Ухвала суду № 33818428, 01.10.2013, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/1264/13-ц

Провадження № 2/448/368/13

У Х В А Л А

судового засідання

01.10.2013 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Білоус Ю.Б.,

при секретарі Кривяк О.В.,

за участю: позивачки ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Мостиська заяву про забезпечення позову, представника позивача ОСОБА_2 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в :

В провадженні Мостиського районного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про поділ спільного майна подружжя.

Представником позивача ОСОБА_2 на адресу суду подано заяву про забезпечення позову в якій просить суд негайно заборонити ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії зі спірним майном, а саме: з житловим будинком АДРЕСА_1 та земельною ділянкою.

Свої вимоги в частині забезпечення позову мотивує тим, що відповідач не з'являється у судові засідання, не бажає врегулювати спір мирним шляхом і існує ризик відчуження спірного майна на підставі Свідоцтва про право власності на житловий будинок.

Проаналізувавши подану заяву та підстави зазначеній в ній, вважаю, що таку слід повернути заявнику відповідно до вимог ч.8 ст.153 ЦПК України з наступних підстав.

Відповідно до положень частин 1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Частиною 2 ст.151 ЦПК України зазначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Цивільно-процесуальним законом визначено обов'язок заявника вказати та обґрунтувати причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення та його обґрунтування, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Заявником у відповідній заяві про забезпечення позову не вказано на наявність конкретних причин, у зв'язку з якими він просить заборонити вчиняти будь-які дії зі спірним майном, а також не вказано на наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, як і не обґрунтовано, яким чином невжиття такого виду забезпечення позову, як просить заявник заборонити вчиняти будь-які дії зі спірним майном, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Наведені заявником підстави для забезпечення позову є формальними припущеннями, які зроблені виходячи з практики взаємовідносин, які виникають між сторонами у даній категорії справ.

В п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як вбачається зі змісту ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно із ч.4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

До заяви про забезпечення доказів заявником не додано документів чи інших доказів, які б підтверджували відомості потрібні для забезпечення позову, зокрема, доказів, що підтверджують наявність у власності у відповідача вищевказаного майна, доказів, що свідчать про те, що між сторонами дійсно виник спір і її (позивача) права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Крім того, ці докази відсутні також і в матеріалах справи.

Всупереч вимогам ст.151 ЦПК України, щодо виду забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, заявник просить суд негайно заборонити ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії зі спірним майном, що зумовлює для суду не зрозумілість виду забезпечення позову.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має з'ясувати факти про наявність у відповідача спірного майна або знаходження належного відповідачеві спірного майна у інших осіб, а також брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

З огляду на наведене, оскільки заявником не дотримано вимог статті 151 ЦПК України та відповідно до вимог ч.8 ст.153 ЦПК України, суд вважає, що заяву про забезпечення позову слід повернути заявнику.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 151-153 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву про забезпечення позову представника позивача ОСОБА_2 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про поділ спільного майна подружжя, - повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Мостиський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ю.Б. Білоус

Ухвала набрала законної сили « » 20 р.

Суддя Ю.Б. Білоус