Рішення № 33804166, 26.09.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

00

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" вересня 2013 р. Справа № 5/5007/1435/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Козак О.О. - представник за довіреністю №03/1913 від 14.05.2013р.,

від відповідача: Костинюк Я.Я. - представник за довіреністю від 23.09.2013р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (м. Житомир)

до Публічного акціонерного товариства "Головинський граніт" (смт. Головине, Черняхівський район)

про внесення змін до договору оренди.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Головинський граніт", згідно якої просить зобов'язати відповідача - ПАТ "Головинський граніт" укласти з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області угоду про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Головинський кар'єр" від 21.12.2001р. №22 з врахуванням змін та доповнень в частині зміни орендної ставки за користування державним майном з 6% на 12%, виклавши п.3.1. договору у наступній редакції: "п.3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить за базовий місяць розрахунку грудень 2011 року - 84742,44грн. (вісімдесят чотири тисячі сімсот сорок дві гривні 44 коп)".

Рішенням господарського суду Житомирської області від 04.03.2013р. у задоволені позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2013р. апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області від 20.03.2013р. залишено без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 04 березня 2013 року у справі №5/5007/1435/12 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2013р. касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області задоволено частково, скасовано рішення господарського суду Житомирської області від 04.03.2013р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2013 у справі № 5/5007/1435/12 та направлено справу №5/5007/1435/12 на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Житомирської області №102/2013 від 15.08.2013р., справу №5/5007/1435/12, яка перебувала у провадженні судді Ляхевич А.А. призначено до повторного автоматичного розподілу.

Автоматизованою системою "Діловодство спеціалізованого суду" справу №5/5007/1435/12 передано судді Кравець С.Г.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 19.08.2013р. справу №5/5007/1435/12 прийнято до провадження суддею Кравець С.Г. та призначено судове засідання на 10.09.2013р.

У зв'язку із заявленим представником відповідача клопотанням про відкладення розгляду справи та неявкою останнього в судове засідання, господарський суд ухвалою від 10.09.2013р. з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи і необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відклав на 26.09.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України №961 від 14.09.2011р. (набрала чинності 20.09.2011р.) "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1995р. №629 "Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів оренди, Порядку викупу орендарем оборотних матеріальних засобів та Порядку надання в кредит орендареві коштів та цінних паперів", і від 04.10.1995р. №786 "Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна" змінено розмір орендної плати.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи відповідача викладені також письмово у відзиві на позовну заяву (а.с.30-34), додатковому правовому обґрунтуванні заперечень на позовну заяву (а.с.85-88) та додаткових запереченнях на позовну заяву (а.с.11-14, т.2). Зокрема, відповідач посилається на те, що позивач не зазначив та не надав належних і допустимих доказів на підтвердження наявності істотних змін стану об'єкту оренди як законодавчо визначеної підстави для зміни розміру орендної плати; позивач також не навів і інших підстав, з якими чинне законодавство пов'язувало б зміну розміру орендної плати. На думку відповідача, договір оренди цілісного майнового комплексу не містить жодних положень, які б запроваджували кореспондуючий п.3.4. обов'язок відповідача як орендаря погоджуватися із пропозиціями позивача як орендодавця відносно зміни розміру орендної плати. І навпаки, співставлення змісту цього пункту із п. 10.3 договору, який регламентує порядок зміни його умов, дозволяє однозначно стверджувати, що зміни запроваджуються виключно за умов взаємного волевиявлення сторін і це повністю відповідає приписам ст.627 Цивільного кодексу України. Відтак, зміст п. 3.4. договору відносно зміни методики розрахунку орендної плати визначає лише право орендодавця ініціювати у загальному порядку питання про перегляд розміру орендної плати, за наслідками реалізації якого (права) зміни або приймають або ні в залежності від волевиявлення орендаря. Таким чином, у відповідача відсутній обов'язок приймати пропозицію позивача про зміну (збільшення) розміру орендної плати лише з мотивів прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011p. №961. Крім того, відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню через невідповідність обраного позивачем способу захисту його порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать про те, що 21 грудня 2001 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області та Закритим акціонерним товариством "Головинський кар'єр "Граніт", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Головинський граніт", укладено договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Головинський кар'єр" №22 (а.с.7-9, т.1). Про передачу майна в оренду ЗАТ "Головинський кар'єр "Граніт" за вказаним договором оренди свідчить акт приймання-передачі в оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства "Головинський кар'єр" від 21.12.2001р. (а.с.9, т.1 на звороті).

Даний договір укладено строком на п'ять років, з 21.12.2001р. до 21.12.2006р. включно (п.10.1. договору).

Згідно пункту 3.1 договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Головинський кар'єр" від 21.12.2001р. №22 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить 8850,00грн. без ПДВ за базовий місяць розрахунку - листопад 2001 року.

У відповідності до п.10.2. договору від 21.12.2001р. умови цього договору зберігають силу протягом всього терміну дії цього договору, в т.ч. у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.

Згідно п.10.3. договору від 21.12.2001р., зміни та доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншій стороні.

В подальшому, сторонами укладено додаткову угоду №1 від 15.12.2003р. до договору оренди від 21.12.2001 р. за №22 цілісного майнового комплексу державного підприємства "Головинський кар'єр" (а.с.10, т.1); додатковий договір від 30.03.2004р. до договору оренди від 21.12.2001р. №22 цілісного майнового комплексу державного підприємства "Головинський кар'єр" (а.с.11, т.1); договір від 20.02.2006р. про внесення змін та доповнень до договору оренди №22 цілісного майнового комплексу державного підприємства "Головинський кар'єр" від 21.12.2001р., яким, зокрема, дію договору продовжено до 21.12.2010р. включно (а.с.12, т.1); договір №4 від 18.03.2008р. про внесення змін та доповнень до договору оренди №22 цілісного майнового комплексу державного підприємства "Головинський кар'єр" від 21.12.2001р. з врахуванням змін, внесених 15.12.2003р., 30.03.2004р, 20.02.2006р., за яким, зокрема, річна орендна ставка за використання цілісного майнового комплексу державного підприємства встановлена на рівні 6% від вартості майна та орендна плата за базовий місяць розрахунку лютий 2008 року становить 20157,66грн. (а.с.13, т.1); додатковий договір №5 від 06.11.2009 р. про внесення змін та доповнень до договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Головинський кар'єр" від 21.12.2001р. №22 з урахуванням змін, внесених 15.12.2003р., 30.03.2004р., 20.02.2006р., 18.03.2008р. (а.с.14, т.1); додатковий договір №6 від 20.12.2010р. про продовження дії договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Головинський кар'єр" від 21.12.2001р. №22 з врахуванням змін та доповнень від 15.12.2003р., від 30.03.2004р., від 20.02.2006р., від 18.03.2008р. та від 06.11.2009р., за яким дію договору оренди продовжено до 21.12.2015р. (а.с.15, т.1); додатковий договір №7 від 26.01.2011р. до договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Головинський кар'єр" від 21.12.2001р. №22 з врахуванням змін та доповнень від 15.12.2003р., від 30.03.2004 р., від 20.02.2006р., від 18.03.2008р., від 06.11.2009р. та від 20.12.2010р. (а.с.16, т.1); додатковий договір №8 від 28.02.2011р. до договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Головинський кар'єр" від 21.12.2001р. №22 з врахуванням змін та доповнень від 15.12.2003р., від 30.03.2004р., від 20.02.2006р., від 18.03.2008р., від 06.11.2009р., від 20.12.2010р. та від 26.01.2011р. (а.с.17, т.1); додатковий договір №9 від 31.03.2011р. до договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Головинський кар'єр" від 21.12.2001р. №22 з врахуванням змін та доповнень від 15.12.2003р., від 30.03.2004р., від 20.02.2006р., від 18.03.2008р., від 06.11.2009р., від 20.12.2010р., від 26.01.2011р. та від 28.02.2011р. (а.с.18, т.1), а також, додатковий договір №10 від 17.08.2011р. про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Головинський кар'єр" від 21.12.2001р. №22 з врахуванням змін та доповнень від 15.12.2003р., від 30.03.2004р., від 20.02.2006р., від 18.03.2008р., від 06.11.2009р., від 20.12.2010р., від 26.01.2011р., від 28.02.2011р. та від 31.03.2011р. (а.с.19, т.1).

Відповідно до додаткового договору №8 від 28.02.2011р. до договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Головинський кар'єр" №22 від 21.12.2001р., сторони домовились до 31.03.2011р. внести зміни до договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Головинський кар'єр" від 21.12.2001р. №22 в частині перерахунку орендної плати з врахуванням звіту про незалежну оцінку основних засобів, що входять до складу орендованого цілісного майнового комплексу державного підприємства "Головинський кар'єр", станом на 30.11.2010р., шляхом укладання додаткового договору (а.с.17, т.1) і на виконання цієї умови, додатковим договором №9 від 31.03.2011р. про внесення змін до договору оренди №22 цілісного майнового комплексу державного підприємства "Головинський кар'єр" від 21.12.2001р. внесено зміни до пункту 3.1. розділу 3 договору оренди, а саме: орендна плата за базовий місяць оренди лютий 2011 року становить 41295,56 грн. (а.с.18).

Отже, як вбачається з вищевикладеного, відповідно до розрахунку плати за базовий місяць оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Головинський кар'єр", який є додатком до договору оренди від 21.12.2001р. №22, річна орендна ставка була встановлена на рівні 6% від вартості майна, переданого в оренду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011р. №961 "Про внесення змін до постанови КМУ від 10.08.1995р. №629 та від 04.10.1995р. №786" збільшено розмір орендних ставок за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, зокрема для підприємств з виробництва будівельних матеріалів орендну ставку встановлено в розмірі 12%.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач звертався до ПАТ "Головинський граніт" з листами №09/2960 від 16.11.2011р. (а.с.20, т.1), №09/3468 від 26.12.2011р. (а.с.21, т.1) та №09/1083 від 05.04.2012 р. (а.с.22, т.1) з приводу підписання додаткового договору про внесення змін до договору оренди, у зв'язку зі зміною (збільшенням) розміру орендних ставок за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств.

В листах за вих.№111 від 02.03.2012р. та за вих.№249 від 07.05.2012р. ПАТ "Головинський граніт" повідомив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, що не погоджується з пропозицією регіонального відділення щодо зміни розміру орендної плати (а.с.23,24-25, т.1).

12.06.2012р. регіональним відділенням було направлено ПАТ "Головинський граніт" претензію із проектом договору про внесення змін в частині встановлення орендної плати в розмірі 84742,44 грн. із застосуванням орендної ставки у розмірі 12% (а.с.26-27, т.1, проект додаткового договору №11 - а.с.28,29, т.1).

Вказана претензія, як і додатковий договір щодо внесення змін та доповнень до договору оренди від 21.12.2001р., залишилися без відповіді зі сторони відповідача.

На думку позивача, такі дії відповідача порушили його права та охоронювані законом інтереси, що стало підставою для звернення до суду за їх захистом.

Предметом даного позову є вимога орендодавця до орендаря про зобов'язання відповідача укласти з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області угоду про внесення змін до п.3.1 договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Головинський кар'єр" №22 від 21.12.2001р. щодо збільшення розміру орендної плати у зв'язку з законодавчою зміною розміру орендної ставки орендованого майна.

Правовідносини, що виникли між сторонами є правовідносинами оренди державного та комунального майна, до яких повинні застосовуватись положення Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

При цьому, суд зауважує, що скасовуючи рішення господарського суду Житомирської області від 04.03.2013р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2013р. у даній справі та направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у постанові від 31.07.2013р. зокрема вказав, що місцевий та апеляційний господарські суди відмовляючи у задоволенні позову з тих підстав, що відсутня згода відповідача на зміну орендної ставки за договором, не врахували норми матеріального права, а саме положень ст.ст. 632, 651, 762 ЦК України, а також умови договору оренди (п.3.4 договору).

Також Вищий господарський суд України вказав, що суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про те, що діюче законодавство (ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України) не передбачає у якості самостійного способу судового захисту зобов'язання укласти угоду про внесення змін до договору оренди, припустились неправильного застосування норм діючого законодавства, оскільки ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів передбачає саме зміну правовідношення; ч.2 ст.20 ГК України передбачає, що способом захисту прав суб'єктів господарювання є зміна господарських правовідносин. При цьому, звертаючись з позовом до суду, позивач на свій розсуд обирає спосіб захисту порушеного права.

У відповідності до ч.1 ст.111-12 ГПК України, вказівки, які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

З огляду на зазначене, судом приймаються до уваги вищевикладені встановлені обставини справи та наведені вказівки суду касаційної інстанції, а також, наступне.

У відповідності з ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Загальний порядок укладення господарських договорів визначений ст. 181 ГК України. Згідно з ч.2 ст.181 ГК України, проект договору може бути запропонований будь - якою з сторін. У разі якщо проект договору викладений як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог ч.1 ст.181 ГК України і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору ( ч.4 ст.181 ГК України).

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робить застереження у договорі та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (ч. 5 ст. 181 ГК України).

Позивач посилається на те, що разом з претензією від 12.06.2012р. ним направлено на адресу ПАТ "Головинський граніт" два примірники додаткового договору №11 про внесення змін до договору оренди з додатком - розрахунком плати за базовий місяць оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Головинський кар'єр".

Однак, відповідно до матеріалів справи, відповідач відповідь на претензію позивача не надав, додаткового договору №11 про внесення змін до договору оренди з додатком - розрахунком плати за базовий місяць оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Головинський кар'єр" - не підписав.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За приписами ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата є однією із істотних умов договору.

Згідно частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з частинами 1, 2 ст.19 "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Статтею 21 Закону встановлено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін та на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. Укладений між сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна.

Відповідно до частини 3 статті 762 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Розділом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" встановлено, що спори про внесення змін до договору оренди (найму) у зв'язку із запровадженням нових тарифів, ставок орендної плати (в т.ч. внесення змін до відповідних методик) мають вирішуватися з урахуванням вимог приписів ст.632 ЦК України та ч.2 ст.21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з якими розмір орендної плати в договорі встановлюється за домовленістю сторін і може бути змінено за погодженнями сторін або у випадках та на умовах, встановлених законом. Судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, чи погоджувалися сторонами при укладенні договору оренди умови щодо перегляду орендної плати, в тому числі з підстав внесення змін до методики розрахунку орендної плати. Відповідний перегляд орендної плати є обґрунтованим, якщо господарський суд встановить факт погодження сторонами при укладенні договору оренди такої підстави перегляду орендної плати, як внесення змін до методики розрахунку орендної плати.

Пунктом 3.4 договору сторони погодили, що розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках передбачених чинним законодавством.

Отже, умовами укладеного між сторонами договору, сторони передбачили можливість перегляду розміру орендної плати на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку.

Як зазначалося вище, Постановою Кабінету Міністрів України №961 від 14.09.2011 року, яка набрала чинності 20.09.2011 року, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 "Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна", зокрема, збільшено розмір орендних ставок для підприємств з виробництва будівельних матеріалів з 6% до 12%.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором, а згідно частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України - зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, установлення в договорі оренди умови щодо визначення розміру орендної плати за методикою розрахунку орендної плати, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України, до якої було внесено зміни, є підставою для зміни розміру орендної плати та зміни умов договору оренди в цій частині.

Вказаної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень у справах про зобов'язання підписати додатковий договір до договору оренди (постанова від 20.08.2013р. справа №5017/781/2012).

З урахуванням норм наведеного законодавства та встановлених обставин справи, господарський суд приходить до висновку, що зміна орендних ставок, обумовлена зміною законодавства, яке їх визначає, є підставою для зміни умов договору в частині орендної плати, тому орендодавець правомірно звернувся до орендаря з пропозицією про укладення угоди щодо зміни розміру орендної плати. Крім того, суд констатує, що можливість таких змін передбачена умовами договору (п.3.4 договору). При цьому, приписи наведених вище норм чинного законодавства не містять вказівки на те, що пропозиція про внесення змін до договору (проект угоди про внесення змін до договору) має бути обов'язково підписана та скріплена печаткою. А відтак, позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області обґрунтований та підлягає задоволенню.

Наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву (а.с.30-34,т.1), додатковому правовому обґрунтуванні заперечень на позовну заяву (а.с.85-88,т.1) та додаткових запереченнях на позовну заяву (а.с.11-14, т.2) посилання спростовуються вищевикладеними встановленими обставинами справи та нормами чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а тому, не є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ст.44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 49 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони.

Згідно п.4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи наведене, витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

При цьому, в процесі вирішення спору судом встановлено, що при зверненні з позовом у даній справі позивач сплатив судовий збір в сумі 1609,50грн., що підтверджується платіжним дорученням №420 від 11.12.2012р. (а.с.4,т.1).

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011р., за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору.

Статтею 13 Закону України "Про державний бюджет України на 2012 рік" установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні.

Таким чином, у даному випадку позивач мав сплатити судовий збір у сумі 1073,00грн.

Однак, при зверненні з позовом у даній справі, позивач сплатив судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме на 536,50грн.

Згідно п.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.

За таких обставин, позивачу з Державного бюджету України слід повернути зайво сплачений судовий збір в сумі 536,50грн., сплачений за платіжним дорученням №420 від 11 грудня 2012 року.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, ч.5 ст.49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Головинський граніт" (12325, Житомирська область, Черняхівський район, смт.Головине, вул.Адміністративна, буд.8, ідентифікаційний код 31603505) укласти з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області (10008, м.Житомир, вул. 1-го Травня, 20, ідентифікаційний код 13578893) угоду про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Головинський кар'єр" від 21.12.2001р. № 22 з урахуванням змін та доповнень в частині зміни орендної ставки за користування державним майном з 6% до 12%, виклавши п.3.1. договору у наступній редакції: "п.3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить за базовий місяць розрахунку грудень 2011 року - 84742,44 грн. (вісімдесят чотири тисячі сімсот сорок дві гривні 44 коп)".

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Головинський граніт" (12325, Житомирська область, Черняхівський район, смт. Головине, вул. Адміністративна, 8, ідентифікаційний код 20404691) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (10008, м.Житомир, вул. 1-го Травня, 20, ідентифікаційний код 13578893) - 1073,00грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 536,50грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та 751,10грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

4. Повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Житомирській області (10008, м.Житомир, вул. 1-го Травня, 20, ідентифікаційний код 13578893) з Державного бюджету України зайво сплачену суму судового збору в розмірі 536,50грн., сплаченого згідно з платіжним дорученням №420 від 11 грудня 2012 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 30.09.13

Суддя Кравець С.Г.