Ухвала суду № 33811824, 12.09.2013, Апеляційний суд Харківської області

Справа № 628/1042/13-ц Головуючий у І інстанції - Гетьман Л.В

Провадження: 22-ц/790/5244/13 Головуючий в суді ІІ інстанції - Бездітко В.М.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Бездітка В.М.,

суддів - Сащенка І.С., Коровіна С.Г.,

при секретарі - Москаленко Е.А.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 04 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_6, приватний нотаріус ОСОБА_7, приватний нотаріус ОСОБА_8, про визнання довіреності та договорів купівлі-продажу квартири недійсними, анулювання правовстановлюючих документів, витребування квартири з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИЛА :

У квітні 2012 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що він був власником квартири АДРЕСА_1, яка належала йому на праві власності.

Зазначав, що 24.09.2002 року видав на ім»я ОСОБА_3 довіреність, за якою останній 25.09.2002 року уклав договір купівлі- продажу з ОСОБА_5

Відповідно до договору купівлі-продажу № 3377 10.12.2003 року ОСОБА_5 відчужила спірну квартиру ОСОБА_4, який став власником квартири.

Вважає, що є підстави для визнання недійсними довіреності та вказаних договорів купівлі-продажу квартири, так як при виданні довіреності ОСОБА_3 він був під впливом насильства,обману тому і всі інші правочини являються недійсними. Так як майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було викрадене у власника, та якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Вказував на те, що вироком Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 05.12.2006 року ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, призначено йому покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі.

На підставі викладеного просив суд визнати недійсними довіреність від 24.09.2002 року видану ним на ім»я ОСОБА_3, договір купівлі- продажу квартири АДРЕСА_1 від 25.09.2002 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, договір купівлі- подажу квартири від 10.12.2003 року укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 № 3377; зобов»язати КП «Куп»янське БТІ анулювати правовстановлючі документи на ім»я відповідачів; визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1; стягнути з ОСОБА_3 на його користь збитки у подвійному розмірі - вартість квартири в розмірі 80000 грн., моральну шкоду в розмірі 80000 грн.

Рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 04 липня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвали нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. Посилався на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. В обґрунтування скарги зазначено, що суд першої інстанції не дав належну оцінку вироку Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 05.12.2006 року. Також зазначив, що ОСОБА_3 не був власником майна, яке відчужував та враховуючи підстави для надання йому довіреності, які встановлені вироком суду, що набрав законної сили, ОСОБА_3 не мав права на продаж квартири. На момент відчуження квартири законним власником квартири був тільки ОСОБА_2, а тому вважає, що слід визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1, оскільки майно вибуло з його власності не з його волі, а в результаті протиправних дій ОСОБА_3

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обставини щодо того, що спірна квартира вибула з власності позивача не з його волі, судовим розглядом не встановлено. Позивач, отримав гроші 05.10.2002 року та 28.10.2002 року від ОСОБА_3 в сумі 1500 грн. та 951 грн. за продаж квартири, а всього 2451 грн. і використав їх на побутові потреби, а не для цільового призначення - придбання житла. Квартира в теперішній час належить ОСОБА_4, який постійно мешкає в цій квартирі, іншого житла не має, є добросовісним набувачем, тому суд прийшов до висновку, що задоволення позовних вимог позивача, потягне за собою порушення прав ОСОБА_4, який фактично залишиться без будь-якого житла та без реальної можливості його придбати за запропонованою ціною у даних економічних умовах.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Судом встановлено, що позивачу належала однокімнатна кооперативна квартира АДРЕСА_1, в якій останній був зареєстрований до 25.09.2002 року.

Вироком Куп»янського міськрайонного суду Харківської області від 05.12.2006 року, що набрав законної сили, ОСОБА_3 визнано винним у заволодінні чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою /шахрайство/, що завдало значної шкоди потерпілому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджено за ст. 190 ч. 2 КК України до 3-х років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України з випробувальним строком 2 роки. /а.с.6,7/

В результаті неправомірних дій ОСОБА_3 позивач залишився без житла, отримавши лише частину грошей за продаж квартири.

Згідно вироку Куп»янського міськрайонного суду Харківської області від 05.12.2006 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто моральну шкоду у розмірі 10000 грн., так як в результаті неправомірних дій ОСОБА_3 позивачу було спричинено моральні страждання, що виразилися у порушенні нормального способу у життя, в результаті відсутності житла на протязі 4 років. Цивільний позов ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди судом було залишено без розгляду та роз'яснено його право звернення до суду з аналогічними вимогами в порядку цивільного судочинства.

Згідно доручення від 24.09.2002 року зареєстрованого в реєстрі за № 2- 460 ОСОБА_2 уповноважує ОСОБА_3 продати належну йому на праві власності кооперативну квартиру АДРЕСА_1 за ціну та на умовах, які будуть визначатися ним самостійно, виходячи із розумної доцільності. / а.с. 127/

Відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна сторона правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Зі змісту ст.230 ЦК України випливає, що вона не повинна поширюватися на односторонні правочини, якими є зокрема довіреність, заповіт, що знайшло своє підтвердження в рішенні Верховного Суду України від 19 липня 2006 року (справа № 6-7182цс06).

Як вбачається із договору купівлі - продажу кооперативної квартири АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_2, і встановлено вищезазначеним вироком суду, ОСОБА_3 на підставі доручення, засвідченого нотаріусом, 25.09.2002 року продав квартиру ОСОБА_5 за 3300 грн. Виходячи з умов договору, ОСОБА_3 отримав гроші для довірителя - ОСОБА_2./а.с. 136/.

Крім того, вироком суду встановлено, що позивач отримав 2451 грн. від ОСОБА_3 від реалізації квартири, про що не заперечував у судовому засіданні позивач /а. с. 4-5/.

Як пояснив позивач, отримані гроші 05.10.2002 року та 28.10.2002 року від ОСОБА_3 в сумі 1500 грн. та 951 грн. за продаж квартири, а всього 2451 грн., він використав на побутові потреби, а не для цільового призначення - придбання житла.

Договір купівлі- продажу від 10.12.2003 року свідчить про те, що ОСОБА_5 продала ОСОБА_4 належну їй на праві власності спірну квартиру за 2800 грн. /а. с. 139/.

Право власності на нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_4 в Куп'янському бюро технічної інвентаризації 20.01.2004 року / а.с.169/.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дав належну оцінку вироку Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 05.12.2006 року є безпідставними, оскільки одним із доказів, які досліджувалися судом, був саме вирок Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 05.12.2006 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 не мав права на продаж квартири, на момент відчуження квартири законним власником квартири був тільки ОСОБА_2, а тому майно вибуло з його власності не з його волі, а в результаті протиправних дій ОСОБА_3 спростовуються матеріалами справи. Відповідно до пояснень ОСОБА_2, частину суми, виручену за продаж спірної квартири, а саме 2351 грн., він отримав від ОСОБА_3, тому не можна вважати, що квартира вибула з його власності без його волі. Таким чином відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 стали власниками квартири на законних підставах.

ОСОБА_2 вправі вимагати у ОСОБА_3 сплати неодоотриманої суми за продану квартиру, оскільки на даний час квартира належить ОСОБА_4, який постійно мешкає в цій квартирі, іншого житла не має, є добросовісним набувачем.

За таких обставин, обраний ОСОБА_2 спосіб захисту свого права неможливо застосувати для вирішення даного спору.

Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування рішення при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 04 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -