Постанова № 33805268, 03.09.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2013 р. Справа № 924/686/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від органу прокуратури - Чоп Ю.В.

від позивача - не з'явився

від відповідача - Зелінська О.О., Михалевський Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ЗАТ "Фірма "Бакалія" на рішення господарського суду Хмельницької області від 11.07.13 р. у справі № 924/686/13

за позовом Заступник Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері м.Рівне в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, уповноваженим представляти відповідні функції в спірних відносинах органом якого є Концерн "Військторгсервіс"

до Закрите акціонерне товариство "Фірма "Бакалія"

про визнання недійним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.04.2009 р. та застосування правових наслідків недійсності правочину

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.07.2013 року у справі № 924/686/13 (суддя Гладій С.В.) позов задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нерухомого майна належного державі в особі Міністерства оборони України і яке знаходиться на праві господарського відання концерну "Військторгсервіс" укладений 21.04.2009 року між концерном "Військторгсервіс" в особі начальника філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування" Свідерського Г.М. та закритим акціонерним товариством "Бакалія", посвідченого приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Рябим П.М., який зареєстрований в реєстрі за № 608. Зобов'язано ЗАТ "Фірма "Бакалія" повернути державі в особі концерну "Військторгсервіс" нерухоме майно - 465/1000 частин комплексу, а саме: будівля прохідної з тамбуром (визначена в плані літерою "А") площею 96,0 кв.м., будівля складу (визначена в плані літерою "Б-І") площею 343,2 кв.м., будівля майстерні (визначена в плані літерою "В-І") площею 40,7 кв.м., будівля гаражів (визначена в плані літерою "Д-І") площею 463,8 кв.м., будівля складу з рампою (визначена в плані літерою "М-І"), що знаходяться по вул. Терешкової, 27 в м. Шепетівка, Хмельницької області отриманеп закритим акціонерним товариством "Фірма Бакалія" за договором купівлі-продажу від 21.04.2009 р. Зобов'язано концерн "Військторгсервіс" повернути закритому акціонерному товариству "Фірмі "Бакалія" грошові кошти в сумі 665730,00 грн. отриманих концерном "Військторгсервіс" за договором купівлі-продажу від 21.04.2009 р. Присуджено до стягнення з закритого акціонерного товариства "Фірма "Бакалія" в дохід державного бюджету України судовий збір в сумі 14461,60 грн.

Мотивуючи прийняте рішення суд першої інстанції зазначив, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу від 21.04.2009 року, предметом якого є належне позивачу на праві господарського відання нерухоме майно, яке являється державною власністю і яке відчуджене без згоди Міністерства оборони України та погодження Фонду державного майна України суперечить вимогам чинного законодавства щодо порядку відчудження об'єктів державної власності, що в силу ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати з підстав неповного з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Зокрема вказує, що продавцем у даному договорі виступав начальник Філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування" Концерну "Військторгсервіс" Свідерський Г.М., який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю.Я. від 29.12.2008 р. та дозволу на відчудження від 18.10.2004 р. № 140/3/1369/9 виданим Начальником Головного управління торгівлі Пукіром П.Н., який був чинним на момент відчудження. Отже, продаж приміщень здійснювався на підставі відповідного чинного дозволу позивача, договір підписувався уповноваженими особами; позивач схвалив договір, вчинивши дії щодо його виконання, а саме: передав приміщення, прийняв оплату, подав в установленому порядку Органу управління майном річний звіт та баланс, в яких відображено продаж приміщення; даний договір був посвідчений приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Рябим П.М., який в момент вчинення правочину перевірив правоздатність і дієздатність сторін; питання про визнання договору недійсним виникло лише через чотири роки.

