Постанова № 33820026, 19.09.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року 14:00

Справа № 808/6903/13-а

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н.В.,

розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сорбполімер-Аналітик»,

м. Запоріжжя,

до: Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, м. Запоріжжя,

про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними висновків акту перевірки,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сорбполімер-Аналітик» (далі позивач, ТОВ «Сорбполімер-Аналітик») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000682214/5010 від 31.05.2013 та визнати протиправними висновки акту перевірки №110/22-1421/36408462 від 29.04.2013.

Позивач вважає у позові, що податкове повідомлення-рішення №0000682214/5010 від 31.05.2013, прийняте відповідачем на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки №110/22-1421/36408462 від 29.04.2013, підлягає скасуванню, оскільки відповідач необґрунтовано та безпідставно дійшов висновку про неможливість здійснення господарських операцій між ТОВ «Сорбполімер-Аналітик» і ТОВ «Старт Д» та, як наслідок, про завищення ТОВ «Сорбполімер-Аналітик» податкового кредиту в липні 2012 року, який сформовано позивачем за рахунок ТОВ «Старт Д», оскільки такі висновки не відповідають дійсності, суперечать первинним документами, які були надані податковому органу до перевірки, а також вимогам чинного законодавства.

Представник позивача подав до суду письмову заяву (вх.№37127 від 19.09.2012) про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує та просить задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, у судові засідання, призначені на 05.09.2013 і 19.09.2013, двічі не прибув, причини суду не відомі. Станом на час розгляду справи жодних заяв, клопотань чи письмових заперечень на адресу суду позивачем не подано.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на те, що представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності, а представник відповідача двічі не прибув у судові засідання з невідомих причин, суд вважає, що наразі відсутні перешкоди для розгляду справи у цьому судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Суд з’ясував, що 29.04.2013 ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Сорбполімер-Аналітик» з питань документального підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Старт Д» (код ЄДРПОУ 32694059), їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2012 року. За наслідками цієї перевірки відповідач склав акт №110/22-1421/36408462 від 29.04.2013 (далі – акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки відповідач встановив порушення вимог підпунктів 14.1.36, 14.1.181 ст. 14, пунктів 44.1, 44.3, 44.6 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України (далі ПК України), внаслідок чого ТОВ «Сорбполімер-Аналітик» завищено податковий кредит за липень 2012р. на загальну суму 639 грн., який сформований від контрагента ТОВ «Старт Д», що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту з ПДВ (р. 18 Декларації з ПДВ за липень 2012р.) на загальну суму 639 грн., заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахування та сплаті в бюджет за підсумками поточного (звітного) податкового періоду з урахуванням залишку від’ємного значення попереднього звітного періоду (р. 25 податкової декларації з ПДВ за липень 2012р.) на суму 639 грн.

Не погоджуючись із зазначеними вище висновками, позивач звернувся до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя із письмовими запереченнями на акт перевірки №110/22-1421/36408462 від 29.04.2013.

28 травня 2013 відповідач надав позивачу відповідь на його письмові заперечення (вих.4776/10/22-1413/1055) у якій зазначив, що висновки акту перевірки відповідають вимогам законодавства.

31 травня 2013 року відповідачем, на підставі акту перевірки, прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000682214/5010 про збільшення ТОВ «Сорбполімер-Аналітик» грошового зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 798 грн. 75 коп., у тому числі за основним платежем у розмірі 639 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 159,75 грн.

12 червня 2013 року позивач звернувся до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області зі скаргою (№01/02-06/юр) на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя №0000682214/5010 від 31.05.2013.

30 липня 2013 року, за результатами розгляду первинної скарги позивача, Головним управлінням Міндоходів у Запорізькій області прийнято рішення, яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя №0000682214/5010 від 31.05.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись із збільшенням грошового зобов’язання з податку на прибуток, 16.08.2013 позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №0000682214/5010 від 31.05.2013 та визнання протиправними висновків ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, які викладені у акті перевірки №110/22-1421/36408462 від 29.04.2013.

Вивчивши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як зазначено у самому акті перевірки, до перевірки позивачем було надано договір купівлі-продажу №19 від 01 березня 2012 року, укладений між ТОВ «Старт Д» (Продавець) та ТОВ «Сорбполімер-Аналітик» (Покупець), відповідно до якого Продавець був зобов’язаний передати Покупцеві товар, а Покупець – прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами договору.

На підтвердження здійснення господарських операцій з поставки товару, позивачем до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя під час перевірки та суду були надані наступні документи про придбання хімічних речовин на загальну суму 3836,70 грн., у тому числі ПДВ 639,45 грн.: копія податкової накладної № 520 від 16.07.2012, копія видаткової накладної №3816 від 16.07.2012, копія платіжного доручення №1071 від 03.08.2012. Розрахунки між суб’єктами господарювання проведені у безготівковій формі на суму 3836,70 грн. Сума податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включена позивачем до податкового кредиту за липень 2012 року.

Однак, як вбачається зі змісту акту перевірки, відповідач дійшов висновків про відсутність у липні 2012 року реальних господарських взаємовідносин між ТОВ «Сорбполімер-Аналітик» та ТОВ «Старт Д» та, як наслідок, завищення позивачем податкового кредиту на суму 639 грн., сформованого за рахунок цього контрагента.

Обґрунтовуючи свої висновки, відповідач посилається у акті перевірки результати позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Старт Д» під час здійснення господарських взаємовідносин із ТОВ «Інфотерм», ТОВ «Олімп», ПП «СВ Гермес», ПВП «Форест», ТОВ «Пасіфік», БПП «Сура», ТОВ «Хімагросервіс», за насідками якої ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська складено акт перевірки №7203/224/32694059 від 21.12.2012. А згідно цього акту, за наслідками перевірки податковий орган встановив відсутність документального підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ «Старт Д» та його контрагентами у перевіряємому періоді. Також у акті перевірки на стр. 3 зазначено про ненадання позивачем товарно-транспортних накладних або подорожніх листів або інших документів, які б підтверджували факт перевезення товарів.

Суд не погоджується з зазначеними висновками та доводами відповідача, викладеними у акті перевірки №110/22-1421/36408462 від 29.04.2013, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно д п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; /P>

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Як зазначалось вище, позивачем були надані відповідачу під час перевірки, а також суду під час розгляду справи, первинні документи у обсязі, достатньому для формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

Посилання відповідача у акті перевірки №110/22-1421/36408462 від 29.04.2013 на обставини, які були встановлені під час позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Старт Д», за наслідками якої було складено акт №7203/224/32694059 від 21.12.2012, суд не може прийняти за належний та допустимий доказ нездійснення ТОВ «Сорбполімер-Аналітик» господарської діяльності оскільки, по-перше, фінансово-господарські відносини між ТОВ «Старт Д» та ТОВ «Сорбполімер-Аналітик» не були предметом вищевказаної перевірки та не досліджувались під час її проведення, по-друге, згідно постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2013 у справі №804/1259/13-а, яка набрала законної сили 04.06.2013р., дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, які полягають у проведенні перевірки ТОВ «Старт Д», за наслідками якої було складено акт №7203/224/32694059 від 21.12.2012, а також дії щодо формування в цьому акті висновків про визнання відсутності у ТОВ «СТАРТ-Д» об’єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствами покупцями у період з лютого 2012 по жовтень 2012 року, визнані протиправними.

Окрім того, суд вважає, що порушення контрагентом вимог податкового законодавства чи не виконання ним своїх зобов’язань перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб’єктів господарювання, оскільки, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Щодо доводів відповідача про ненадання позивачем документів на підтвердження транспортування придбаних товарів суд зазначає наступне. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається відповідач, не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платників податку, а лише встановлюють права, обов’язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Зазначений висновок суду підтверджується численною судовою практикою, зокрема ухвалами Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 по справі №К-27230/10, від 19.07.2012 по справі №К-30744/10.

З огляду на наведене, у зв’язку з недоведеністю відповідачем фактів порушень, які послугували підставою для визначення позивачу суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість, суд вважає, що уданому випадку відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення про нарахування як самого грошового зобов’язання так і штрафних (фінансових) санкцій на суму такого зобов’язання.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними висновків акта перевірки №110/22-1421/36408462 від 29.04.2013, суд вважає необхідним відмовити у їх задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (далі Порядок), цей Порядок розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі Кодекс) та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами (резидентами і нерезидентами) та їх відокремленими підрозділами (далі - платники податків).

Згідно п. 3 Порядку оформлення результатів перевірок, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 4 Порядку оформлення результатів перевірок, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином, відповідач у акті перевірки виклав ті факти, які на його думку свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи.

Разом з тим, згідно п. 6 Порядку оформлення результатів перевірок, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п’яти робочих днів з дня отримання акта (довідки), які у випадку їх подання, є невід’ємною частиною (додатком) до акта (довідки) перевірки.

Отже, у разі незгоди відповідача із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки він має право подати свої заперечення, які у випадку їх подання, є невід'ємною частиною до акту перевірки. Акт перевірки це лише службовий документ, компетентна обґрунтована думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення. Уповноважена службова особа при прийнятті управлінського рішення на підставі акту перевірки може як погодитися з думкою (позицією) ревізора, так і відхилити її.

Позовні вимоги позивача в цій частині є фактично незгодою із порушеннями, викладеними у акті перевірки, тож належним способом захисту для позивача у даному випадку є оскарження прийнятого на підставі цього акту перевірки податкового повідомлення-рішення. Оскільки судом в мотивувальній частині рішення судом надана оцінка правомірності висновків акта перевірки, що в свою чергу послугувало підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, необхідність визнання протиправними висновків акта перевірки у резолютивній частині рішення відсутня.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов’язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно ч. 3 цієї статті якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сорбполімер-Аналітик» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними висновків акту перевірки – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби №0000682214/5010 від 31 травня 2013 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сорбполімер-Аналітик» (код ЄДРПОУ 36408462) 80 (вісімдесят) гривень 29 копійок судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Стрельнікова