Рішення № 33804876, 25.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2013 р. Справа № 914/2751/13

За позовом: Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Львівської міської ради, м. Львів

про: демонтаж самочинно встановленого літнього майданчика,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача: Томащук О.В. - дов. №36-вих-99 від 15.01.2013 року,

до відповідача: ОСОБА_2. - договір про надання правової допомоги №б/н від 26.07.2013 року,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

не зявився.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Львівська міська рада про демонтаж самочинно встановленого літнього майданчика. Ухвалою від 17.07.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.07.2013р. Розгляд справи відкладався з підстав, наведених у наявних матеріалах справи ухвалах суду.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.09.2013 р. за клопотанням представника відповідача продовжувався строк розгляду справи з 17.09.2013 р. на 15 календарних днів, розгляд справи відкладено на 25.09.2013 р.

В судове засідання 25.09.2012 р. представник позивача з'явився, позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просить позов задоволити.

В судове засідання 25.09.2013 р. представник відповідача з'явився. Через канцелярію суду подав додаткові пояснення і клопотання, яким просить припинити провадження у справі, так як вважає що даний спір є публічно - правовим та повинен розглядатися адміністративним судом.

Представник позивача заперечила, щодо припинення провадження у даній справі з підстав наведених представником відповідача і просить відмовити представнику відповідача у задоволенні такого клопотання.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів. Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, за характером правовідносин даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а відтак суд вважає, що клопотання відповідача про припинення провадження у даній справі за ст. 80 ГПК України, є не обґрунтоване, а тому в його задоволенні слід відмовити. З цих мотивів, суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі по п.1. ч.1 ст.80 ГПК України.

В судовому засіданні 25.09.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши документи, проаналізувавши докази в їх сокупності, суд встановив наступне.

17 червня 2013 року працівниками відділу соціально-економічного розвитку Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради виявлено, що відповідачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 самочинно встановлено літній майданчик біля об"єкту ресторанного господарства за адресою: АДРЕСА_1, про що складено акт. Дозвіл на встановлення літнього майданчика управлінням архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради відповідачеві не видавався.

20.06.2013 р. головою Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради було прийняте розпорядження за №298 "Про демонтаж самочинно встановленого літнього майданчика на вул.Остряниці, 1" та зобов"язано відповідача демонтувати самочинно встановлений літній майданчик за вказаною адресою в термін до 30.06.2013р. Вказане розпорядження відповідач отримав 20.06.2013р., про що свідчить підпис відповідача на його звороті №36-вих-890, що адресований позивачем відповідачу та на звороті листа від 19.06.2013 р. Дане розпорядження не скасовано, доказів визнання його не чинним суду не надано, що не заперечив в судовому засіданні представник відповідача.

17.06.2013 р. комісією у складі працівників відділу соціально-економічного розвитку районної адміністрації та представника КП "Адміністративно-технічне управління" виявлено, що відповідачем літній майданчик не демонтовано, що підтверджується актом від 17.06.2013 р. (долучено до матеріалів справи).

01.07.2013 р. комісією у складі працівників відділу соціально-економічного розвитку районної адміністрації та представника КП "Адміністративно-технічне управління" виявлено, що відповідачем літній майданчик не демонтовано, що підтверджується актом від 01.07.2013 р. (долучено до матеріалів справи).

На час розгляду справи судом відкритий літній майданчик не демонтовано, відповідач такого дозволу на його встановлення суду не представив.

Суд при прийнятті рішення виходив з наступного.

Частинами 1, 4 статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до пункту 10 статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та пункту 1.3. Порядку отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м.Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №2452 від 05.03.2009р. (надалі -порядок) (з наступними змінами і доповненнями), дозволи на встановлення літніх майданчиків видає управління архітектури департаменту містобудування (Львівської міської ради) на підставі позитивних висновків комісії з видачі дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків.

Відкритий літній майданчик - стаціонарний або тимчасовий (щоденного демонтажу) пункт ресторанного господарства, який розташовується виключно біля стаціонарного закладу (ресторану, кафе, бару, їдальні) у теплий період року з 1 квітня по 1 листопада і не має закритого приміщення для тимчасового перебування людей.

Згідно із ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов"язків є, зокрема, договори та інші правочини, акти цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов"язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Нормами ч.1 ст.13 ЦК України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов"язковими до виконання на відповідній території. Згідно з ч.1 ст.73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов"язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об"єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи, організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.

Згідно п.п.6.4., 6.4.1 "Порядку отримання дозволів на встановлення літніх майданчиків у м.Львові біля об"єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності", самочинно встановлені літні майданчики підлягають демонтажу.

Згідно п. 3.8.7. "Правил благоустрою і утримання території м.Львова", затверджених ухвалою Львівської міської ради №816 від 26.10.2000 р., самовільно встановлені споруди побутово-торговельного призначення і спеціальні конструкції зовнішньої реклами, після закінчення терміну дії дозволу повинні бути демонтовані без нагадування, або перереєстровані не пізніше 20 днів після закінчення терміну дії дозволу, після цього терміну вони вважаються самовільно встановленими. В силу п.3.8.8 Правил, самовільно встановлені споруди побутово-торговельного призначення підлягають примусовому демонтажу. Примусовий демонтаж самовільно встановлених побутово-торговельних споруд здійснюють житлово-комунальні органи районних адміністрацій за розпорядженнями голів районних адміністрацій (п.3.8.9 Правил).

Пунктом 4.1 Порядку визначено, що контроль за дотриманням цього порядку здійснюють районні адміністрації за місцем знаходження літнього майданчика.

Згідно з пунктом 4.2.3 Порядку демонтажу підлягають самочинно встановлені майданчики. Районні адміністрації забезпечують демонтаж літніх майданчиків на підставі рішення суду.

Відповідач в добровільному порядку розпорядження Шевченківської районної адміністрації не виконав. Доказів зворотнього суду не надано.

Згідно із ч. ч. 3, 4 ст. 11 ЦК України, зобов'язання, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, актів органів місцевого самоврядування. Згідно зі ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, законами України. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим -також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно п.6.2 "Порядку отримання дозволів на встановлення літніх майданчиків у м.Львові біля об"єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності", районні адміністрації звертаються до суду з позовами про демонтаж літніх майданчиків та забезпечують їх демонтаж на підставі рішення суду.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладені обставини, позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню, літній майданчик підлягає демонтажу.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1, 10, 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 1.3., 3.4., 6.4. Порядку отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №2452 від 05.03.2009р та ст.ст. 1, 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Зобов"язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) демонтувати самочинно встановлений літній майданчик за адресою: м. Львів, вул. Остряниці, 1.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради (адреса: 79058, м. Львів, вул. Липинського,11 ідентифікаційний код 04056115) 1 147,00 грн.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.09.2013 р.

Суддя Долінська О.З.