Постанова № 33795245, 30.09.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ONT class="fs87">І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 року

м. Ужгород

ss="fs84">№ 807/2489/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С. А.

при секретарі судових засідань – приходько Т.В.

сторони у судове засідання не з’явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області до Державного підприємства "Солотвинський солерудник" про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Тячівському районі Закарпатської області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного підприємства "Солотвинський солерудник", якою просить суд стягнути з відповідача податковий борг в сумі 47080,30 грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що станом на день подання позовної заяви до суду, за відповідачем рахується податковий борг в сумі 47080,30 грн., який виник на основі податкової декларації з плати за землю №9005102906 від 07.02.2013р. на 2013 рік в розмірі 21052,32 грн. по строках нарахування січень-квітень 2013 року (5263,08 грн. щомісячно) та податкового повідомлення-рішення від 11.02.2013р. №0000311500 в розмірі 26027,98 грн. штрафної санкції нарахованої за порушення граничних строків сплати земельного податку у відповідності до ст.126 ПК України.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомляв, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Однак, представником позивача було надано суду клопотання, в якому позивач просить суд розглянути дану адміністративну справу за відсутності представника інспекції, позовні вимоги підтримує з мотивів наведених у позовній заяві та просить суд даний адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився повторно, про причини своєї неявки суд не повідомляв, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Однак, надіслав на адресу суду заперечення проти позову, в якому представник відповідача заявляє суду клопотання про закриття провадження у справі у зв’язку із ліквідацією даного підприємства. При цьому представником відповідача було надано копію наказу «Про ліквідацію державного підприємства «Солотвинський солерудник»» Міністерства аграрної політики та продовольства України № 412 від 04.07.2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень КАС України розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Оскільки сторони в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу не здійснюється.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається з матеріалів справи, ДП «Солотвинський солерудник» згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №177694 від 04.10.2005 року та довідки з ЄДРПОУ АБ №371709 управління статистики у Тячівському районі зареєстроване та знаходиться за адресою: 90575, Закарпатська область, Тячівський район, смт. Солотвино, вул.Шахтарська, 36, ідентифікаційний код – 00383544, що підтверджується копіями згаданих документів, які наявні в матеріалах справи.

Згідно із довідкою податкового органу ф. №4-ОПП від 08.04.2011 року № 52/29-00/11 відповідач взятий на облік у ДПІ у Тячівському районі з 10.09.1993 року за № 012, що підтверджується копією згаданої довідки, яка наявна в матеріалах справи.

Положенням частини 1 статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки, збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 14.1.175 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу встановлено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст.36 Податкового Кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Так, в порушення вищезазначених норм законодавства, станом на день розгляду даної адміністративної справи, за відповідачем рахується податковий борг в сумі 47080,30 грн., який виник із наступним.

Так, згідно самостійно поданої декларації з плати за землю №9005102906 від 07.02.2013р. на 2013 рік відповідач взяв на себе зобов’язання щодо сплати в розмірі 21052,32 грн. по строках нарахування січень-квітень 2013 року (5263,08 грн. щомісячно).

Однак, за порушення граничних строків сплати земельного податку у відповідності до ст.126 ПК України податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 11.02.2013р. №0000311500 в розмірі 26027,98 грн. штрафної санкції.

Відповідно до пп. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, із змінами і доповненнями платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Приписами ПКУ передбачено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом, (пп. 57.1. ст. 57 ПКУ).

Підпунктом 56.11. ст. 56 ПКУ зазначено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до статті 59 ПКУ у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, в силу вимог вищезазначеної статті, податковим органом відповідачу направлялась перша податкова вимога №1/210 від 03.03.2007 року та друга №2/304 від 11.04.2007 року, які відповідачем були отримані особисто та залишені ним без реагування.

У відповідності до п. 286.2 ст. 286 ПКУ платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

У відповідності до п. 287.3. ст. 287 ПКУ податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п.п.20.1.18. ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Нормами п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України зазначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п.95.3 ст.95 цього Кодексу).

У відповідності до п. 95.4 ст. 95 орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем станом на день розгляду даної адміністративної справи не надано суду доказів про сплату вказаної заборгованості в добровільному порядку, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і такими, що підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області до Державного підприємства "Солотвинський солерудник" про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Солотвинський солерудник" (90575, Закарпатська область, Тячівський район, смт. Солотвино, вул.Шахтарська, 36, ідентифікаційний код – 00383544) на користь державного бюджету та/або відповідного місцевого бюджету суму податкового боргу у розмірі 47080,30 грн. (сорок сім тисяч вісімдесят гривень тридцять копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя Гебеш С.А.