В доповненнях до апеляційної скарги відзначає, що діючи на підставі чинної довіреності, 18.04.2004 року начальник ГУ ТТ МОУ Пукір П.Н. видав дозвіл на відчудження спірного приміщення, і лише 12.02.2005 року Міністр оборони України скасував довіреність від 04.10.2004 року. При цьому аналіз положень ст.ст. 248, 249 ЦК України вказує на те, що скасування довіреності не тягне за собою втрату чинності дозволів та угод, які були вчинені в межах цієї довіреності. Доказів скасування дозволу матеріали справи не містять, а позовна заява прокурора не містить обгрунтованих доводів щодо автоматичної втрати чинності такого дозволу внаслідок скасування довіреності із посиланням на конкретні правові норми. В числі іншого прокурор не згадує і про чинний на той час порядок скасування таких дозволів. Апелянт вважає безпідставним посилання прокурора на недотримання відповідачем п. 6 Порядку відчудження об'єктів державної власності, затвердженого Постановою КМУ від 06.06.2007 року № 803, оскільки дозвіл начальника ГУ ТТ МОУ Пукіра П.Н. на відчудження спірного приміщення був виданий за три роки до прийняття КМУ Порядку відчудження об'єктів державної власності. Поряд з цим апелянт звертає увагу на відсутність порушень прав держави, оскільки приміщення реалізовано на публічних торгах, переможцем яких повністю сплачено до бюджету визначену суму коштів, а також вказує на пропуск прокурором строку давності з тих підстав, що позивачем у справі виступає Концерн "Військторгсервіс", який являється продавцем за спірним договором і беззаперечно обізнаний про його умови, в тому числі і можливі порушення.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просять її задоволити.

Позивач - Концерн "Військторгсервіс" явку представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Прокурором подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим. Зокрема вказує, що дозвіл на відчудження спірного майна було надано начальнику державного підприємства МОУ, яке в 2007 році було ліквідовано. Правонаступником останнього визнано концерн "Військторгсервіс". На підставі вищевикладеного можна дійти висновку, що спірний договір купівлі-продажу укладався на підставі дозволу начальника неіснуючого на момент укладення державного підприємства. Зазначає, що порушення прав держави в даному випадку полягає в незаконному відчудженні майна держави. Дотримання Порядку відчудження об'єктів державної власності від 06.06.2007 року є необхідним, оскільки спірний договір укладено після його прийняття.

В судовому засіданні прокурором підтримано викладені заперечення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Міністром оборони України 04.10.2004 року видана довіреність № 220/2071, відповідно до умов якої Міністерство оборони України в особі Міністра оборони України генерала армії України Кузьмука Олександра Івановича уповноважує начальника головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України Пукіра Петра Нікіфоровича (паспорт СН 256694, виданий Радянським РУ ГУ МВС України у м. Києві 20.08.1996 року) на представництво майнових та інших немайнових інтересів Міністерства оборони України з усіма правами, наданими законом позивачеві, відповідачеві, третій особі, у тому числі з правом повної або часткової відмови від позовних вимог, укладання мирової угоди, оскарження рішень суду з питань управління майном і діяльністю підприємств (установ військової торгівлі, що належать до сфери управління Міністерства оборони України.

Для виконання представницьких функцій та покладених повноважень, серед іншого, начальнику Головного управління торгівлі тилу Міністерства оборони України Пукіру Петру Нікіфоровичу надано право на надання від імені Міністерства оборони України підприємствам (установам) військової торгівлі висновків (дозволу) на відчуження майна, що закріплене за ними на праві господарського відання.

Начальником Головного управління торгівлі тилу Міністерства оборони України Пукіром П. Н., 18.10.2004 року, на підставі повноважень наданих довіреністю Міністра оборони України від 04.10.2004 року № 220/2071 надано дозвіл Начальнику державного підприємства Міністерства оборони України „Управління торгівлі Західного оперативного командування" Свідерському Г. М. на відчуження нерухомого майна державного підприємства Міністерства оборони України „Управління торгівлі Західного оперативного командування": будівлі складів і овочесховища загальною площею 2408,0 кв. м. за адресою: Хмельницька область, м. Шепетівка, вул.. Терешкової, 27.

Окремим дорученням від 12.02.2005 року Міністра оборони України, довіреності на право укладення договорів (угод, контрактів), надання від імені Міністерства оборони прав здійснювати інші правочини, термін дії яких не закінчився визнано недійсними.

На виконання окремого доручення Міністра оборони України, перший примірник довіреності Міністерства оборони України від 04.10.2004 року за № 220/2071 термін дії якого не закінчився повернуто до адміністративного департаменту МОУ 17.02.2005 року.

11.03.2009 року відбулись публічні торги з продажу майна (нежитлових будівель загальною площею 2408 кв. м., а саме: склад (1464,3 кв. м.), майстерня (40,7 кв. м.), прохідна (96,0 кв. м.), склад (343,2 кв. м.), гараж (463,8 кв. м.), що належать Концерну „Військторгсервіс" та знаходяться за адресою: Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Терешкової, 27).

Протоколом № 15-н про хід публічних торгів від 11.03.2009 року зафіксовано перемогу на публічних торгах по реалізації вказаного вище нерухомого майна ЗАТ фірма „Бакалія" з ціновою пропозицією в сумі 665730,00 грн.

