Рішення № 33804268, 26.09.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.09.13р. Справа № 904/6962/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Союз", Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення 12 803, 77 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Іващенко Т.В. - представник ( дов. № 196 від 04.09.2013 року)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія „Агро-Союз" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення 12 803,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 11/274 від 19.12.2011 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.09.2013 року.

Відповідач відзив на позов не надав, у судове засідання, призначене для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив, про поважність причин неявки представника у судові засідання суд не повідомив.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.09.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія „Агро-Союз" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір № 11/274 (а.с.7).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у рахунках та накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що договір вступає у силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2013 року.

Згідно з пунктом 2.2 договору поставка продукції здійснюється партіями. На кожну партію продукції постачальник надає покупцю рахунок на продукцію, в якому вказується найменування, асортимент, кількість та ціна продукції вважається узгодженими сторонами.

На виконання умов пункту 2.2 договору, позивач виставив відповідачу рахунок № 23287 від 19.12.2012 року на суму 13 641,05 грн. (а.с.10).

Частиною 2 пункту 2.3 договору встановлено, що датою поставки продукції є дата виписки постачальником товарної накладної. Накладна вважається специфікацією до даного договору.

Матеріалами справи встановлено, що позивач поставив відповідачу партію товару, що підтверджується накладною № 126415/1 від 19.12.2012 року на суму 13 641,05 грн. (а.с.9).

Покупець здійснює попередню оплату кожної партії продукції протягом 3 календарних днів з дати виписки постачальником рахунку на партію продукції.

Відповідач частково оплатив поставлену продукцію у сумі 2 341,05 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.11).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 11 300,00 грн., що є причиною виникнення спору.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень пункту 3.1 договору, строк оплати поставленого товару за накладною є таким, що настав.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Станом на час розгляду справи доказів сплати від представників сторін не надійшло.

Сума основної заборгованості, що підлягає задоволенню становить 11 300,00 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що за порушення строку оплати продукції, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми, за кожен день прострочки. Пеня може бути нарахована за весь період прострочки оплати.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 23.12.2012 року по 19.08.2013 року у сумі 1 249,12 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період з 23.12.2012 року по 19.08.2013 року у сумі 254,65 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення пені за період з 23.12.2012 року по 19.08.2013 року у сумі 1 249,12 грн. та 3 % річних за період з 23.12.2012 року по 19.08.2013 року у сумі 254,65 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 49000; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія „Агро-Союз" (вул. Нижньодніпровська, 1, смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, 52005; ідентифікаційний код 25008215) - 11 300,00 грн. основного боргу, 1 249,12 грн. пеню, 254,65 грн. 3 % річних та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрати по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 30.09.2013 р.

Суддя Я.С. Золотарьова