Рішення № 33804742, 17.09.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-24-26РІШЕННЯ

Іменем України

"17" вересня 2013 р. Справа № 911/2715/13

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного Управління Міністерства оборони України, м. Київдо Товариства з обмеженою відповідальністю "Метсобстар-ХК", м. Васильківпро стягнення 2128,14 грн.за участю представників:

прокуратури:Пантюхов О.В. - посв. від 28.10.2012р. № 011863позивача:Рудник Ю.М. - дов. від 28.02.2013р. № 303/25-738відповідача:Зініна Н.М. - дов. від 06.08.2013р. № 06/08-2 суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного Управління Міністерства оборони України (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метсобстар-ХК" (далі - відповідач) про стягнення 2128,14 грн., з яких 2116,80 грн. основний борг, 3,30 грн. 3% річних та 8,04 грн. пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунків за надані послуги з постачання гарячої води.

Присутні в судовому засіданні прокурор та представник позивача повністю підтримали позовні вимоги та просять суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та поясненнях, які зводяться до того, що під час розгляду справи в суді відповідач сплатив основний борг у заявленій до стягнення сумі, у зв'язку з чим відповідач просить суд провадження у справі в цій частині позовних вимог припинити, а щодо заявлених до стягнення сум 3% річних та пені відповідач заперечив повністю та просить суд відмовити в цій частині позовних вимог з огляду на те, що нарахування 3% річних та пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання здійснено прокурором за період, в якому таке прострочення було відсутнє.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метсобстар-ХК" був укладений договір про відшкодування вартості послуг з гарячої води (КЕКВ 1161), спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012р. (далі - договір), відповідно до умов якого позивач забезпечує відповідача гарячою водою отриманою від постачальної організації для забезпечення надання послуг з харчування особового складу Збройних сил України, а відповідач відшкодовує позивачу вартість гарячої води, спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі Договору № 286/2/13/7 від 20.03.2013р. про закупівлю послуг щодо забезпечення харчуванням за контрактом (п. 1.1 та 1.2 договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 20.03.2013р. до договору).

Згідно п. 2.3.3 договору відповідач зобов'язується після отримання від позивача рахунку-фактури, акта виконаних робіт та податкової накладної, протягом 10 банківських днів здійснювати оплату за спожиту гарячу воду на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки позивача.

Відповідно до п. 6.5 договору щомісячно, до 5 числа місяця, який слідує за звітним позивач та відповідач, на підставі норм споживання гарячої води , які визначаються із діючим законодавством і тарифами, що встановлені уповноваженим органом чи відповідними підприємствами та згідно з показниками (засобів обліку або розрахунку) складають і підписують акт виконаних робіт в двох примірниках.

Щомісячно, в термін до 10 числа місяця, який слідує за звітним, позивач надає відповідачу рахунок-фактуру, акт виконаних робіт та податкову накладну, які є підставою для проведення оплати по даному договору ( п. 6.6 договору).

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк з 01.03.2012р. по 30.04.2013р., а в частині фінансових розрахунків - до їх повного здійснення (п. 9.1 договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 20.03.2013р. до договору).

На виконання умов договору позивач в квітні 2013 року забезпечив відповідача гарячою водою для забезпечення надання послуг з харчування на загальну суму 2116,80 грн., що підтверджується актом надання послуг від 30.04.2013р. № 61-13990004, який підписаний в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Для сплати наданих послуг позивачем був виставлений відповідачу рахунок за квітень 2013 року на загальну суму 2116,80 грн., завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач свої договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунків з відшкодування вартості гарячої води, спожитої в процесі надання послуг з харчування, за квітень 2013р. своєчасно та в повному обсязі не здійснив, в зв'язку з чим за ним на час звернення прокурора до суду з даним позовом рахувався борг в розмірі 2116,80 грн.

В процесі розгляду справи, відповідач свої договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунків з відшкодування вартості гарячої води, спожитої в процесі надання послуг з харчування в квітні 2013р., виконав повністю, сплативши заявлену до стягнення суму основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням від 06.08.2013р. № 2485 на суму 2116,80 грн., завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Оскільки відповідачем під час розгляду справи сплачена сума основного боргу в розмірі 2116,80 грн., то предмет спору в даній справі у вказаній частині відсутній.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 2116,80 грн. основного боргу припинити.

Позаяк, на думку прокурора та позивача, відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунків з відшкодування вартості гарячої води, спожитої в процесі надання послуг з харчування в квітні 2013р., прокурор просить суд стягнути з відповідача 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання за загальний період прострочення з 14.05.2013р. по 01.06.2013р. в сумі 3,30 грн. та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості, розмір якої за розрахунком прокурора за загальний період прострочення з 14.05.2013р. по 01.06.2013р. складає 8,04 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно положень п. 2.3.3 договору відповідач зобов'язується здійснювати оплату за спожиту гарячу воду протягом 10 банківських днів після отримання від позивача рахунку-фактури, акта виконаних робіт та податкової накладної.

За твердженням прокурора та представника позивача, присутніх в судовому засіданні, рахунок-фактура, акт надання послуг за квітень 2013 року на суму 2116,80 грн. були надіслані відповідачу вчасно, проте доказів на підтвердження зазначеного останні суду не надали. В матеріалах справи наявний лише супровідний лист від 17.05.2013р. № 303/25-1910, за яким позивач надсилає на адресу відповідача рахунок-фактуру та акт надання послуг за спожиту гарячу воду. В той же час, доказів надіслання вказаної кореспонденції на адресу відповідача або ж отримання її останнім нарочно, матеріали справи не містять та прокурором і позивачем не надано.

Враховуючи зазначене, а також положення п. 2.3.3 договору, згідно яких відповідач зобов'язується здійснювати оплату за спожиту гарячу воду протягом 10 банківських днів після отримання від позивача рахунку-фактури, акта виконаних робіт, суд дійшов висновку, що прострочення платежу з відшкодування вартості гарячої води, спожитої в процесі надання послуг з харчування в квітні 2013р. в період з 14.05.2013р. по 01.06.2013р., за який прокурором здійснено нарахування 3% річних та пені, було відсутнє, а відтак і вимоги прокурора щодо стягнення 3% річних та пені за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунків з відшкодування вартості гарячої води, спожитої в процесі надання послуг з харчування в квітні 2013р., є безпідставними та необґрунтованими, а тому суд відмовляє в їх задоволенні.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення 2116,80 грн. основного боргу.

2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метсобстар-ХК" (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, 22-А, кім. 310, ідентифікаційний код 37250616) в доход Державного бюджету України 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.

Дата підписання рішення 25.09.2013р.