21.04.2009 року між ЗАТ „Фірма Бакалія" (Покупець) та Концерном „Військторгсервіс" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу не житлових будівель (частини комплексу).

Відповідно до п. 1.1 договору, Продавець передає у власність Покупцеві майно, а Покупець - приймає майно у власність і зобов'язується сплатити за нього обговорену грошову суму.

Предметом даного договору, згідно з п. 1.2 Договору, є нежитлові будівлі, загальною площею 2408 кв. м., а саме: будівля прохідної з тамбуром (визначена в плані літерою „А") площею 96,0 кв. м., будівля складу (визначена в плані літерою „Б-І") площею 343,2 кв. м., будівля майстерні (визначена в плані літерою „В-І") площею 40,7 кв. м., будівля гаражів (визначена в плані літерою „Д-І") площею 463,8 кв. м., будівля складу з рампою (визначена в плані літерою „М-І") площею 1464,3 кв.м., що в сукупності становить 465/1000 частин комплексу, який розташований в м. Шепетівка, Хмельницької області по вул. Терешкової, 27).

Згідно п. 1.3 Договору, вказане в п. 1.2 нерухоме майно, належить продавцеві на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Шепетівської міської Ради 29.07.2002р. на підставі рішення виконкому № 140 від 18.07.2002р., право власності зареєстроване в Шепетівському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 2 за № 168, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно - 2994039.

В п. 2.1 Договору, згідно протоколу № 15-н про хід публічних торгів від 11.03.2009р. сторони погодили ціну договору в розмірі 665730,00 грн., з яких 3900,00 грн. сплачено покупцем до підписання цього договору, а решту в сумі 591760,00 грн. покупець зобов'язується сплатити на рахунок продавця шляхом безготівкового перерахування вказаної суми на визначений продавцем рахунок на протязі 30 банківських днів з дня укладеного нотаріального посвідчення цього договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору, факт проведення повного розрахунку за продані нежитлові будівлі зафіксований в акті прийому - передачі майна за цим договором.

Вказаний договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Рябим П.М.

Прокурор, вважаючи, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладений в порушення вимог чинного законодавства звернувся з позовом до суду в якому просить визнати його недійсним та застосувати наслідки недійсності правочину.

Розглядаючи зазначений спір колегією суддів враховується наступне.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З матеріалів справи вбачається, що між концерном "Військторгсервіс" та ЗАТ "Фірмою "Бакалія" виникли правовідносини купівлі-продажу, за якими в силу ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Частиною 5 ст. 656 вказаного вище кодексу встановлено, що особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Згідно ст. 317 ЦК України право розпорядження майном, належить власникові.

Нерухоме майно, яке є предметом оспорюваного договору на момент його укладення було власністю держави в особі Міністерства оборони України та знаходилось на праві господарського відання концерну "Військторгсервіс" (п. 7.3. статуту Концерну).

Здійснюючи право господарського відання, Концерн володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою органу управління майном у випадках, передбачених чинним законодавством України. При цьому відчуження основних фондів Концерну здійснюється ним лише за попередньою згодою органу управління майном і, як правило, на конкурентних засадах, відповідно до чинного законодавства України (п.п. 7.3., 7.5. статуту Концерну).

Частинами 2, 3 ст. 326 Цивільного кодексу України встановлено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Приписами ст. 74 Господарського кодексу України визначено, що майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Згідно ч. 1 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до преамбули Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 р. №185-V останній визначає правові основи управління об'єктами державної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 вказаного вище Закону управління об'єктами державної власності здійснює, зокрема, міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління).

Частиною 1 ст. 3 даного Закону визначено, що об'єктами управління державної власності є, з поміж іншого, майно, яке передане державним господарським об'єднанням.

Пунктом 1.1 статуту концерну "Військторгсервіс" визначено, що концерн є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності та належить до сфери управління Міністерства оборони України.

Отже, спірне майно, перебувало у державній власності та перебувало у господарському відданні концерну "Військторгсервіс", а тому відчуження такого майна повинно здійснюватись з урахуванням особливостей його правового режиму встановлених чинним законодавством України.

У матеріалах справи наявні докази надання згоди/дозволу Міністерством оборони України, як власником майна, на відчуження нежитлових будівель загальною площею 2408 кв.м., а саме: будівля прохідної зтамбуром, будівля складу, будівля майстерні, будівля гаражів, будівля складу з рампою, що знаходяться за адресою: Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Терешкової, 27 (довіреність №220/2071 від 04.10.04).

Такою згодою/дозволом є також лист-розпорядження начальника Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України Пукіра П.Н. №140/3/1369/9 від 18.10.2004 р., який діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України №220/2071 від 04.10.2004 р., наданий державному підприємству Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" на відчуження нерухомого майна, закріпленого за вказаним державним підприємством, а саме: будівлі складів і овочесховища загальною площею 2408,0 кв.м. за адресою Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Терешкової, 27.

Власне саме на підставі вказаного дозволу і був вчинений оспорюваний правочин - договір купівлі-продажу від 21.04.2009 р.

Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких застережень щодо строку дії чи реалізації вказаного дозволу встановлено не було. Не містить таких і чинне законодавство України.

При цьому, суд вважає необгрунтованим посилання прокурора на ту обставину, що 12.02.2005 року, у зв'язку із окремим дорученням Міністра оборони України Гриценко А.С. №1235/з про скасування виданих раніше довіреностей, в т.ч. і Пукіра П.Н щодо реалізації керівниками підпорядкованих установ повноважень від Міністерства оборони України та відкликання їх перших примірників, довіреність від 04.10.2004 р. №220/2071 втратила свою чинність, наслідком чого є недійсність дозволу №140/6/1623/3 від 15.12.2004 р., та відповідно відсутність згоди власника майна - МОУ на його відчуження.

Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників (ч.ч. 3,4 ст. 249 ЦК України).

Отже, припинення представництва за довіреністю не має своїм наслідком припинення виданих на її виконання дозволів або вчинених на її виконання правочинів тощо, окрім наслідків, визначених ст. 248 ЦК України (припинення передоручення).

Аналізуючи вищенаведене можна зробити висновок про те, що начальник Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України Пукір П.Н., видаючи 18.10.2004 р. від імені Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України дозвіл №140/3/1369/9 ДП МОУ "Управління торгівлі Західного оперативного командування" на відчуження закріпленого на праві господарського відання за вказаним підприємством будівлі складів і овочесховища загальною площею 2408,0 кв.м., що розташовані за адресою: Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Терешкової, 27 діяв в межах наданих йому повноважень на підставі чинної на той час довіреності №220/2071, виданої Міністром оборони України.

Чинне законодавство не передбачає наслідків відкликання такої довіреності у вигляді втрати чинності, виданого на підставі такої довіреності до моменту її скасування, дозволу (чи дозволів), а також інших правочинів, вчинених представником.

Судом не приймаються до уваги посилання прокурора на недотримання п. 6 Порядку відчудження об'єктів державної власності, затвердженого Постановою КМУ від 06.06.2007 р. № 803, згідно якого рішення про надання згоди на відчудження нерухомого майна приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна України з наступних підстав.

Дозвіл начальника ГУ ТТ МОУ Пукіра П.Н. на відчудження спірних приміщень був виданий за три роки до прийняття КМУ Порядку відчудження об'єктів державної власності. Такий дозвіл повністю відповідає вимогам діючого на той час Порядку надання дозволів державним підприємствам (установам) Міністерства оборони України, що підпорядковані Головному управлінню торгівлі Тилу МОУ, на відчудження основних засобів.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавались законом як правопорушення.

Слід зазначити, що вищевказаний Порядок відчудження об'єктів державної власності (п. 6) визначає, що Фонд державного майна України погоджує лише рішення про надання згоди на відчудження нерухомого майна, а не безпосередньо рішення про відчудження майна. Відтак, дозвіл був виданий коли рішення про видачу дозволу приймалось без окремого погодження Фонду державного майна України. При цьому в даному дозволі строк дії не вказаний, а його чинність пов'язана із вчиненням конкретної дії із настанням правових наслідків у вигляді реалізації спірного приміщення.

За наведених підстав, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання спірного договору недійсним є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Таким чином рішення суду першої інстанції від 11.07.2013 року підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права з прийняттям нового рішення про відмову в позові. Відповідно до ст. 49 ГПК України суд застосовує новий розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, п.п. 1, 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Фірма "Бакалія" від 18.07.2013 р. " 2196 задоволити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 11ю07ю2013 року у справі № 924/686/13 скасувати. Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з концерну "Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, код ЄДРПОУ 33689922) на користь ЗАТ "Фірма "Бакалія" (м. Хмельницький, вул. Шевченка, 70, код ЄДРПОУ 01553416) 7230,80 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Господарському суду Хмельницької області на виконання постанови видати наказ.

4. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Огороднік К.М.