Lasenor Charbhuja Foods Pvt. Ltd.», країна виробництва Індія, в кількості 24 200 кг. Митна вартість товару була задекларована позивачем із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору), в розмірі 34 460,80 доларів США, що становило 275 445,17 грн. за офіційним курсом НБУ.

В підтвердження митної вартості товару позивач надав митному органу необхідні для митного оформлення товару документи, зокрема: зовнішньоекономічний контракт від 11.01.2010 року №78/01-10 та додатки до нього; інвойс від 20.12.2012 року №LCF_EXP_96; пакувальний лист від 20.12.2012 №LCF_EXP_96; декларацію походження товару від 20.12.2012 року №LCF_EXP_96, а також інші документи, що підтверджується матеріалами справи.

Київською регіональною митницею було відмовлено позивачу в митному оформлені товару та оформлено картку відмови від 20.02.2013 року №100270000/2013/20179. Підставою для відмови було рішення про коригування митної вартості товарів від 20.02.2013 року №100270000/2013/400149/2, яким було скориговано митну вартість товару «соєвий лецитин марки Verolec NON GMO IP, для використання в харчовій промисловості…», виробник «Lasenor Charbhuja Foods Pvt. Ltd.», країна виробництва Індія, в кількості 24 200 кг. з 34 460,80 доларів США до 52 030,00 доларів США.

У зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку про необґрунтованість застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості товару, ніж заявлений декларантом у вантажній митній декларації від 14.02.2013 року №100270000/2013/217873.

Колегія суддів, ознайомившись з матеріалами справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, повністю погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Статтею 265 Митного кодексу України встановлено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до ст.266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1-5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до п.11 постанови КМУ від 20.12.2006 року №1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження", для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Як встановлено судом першої інстанції, за наслідками подання позивачем 14.02.2013 року вантажної митної декларації №100270000/2013/217873 Київською регіональною митницею витребувано з товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» додаткові документи для підтвердження митної вартості ввезеного товару.

Так, органом митної служби витребувано від позивача договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, виписки з банківської документації, каталоги, специфікації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки щодо якісних та вартісних характеристик товарів, підготовані спеціалізованими експертними організаціями.

Представник позивача із вимогами митного органу був ознайомлений, про що свідчать матеріали справи, зокрема, відмітка про отримання електронного повідомлення декларантом.

Так, позивачем було додатково подано прайс-лист виробника товару від 20.12.2012 року, калькуляцію від 20.12.2012 року, експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 30.01.2013 року №Ц-34, висновок державного підприємства «Держзовнішінформ» від 06.02.2013 року №11/106 щодо рівня цін на товар.

Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано звернтає увагу на ту обставину, що надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач посилається на ту обставину, що при перевірці інформації, наведеної в вантажній митній декларації від 14.02.2013 року №100270000/2013/217873, відповідачем проаналізовано інформацію, що містилась в товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення та виявлено сумнівну інформацію, зокрема: відсутність сертифікату походження товару та відсутність деяких складових вартості товару.

Однак, правомірним є висновок суду першої інстанції, що подання митному органу для митного оформлення сертифікату походження товару відповідно до Митного кодексу України не передбачено.

Згідно з додатком від 17.12.2012 року №148/1 до зовнішньоекономічного контракту від 11.01.2010 року №78/01-10 ціна на товар включає вартість упаковки, маркування, піддонів, загрузки, митного оформлення товару для вивозу, сертифікату походження товару форми А, транспортування до складу покупця.

Як встановлено судом першої інстанції, у вантажній митній декларації від 14.02.2013 року №100270000/2013/217873 визначено ціну товару відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту від 11.01.2010 року №78/01-10, тобто разом із транспортними витратами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що посилання митного органу на відсутність деяких складових вартості товару не підтверджено, а також не спростовує правильність визначення декларантом митної вартості товару за ціною договору, не ставить під сумнів достовірність і точність відомостей про вартість товару, які містяться в передбачених законом і доданих до декларації для митного оформлення товару основних документах.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначає, що митний орган має право самостійно визначити митну вартість товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, якщо декларантом вона була визначена за основним методом, лише у випадку, якщо відповідно до вимог чинного законодавства основний метод не може бути застосовано або якщо визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару за умови проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості.

Відповідач зазначає, що митна вартість була скоригована з врахуванням митної вартості подібних за якісними характеристиками товарів, митне оформлення яких уже здійснено за митними деклараціями від 03.12.2012 року №100190000/2/415186 та від 25.12.2012 року №100270000/2/416526.

Водночас при визначенні митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів митний орган повинен брати митну вартість товарів, які мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними, ввезені приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари, а у випадку якщо для визначення митної вартості використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах, то митним органом повинно проводитись корегування ціни з урахуванням зазначених розбіжностей.

Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що відповідач не надав зазначених митних декларацій на основі яких скориговано митну вартість товару за вантажною митною декларацією від 14.02.2013 року №100270000/2013/217873 та жодним чином не обґрунтував розмір скоригованої митної вартості товару «соєвий лецитин марки Verolec NON GMO IP, для використання в харчовій промисловості…», виробник «Lasenor Charbhuja Foods Pvt. Ltd.», країна виробництва Індія, в кількості 24 200 кг.

Статтею 57 глави 9 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2). Кожний наступний метод застосовується лише у гззі. якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3).

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в ст. 58 МК.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК. Подані документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК.

В ході розгляду справи представник Київської регіональної митниці не спростував в суді першої інстанції контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК.

Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної зартості.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 МК. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. З ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 МК та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу.

Таким чином, в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не надав будь-яких доказів правомірності винесеного оскаржуваного рішення, а всі доводи, на які відповідач посилається спростовані матеріалами справи.

Підсумовуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 24 вересня 2013 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Є.О. Сорочко

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Межевич М.В.