Рішення № 33818087, 18.09.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

Справа №:122/14165/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Воробйова С.О.№ провадження:22-ц/190/4814/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Адаменко О. Г. ___________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Адаменко О.Г., суддів:Макарчук Л.В., Павловської І.Г., при секретарі:Таранець О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 31 травня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

21 березня 2013 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 001-11102-231106 від 23.11.2006 року в сумі 3993,11 грн., яка утворилась станом на 23.01.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.11.2006 року між ТОВ «Комерційний банк «Дельта», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та відповідачем був укладений кредитний договір № 001-11102-231106, на підставі якого банк надав ОСОБА_6 кредит в сумі 6271,65 грн. на придбання певного майна на умовах визначених договором з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше ніж 22.11.2008 року. Проте відповідач свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі не виконав, в наслідок чого станом на 23.01.2013 року утворилась заборгованість в сумі 3993,11 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 2406,98 грн.; заборгованості за відсотками в розмірі 49,53 грн.; заборгованості за комісіями в розмірі 1536,60 грн.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 31 травня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 3993,11 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, зазначає, що суд безпідставно не врахував його заяву під час розгляду справи про застосування позовної давності.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стягуючи з відповідача на користь позивача кредитну заборгованість, суд виходив з того, що відповідач має виконати свої зобов'язання за кредитним договором, укладеним 23.11.2006 року.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Під час розгляду справи суд правильно встановив, що відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов'язання за кредитним договором, укладеним з позивачем 23.11.2006 року, внаслідок чого станом на 23.01.2013 року утворилась заборгованість в сумі 3993,11 грн.

Натомість у порушення вимог ст. 213 і пункту 2 частини 1 ст. 214 ЦПК України не з'ясував фактичні дані, які свідчать про сплив позовної давності.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з вимогами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж у виконання кредитного договору відповідач здійснив у березні 2008 року.

Пунктом 1.2 кредитного договору № 001-11102-231106 від 23.11.2006 року встановлено, що кредит надається на 24 місяці з кінцевим терміном повернення та сплати всіх платежів не пізніше ніж 22 листопада 2008 року. Отже саме ця дата і є початком перебігу позовної давності.

Натомість з позовом про стягнення з відповідача заборгованості позивач звернувся до суду лише 21.03.2013 року, тобто після спливу позовної давності.

Відповідно до частини 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач заявив про сплив позовної давності і просив суд її застосувати.

Крім того, відповідно до пункту 7 частини 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

У зв'язку з цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

На зазначені обставини і вимоги закону суд уваги не звернув, внаслідок чого помилково задовольнив вимоги банку про повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, та за наявності заяви відповідача про застосування позовної давності.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

У відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню на відшкодування судових витрат 114,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 31 травня 2013 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_6 на відшкодування судових витрат 114,70 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді