Рішення № 33804885, 25.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2013 р. Справа № 914/2947/13

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд-С», м.Дубляни Жовківського району Львівської області

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів

про стягнення 9929,10грн. Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Горбань М.Ю.

Представники:

від позивача: Филипчак Т.А., Цар О.М. - представники за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець

Суть спору: позов заявлено позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд-С», м.Дубляни Жовківського району Львівської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів про стягнення 9929,10грн., з яких 4776,76грн. основного боргу, 431,87грн. пені, 3000,00грн. оплати юридичних послуг та 1720,50грн. судового збору.

Ухвалою суду від 31.07.2013р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.08.2013р. Ухвалою суду від 15.08.2013р. розгляд справи відкладено на 25.09.2013р. для надання можливості відповідачу подати витребувані судом документи та додаткові докази в обґрунтування своїх заперечень.

Представникам сторін роз'яснено права, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Представники позивача в судовому засіданні 25.09.2013р. ствердили, що між ТзОВ «Бренд-С» та відповідачем в липні 2011 року укладено договір поставки, на підставі якого в листопаді 2012 року відповідачу поставлено товар на суму 4776,73грн., який ним станом на 01.07.2013р. не оплачено, що зумовило звернення до суду із позовною заявою. Подали заяву (вх.№39435/13) про зменшення позовних вимог у зв'язку із частковим погашенням заборгованості ФО-П ОСОБА_1, що підтверджується долученим до заяви оригіналом платіжного доручення просили стягнути 990,18грн. основного боргу та 283,21грн. пені, а також покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1720,50грн. та 3000,00грн. витрат на оплату послуг юриста.

Вказана заява прийнята судом, подальший розгляд справи розглядається з її врахуванням.

Представник відповідача в судове засідання 25.09.2013р. з'явився, повідомив суд про часткове погашення суми основної заборгованості в розмірі 3786,55грн., проти позову в частині стягнення 990,18грн. заперечив з підстав, вказаних у відзиві (вх.№39211/13 від 24.09.2013р.). Зазначив, що за усною домовленістю між сторонами непроданий товар на вказану суму підлягав заміні, однак позивачем жодних дій на виконання вказаного зобов'язання не вчинено. Окрім цього, подав заяву (вх.№39231/13 від 24.09.2013р.) про застосування строків позовної давності при нарахуванні пені.

Суд, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд-С» (позивач по справі, постачальник за договором) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (відповідач по справі, покупець за договором) укладено договір поставки №482 від 20.07.2011р., за яким постачальник зобов'язується поставити (продати), а покупець зобов'язується прийняти (купити) продовольчі товари (п.1.1).

На виконання умов вказаного договору позивачем в листопаді 2012 року поставлено ФО-П ОСОБА_1 товар на загальну суму 4776,13грн., що підтверджується підписаними представниками сторін видатковими накладними №Л-000048803 та №Л-000048737 від 10.11.2012р. (копії знаходяться в матеріалах справи) та не заперечується відповідачем.

Договором, а саме п.3.2, визначено, що відпуск продукції здійснюється без попередньої оплати, а покупець зобов'язується забезпечити поступлення коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 календарних днів від дати отримання продукції.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, отриманий товар відповідачем своєчасно не оплачено, а надіслані на його адресу претензії від 07.03.2013р., 10.06.2013р., 29.04.2013р., а також попередження №121/122 від 29.04.2013р. (копії знаходяться в матеріалах справи), залишено ним без відповіді та задоволення. Відтак, на момент звернення до суду із позовною заявою заборгованість ФО-П ОСОБА_1 перед позивачем за поставлений товар становила 4776,13грн.

Після порушення провадження по справі, відповідачем частково погашено розмір заборгованості на суму 3786,55грн., що підтверджується платіжним дорученням №281 від 24.09.2013р.

Відтак, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№39435/13 від 25.09.2013р.), відповідно до якої просить стягнути з відповідача 990,18грн. основного боргу та 283,21грн. пені, нарахованої відповідно до умов договору.

Зокрема, п.4.2 договору встановлено, що у випадку порушення терміну оплати покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму заборгованості з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, включно по день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд не приймає до уваги твердження ФО-П ОСОБА_1 про те, що вказана заборгованість виникла з вини позивача, внаслідок невиконання останнім зобов'язання із заміни нереалізованого товару, оскільки договором обов'язок вчинити такі дії на постачальника не покладено, а в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження викладеної у відзиві правової позиції відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення 990,18грн. основного боргу обґрунтований поданими доказами, відповідачем не спростований та підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 283,21грн. пені, суд зазначає, що згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вже зазначалось, відповідно до умов укладеного між сторонами договору, покупець зобов'язаний оплатити поставлений товар протягом 7 календарних днів від дати отримання продукції. Відповідно до підписаних представниками сторін видаткових накладних, товар отримано відповідачем 10.11.2012р., відтак, відповідач вважається таким, що прострочив зобов'язання за договором з 18.11.2012р.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку пені, відповідні нарахування проведено ним за період з 23.11.2012р. по 01.07.2013р. на загальну суму заборгованості 4776,73грн., однак не враховано, що встановлений законом піврічний строк протягом якого передбачено нарахування неустойки (пені) за вказаними видатковими накладними закінчився 24.05.2013р. Проте, провівши відповідні перерахунки, судом встановлено, що розмір пені нарахованої позивачем (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) менший, ніж реально існуючий. Відтак, суд приходить до висновку, що вимога ТзОВ «Бренд-С» про стягнення з відповідача 283,21грн. пені, нарахованої за несвоєчасну оплату товару за договором поставки, підлягає до задоволення.

Суд відхиляє подану відповідачем заяву (вх.№39213/13 від 24.09.2013р.) про застосування позовної давності при нарахуванні пені по справі, оскільки встановлений ч.2 ст.258 ЦК України річний строк позовної давності на момент звернення до суду із позовом не закінчився, а відтак підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених ст.267 ЦК України, не вбачається.

Відповідно до ст.44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.6.3 постанови №7 від 21.02.2013р. роз'яснено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Враховуючи те, що позивачем не надано суду відповідних доказів на підтвердження надання послуг адвокатом по конкретній справі, а також оплати таких послуг, суд приходить до висновку, що у стягненні 3000,00грн. в рахунок відшкодування витрат позивача на послуги юриста слід відмовити у зв'язку з їх безпідставністю.

Відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.4.4 постанови №7 від 21.02.2013р. роз'яснено, що зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене та зважаючи на те, що спір виник та розглядається з вини відповідача, внаслідок неналежно виконання ним взятих за договором зобов'язань, суд приходить до висновку, що судові витрати слід покласти на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд-С» (Львівська область, Жовківський район, с.Дубляни, вул.Вокзальна, буд.11, код ЄДРПОУ 33622074) 990,18грн. основного боргу, 283,21грн. пені та 1720,50грн. судового збору.

3.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні вимог про стягнення 3000,00грн. витрат на послуги юриста - відмовити.

5.Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 30.09.2013р.

Суддя Щигельська О.І.