Постанова № 33820522, 23.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 вересня 2013 року 11:06 № 826/13241/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ексіст Україна»доДержавної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.2013р.,за участю:

позивача -Дроботько О.В.

відповідач -Динесенко О.Е.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексіст Україна» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.2013р. №0003172250 та №0003182250.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби проведено перевірку ТОВ «Ексіст Україна» за результатами якої 27.02.2013р. складено акт №616/22-5-04/36047792 про результати проведення документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Технокомрезерв» (код ЄДРПОУ 36303038) за період з 01.08.2012р. по 30.11.2012р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення пп. 138.1.1. п. 138.1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 918 927грн., в тому числі за періоди: ІІІ квартал 2012 - 2 649 057грн., 2012 рік - 3 918 927грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено ПДВ за період з 01.08.2012р. по 30.11.2012р. на загальну суму 783 786грн., в тому числі по періодам: серпень - 134 167грн., вересень - 395 645грн., жовтень - 87 228грн., листопад - 166 746грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 14.05.2013р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0003172250, яким за порушення пп. 138.1.1 п. 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 175 679грн., в тому числі основний платіж - 783 786грн. та штрафні санкції - 391 893грн. та №0003182250, яким за порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1 234 463грн., в тому числі основний платіж - 822 975грн. та штрафні санкції - 411 488грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Технокомрезерв» (Постачальник) укладено договір поставки №12/09-035 від 01.09.2012р., відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставляти Покупцю запасні частини на автомобілі, технічні рідини окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов'язаний приймати товар, та оплачувати його на встановлених договором умовах.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Технокомрезерв» виписані видаткові накладні: №83 від 13.09.2012р. на суму 215 608,99грн. та ПДВ 43 121,80грн., №86 від 14.09.2012р. на суму 216 251,42грн. та ПДВ 43 250,28грн., №87 від 14.09.2012р. на суму 158 001,24грн. та ПДВ 31 600,25грн., №105 від 17.09.2012р. на суму 263 361,82грн. та ПДВ 52 672,36грн., №36 від 09.10.2012р. на суму 294 853,50грн. та ПДВ 58 970,70грн., №48 від 11.10.2012р. на суму 141 286,11грн. та ПДВ 28 257,22грн., №89 від 20.11.2012р. на суму 296 279,2 грн. та ПДВ 59 255,98грн., №107 від 22.11.2012р. на суму 238 913,09грн. та ПДВ 47 782,62грн., №110 від 23.11.2012р. на суму 158 659,91грн. та ПДВ 31 731,98грн., №147 від 21.11.2012р. на суму 139 877,04грн. та ПДВ 27 975,41грн.; податкові накладні: №83 від 13.09.2012р. на суму 215 608,99грн. та ПДВ 43 121,80грн., №86 від 14.09.2012р. на суму 216 251,42грн. та ПДВ 43 250,28грн., №87 від 14.09.2012р. на суму 158 001,24грн. та ПДВ 31 600,25грн., №105 від 17.09.2012р. на суму 263 361,82грн. та ПДВ 52 672,36грн., №36 від 09.10.2012р. на суму 294 853,50грн. та ПДВ 58 970,70грн., №48 від 11.10.2012р. на суму 141 286,11грн. та ПДВ 28 257,22грн., №89 від 20.11.2012р. на суму 296 279,92грн. та ПДВ 59 255,98грн., №103 від 20.11.2012р. на суму 296 279,92грн. та ПДВ 59 255,98грн., №107 від 22.11.2012р. на суму 238 913,09грн. та ПДВ 47 782,62грн. №147 від 30.11.2012р. на суму 158 659,91грн. та ПДВ 31 731,98грн.

1 серпня 2012 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Технокомрезерв» (Виконавець) укладено договір №12/08-012 про надання послуг, відповідно до якого Виконавець надає Замовнику маркетингові послуги, зазначені у підпункті 1.2 цього договору. Згідно пп. 1.2 договору під маркетинговими послугами сторони цього договору розуміють наступні дії, спрямовані на підвищення кількості звернень потенційних клієнтів до компанії-Замовника та стимулювання збуту продукції Замовника:

організація та проведення промо-акцій з метою розповсюдження інформації про продукцію замовника; просування веб-сайта Замовника в пошукових системах мережі Інтернет з метою забезпечення більшої кількості звернень до Замовника; організація інформаційних акцій із залученням СМС-сервісів мобільних операторів для інформування потенційних клієнтів про новини компанії-Замовника; розміщення реклами Замовника в мережі Інтернет; розміщення реклами замовника в засобах масової інформації; надання консультаційних послуг, щодо підвищення рівня збуту продукції Замовника. Перелік послуг узгоджується сторонами окремо і зазначається в додатках до цього договору. На підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику послуг складається акт в порядку згідно розділу 2 договору.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Технокомрезерв» виписані податкові накладні №173 від 31.08.2012р., №211 від 30.09.2012р. на загальну суму 1 795 833,33грн. та ПДВ 895 583,33грн. та акти виконаних робіт (наданих послуг) №173/1, №173/2, №173/3, №173/4 від 31.08.2012р. з додатками №1 та №2 до актів виконаних робіт №173/2, №173/3, №211/1, №211/2, №211/3, №211/4 від 30.09.2012р. з додатком №1 до актів виконаних робіт №211/2, №211/3.

Позивачем суми ПДВ по податковим накладним включені до складу податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС складено акт №231/22-8/36303038 від 21.01.2013р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Технокомрезерв» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р.

ТОВ «Технокомрезерв» оскаржено дії податкового органу щодо проведення зустрічної звірки, за результатами якої було складений вищевказаний акт перевірки.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києві від 27.05.2013р., яка набрала законної сили 02.07.2013р., задоволено позов, визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Технокомрезерв», за результатами якої складено акт №231/22-8/36303038 від 21.01.2013р. та визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, які полягають у складанні зазначеного акту.

Суд бере до уваги вказану постанову, оскільки висновки податкового органу по взаємовідносинам з ТОВ «Технокомрезерв» ґрунтувались саме на підставі акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС.

Відповідач дійшов висновку про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 783 786грн. та податку на додану вартість на загальну суму 822 975грн.

Враховуючи наведені обставини суд не погоджується з висновками податкового органу з наступних підстав.

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи на момент укладення договорів ТОВ «Технокомрезерв» мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. .

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до валових витрат підприємства. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Вирішуючи питання про реальність виконання ТОВ «Технокомрезерв» господарських договорів про поставку товарів на користь ТОВ «Ексіст Україна» з метою їх використання останнім у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними витягу №17129127 від 05.09.2013 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до основних видів діяльності ТОВ «Технокомрезерв» належать: 45.21.1 Будівництво будівель, 51.51.0 Оптова торгівля паливом, 51.55.0 Оптова торгівля хімічними продуктами, 71.33.0 Оренда офісних машин та устаткування, включаючи обчислювальну техніку, 51.90.0 Інші види оптової торгівлі, 60.24.0 Діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Матеріали справи свідчать, що товари, які поставлялися ТОВ «Технокомрезерв», фактично замовлялися позивачем з метою використання у власній господарській діяльності, що підтверджує добросовісність позивача при здійсненні вказаних операцій.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Технокомрезерв» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 14.05.2013р. №0003172250 та №0003182250 є безпідставними та неправомірними, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіст Україна» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесених ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Ексіст Україна» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.05.2013р. №0003172250.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.05.2013р. №0003182250.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 30.09.2013р.

Суддя В.В. Амельохін