Ухвала суду № 33814803, 25.09.2013, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Посохов І.С.

Доповідач - Темнікова В.І.

Справа № 1227/3009/2012

Провадження № 22ц/782/1215/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Коновалової В.А., Гаврилюка В.К.,

за участю секретаря - Булгакової М.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області 15 січня 2013року за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2011р. позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому посилався на те, що сторони 29 березня 2009 року уклали кредитний договір № SAMDN40000012668777, згідно якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 91032.00 грн. на термін до 28.03.2016 р., а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно до договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 91032.00 грн. А відповідач в порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України свої зобов'язання виконав частково. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 03.11.2011 року має заборгованість - 180940.34 гри., яка складається з наступного: 70359.89 грн. - заборгованість за кредитом; 52682.64 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 14565.12 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 43332.69 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Тому позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 180940.34 грн. за кредитним договором № SAMDN40000012668777 від 29.03.2009 року та судові витрати по справі у розмірі 1809.40 грн.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області 15 січня 2013року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту було відмовлено в зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідач звернувся до суду з запереченнями на апеляційну скаргу, в яких просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, давши пояснення, аналогічні відомостям, викладеним в апеляційній скарзі.

Відповідач до судового засідання не з,явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Представник відповідача не визнав доводи апеляційної скарги, просив її відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені такі умови. Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності всі докази, надані сторонами, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України. Виходячи з наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Ухвалюючи рішення по справі суд виходив з того, що позивачем на підтвердження своїх позовних вимог був наданий договір № SAMDN40000012668777, датований 29.03.2009р., та додаткова угода № 2 до договору № SAMDN40000012668777 від 29.03.2009 року, згідно з якими банк надає ОСОБА_2. пакет послуг щодо відкриття карткового рахунку та видає йому карту. Згідно з п. 10 договору № SAMDN40000012668777 від 29.03.2009 року, дата відкриття рахунку 29.03.2009 року. Згідно з п. 1.1 додаткової угоди № 2 до договору № SAMDN40000012668777 від 29.03.2009 року, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надає ОСОБА_2. кредитний ліміт «торговий фіксований» у розмірі 91032,00 грн. на термін до 28.03.2016 року, на наступні цілі: 86500 грн. на придбання автомобіля; 34 грн. на оплату за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; 4498 грн. на оплату страхових платежів в строк до 28.03.2010 року. Однак, позивач не надав до позову доказу того, що ОСОБА_2. звертався до банку з заявою на отримання кредиту або з заявою на придбання автомобіля в кредит. Копія анкети-заяви на придбання автомобіля в кредит, яку банк надав як доказ звернення відповідача до банку з проханням надати йому кредит, не підписана відповідачем і з неї неможливо встановити чи дійсно ОСОБА_2. звертався з такою заявою. Більш того, з цієї ж заяви, яку мав заповнити ОСОБА_2. власноруч, а представник банку перевірити вказані ним дані, а також з договору № SAMDN40000012668777 від 29.03.2009 року та додаткової угоди № 2 до договору № SAMDN40000012668777 від 29.03.2009 року вбачається, що ОСОБА_2. проживає за адресою: АДРЕСА_1. Натомість, згідно з паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 виданим 21 квітня 1998 року УВМ Дзержинського РВХМУУМВС України в Харківській області, ОСОБА_2 з 27.01.2006 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 Копія ж іншої заяви, наданої банком в якості доказу, датована 17.11.2006 року і стосується попередньої ідентифікації клієнта ОСОБА_2. по рахунку/карті НОМЕР_2 та не має ніякого відношення до наміру ОСОБА_2. отримати кредит на придбання автомобіля. До кредитного договору позивачем надані Умови та Правила надання банківських послуг, однак позивачем не надано доказів того, що відповідач ОСОБА_2. був ознайомлений з цими умовами та правилами надання банківських послуг, про що свідчить відсутність в них підпису ОСОБА_2. З договору № SAMDN40000012668777 від 29.03.2009 року та додаткової угоди № 2 до договору № SAMDN40000012668777 від 29.03.2009 року, вбачається, що підписи ОСОБА_2. виконано та датовано 29.03.2007 року. Таким чином, суд не має можливості встановити, коли саме виникли зобов'язання за кредитним договором.

Крім того, приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що згідно з п. 6 додаткової угоди № 2 до договору № SAMDN40000012668777 від 29.03.2009 року, у забезпечення виконання ОСОБА_2. зобов'язань за договором, у заставу був наданий автомобіль Опель Астра заставною вартістю 86500 грн. без зазначення реєстраційного номеру чи номера кузова автомобіля. Згідно з рахунком-фактурою № 218187-376 від 30.03.2007 року, виписаним на ім'я ОСОБА_2, в графі рахунку-фактури «отримання платежу» відсутній будь який запис, який засвідчує отримання постачальником автомобіля грошових коштів за вказаний автомобіль. Більш того, у рахунку-фактурі № 218187-376 від 30 березня 2007 року та акті прийняття-передачі автомобіля від 03 квітня 2007 року відображено транспортні засоби з різними ознаками та характеристиками (родовими ознаками): в акті колір автомобіля СІРИЙ, а в рахунку-фактурі колір автомобіля СИНІЙ; в рахунку-фактурі VIN номер кузову автомобіля НОМЕР_3, а в акті VIN номер кузову автомобіля НОМЕР_4. Тому суд дійшов висновку про те, що з вказаних документів неможливо встановити, який саме автомобіль був придбаний банком для ОСОБА_2. та хто і яку суму грошових коштів сплатив за автомобіль. Пояснення представників позивача про те, що позивач має зобов'язання перед банком, оскільки він же на якомусь автомобілі їздить, суд не прийняв до уваги і вважав їх припущеннями, які не доведені в судовому засіданні.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов заявлено не обґрунтовано, доводи, викладені позивачем у позовній заяві, не знайшли свого підтвердження в ході судового засідання, не підтверджені письмовими доказами і не вважаються судом доведеними, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» не підлягають задоволенню.

Вказані обставини та висновки суду 1 інстанції підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам закону, зазначеному в тексті оскаржуваного рішення, оскільки позивачем не надано належних доказів перерахування позивачем та отримання постачальником автомобіля, яким є ТОВ "СТВ Фортуна", від банку грошових коштів за автомобіль, вказаний в рахунку - фактурі № 218187-376 від 30 березня 2007 року на суму 86500грн., так як в графі рахунку - фактури „отримання платежу" відсутній будь - який запис, який засвідчує отримання постачальником автомобіля грошових коштів.( а. с. 88). Посилання представника позивача як на доказ оплати за придбаний відповідачем автомобіль ОПЕЛЬ SKD КУЗ.010890 на міжбанківський перевід не підтверджене ніякими доказами по справі, а платіжне доручення від 02.04.2007р. не має ні підпису, ні дати проводки банком. Відсутні також докази отримання ТОВ„СВТ Фортуна" коштів від позивача за даним переказом. Більш того згідно акту прийому - передачі відповідачем в ТОВ„СВТ Фортуна" було придбано не цей автомобіль, а автомобіль Opel Astra G сірого кольору з номером кузова - НОМЕР_4. Не надано суду також доказів про перерахування позивачем коштів ТОВ „СВТ Фортуна" за придбаний відповідачем автомобіль Opel Astra G сірого кольору з номером кузова - НОМЕР_4. Відсутність зазначених доказів підтверджена листом арбітражного керуючого ТОВ „СВТ Фортуна" від 04.02.2013р., наданого представником позивача суду апеляційної інстанції. Надана позивачем анкета - заява на придбання автомобіля в кредит від імені ОСОБА_2 не містить дати її підписання, що робить неможливим врахування її як доказу саме по даному кредитному договору. Надані представником позивача заява про укладення договору особистого страхування відповідача від 02.04.2007р., договір особистого страхування відповідача від 02.04.2007р., заява про укладення договору страхування наземного транспорту від 02.04.2007р., договір страхування наземного транспорту від 02.04.2007р. не відносяться до кредитного договору, який є предметом спору по даній справі, так як укладені на виконання зобов'язань за договором № SAMDN40000012714693. Лист МВС України від 04.09.2013р. також не підтверджує факту перерахування саме позивачем коштів за транспортний засіб OPEL ASTRA, номерний знак НОМЕР_5 Зазначені обставини свідчать про відсутність достатньої кількості безспірних доказів виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, а саме про реальну видачу відповідачу коштів на придбання автомобіля ні як шляхом видачі йому готівки, ні як шляхом перерахування коштів постачальнику автомобіля. За таких обставин посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд не взяв до уваги усні пояснення представника позивача про те, що в договорі була допущена описка, так як договір був укладений не 29.03.2009р., а 29.03.2007 року, які підтверджені підписом відповідача на кожній сторінці договору з зазначенням дати - 29.03.2007 року, що цей договір дійсний, так як підписаний відповідачем і не визнаний недійсним в установленому порядку, не заслуговують на увагу як на підставу для скасування рішення, так як відповідачем фактично не оспорюється факт підписання даного договору саме 29.03.2007р., а отже і його дійсність в момент підписання договору. Ним оспорюється факт отримання коштів за даним договором, що позивачем не було доведено належними доказами. Дані обставини самі по собі не впливають на дійсність договору, яка визначається на момент укладення договору, так як відносяться до стадії виконання вже укладеного договору.

Не підтверджені позивачем належними доказами також ствердження про те, що відповідач частково виконував зобов'язання по кредитному договору шляхом перерахування коштів на погашення кредиту. Представник відповідача в категоричній формі заперечував факт перерахування коштів саме відповідачем. Посилання ж представника позивача на те, що кошти відповідачем перераховувалися через карту також не знайшли свого об'єктивного підтвердження. Так, в тексті укладеного між сторонами договору № SAMDN40000012668777 про відкриття картрахунку і обслуговування платіжної карти „Авторозстрочка" зазначено про відкриття картрахунку і оформлення карти НОМЕР_6 ( а. с. 6-7), а в виписці по рахунку зазначено надходження коштів з іншої карти. Доказів того, що відповідачу належить також інша карта з зазначеним в виписці номером і що він міг перераховувати з неї кошти на погашення заборгованості саме за кредитним договором № SAMDN40000012668777 та додатковою угодою до даного договору позивачем суду надано не було.

Інші доводи апеляційної скарги також не впливають на правильність прийнятого судом рішення, так як фактично містять суб'єктивне тлумачення апелянта норм матеріального та процесуального права і направлені на переоцінку доказів, які судом першої інстанції були належним чином досліджені та оцінені.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" відхилити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області 15 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після її проголошення в касаційному порядку.

Головуючий

Судді