Постанова № 33794174, 24.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/835/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Ключковича В.Ю., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою комунального підприємства «Іванківводоканал» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом комунального підприємства «Іванківводоканал» до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2012 року №0001411600,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог комунального підприємства «Іванківводоканал» до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2012 року №0001411600 відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивачем виконано усі можливі дії для погашення заборгованості з податку на додану вартість, яка виникла не з вини підприємства.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 17 грудня 2012 року Іванківською МДПІ Київської області ДПС було проведено перевірку дотримання вимог Податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку по податку на додану вартість КП «Іванківводоканал» за період з 31 серпня 2009 року по 26 листопада 2012 року, за результатами якої складено акт від 17 грудня 2012 року №666/15/30224197, в якому встановлено порушення строків сплати податкових зобов'язань по податку на додану вартість, передбачених пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у розмірі 1172691,02 грн.

На підставі акту перевірки від 17 грудня 2012 року №666/15/30224197 Іванківською МДПІ Київської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2012 року №0001411600, згідно якого позивача за порушення пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на підставі ст.126 Податкового кодексу України за затримку на 1183 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1172691,02 грн. зобов'язано сплатити штрафні санкції у розмірі 20% в сумі 234538,20 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2012 року №0001411600, відповідно до якого до позивача застосовано штраф у розмірі 234538,20 грн., діяв з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, що була чинною до 01 січня 2011 року) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації, що для подачі декларації з податку на додану вартість за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, становить 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно ст.203 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в період з серпня 2009 року по вересень 2012 року до Іванківської МДПІ Київської області ДПС подавались податкові декларації з податку на додану вартість, в яких позивачем самостійно визначено суми податку на додану вартість, які мають бути сплачені протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації.

Серед іншого, позивачем самостійно узгоджено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2009 року в сумі 39119 грн., за вересень 2009 року - 46066 грн., за жовтень 2009 року в сумі 32150 грн.

Апелянтом до матеріалів справи додано платіжні доручення про сплату податку на додану вартість №492 від 22 липня 2010 року на суму 10000 грн. (згідно декларації за серпень 2009 року), №526 від 29 липня 2010 року в сумі 3000 грн. (згідно декларації за серпень 2009 року), №610 від 27 серпня 2010 року в сумі 10000 грн. (згідно декларації за серпень 2009 року), №684 від 24 вересня 2010 року в сумі 15000 грн. (згідно декларації за серпень 2009 року), №787 від 25 жовтня 2010 року в сумі 15000 грн. (згідно декларації за серпень 2009 року), №858 від 24 листопада 2010 року в сумі 15000 грн. (згідно декларації за вересень 2009 року), №935 від 24 грудня 2010 року в сумі 17690 грн. (згідно декларації за вересень 2009 року), №943 від 27 грудня 2010 року 7000 грн. (згідно декларації за вересень-жовтень 2009 року).

Однак, відповідачем кошти, сплачені позивачем до 2011 року на погашення податкових зобов'язань, спрямовані у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати, незалежно від призначення платежу, що був визначений КП «Іванківводоканал».

Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення, за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

У відповідності до пп.7.1.1 п.7.1 ст.7 вищенаведеного Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку, а грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Відповідно до пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах, а тому суми податкових зобов'язань слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань, визначених платником податків.

Таким чином, з урахуванням положень Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» станом на час сплати позивачем податкових зобов'язань (до 2011 року) право визначення призначення платежу у відповідності до чинного законодавства належало виключно платнику податків. Вищенаведеним Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, однак, серед таких заходів відсутня зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, а тому дії відповідача щодо спрямування на погашення податкового боргу сум, сплачених позивачем платіжними дорученнями в рахунок погашення самостійно визначених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за відповідний період, не ґрунтуються на нормах законодавства, що було чинним на час вчинення зазначених дій.

У відповідності до пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 102.1 ст.102 Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01 січня 2011 року, передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до позивача застосовано штраф за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість по декларації від 20 серпня 2009 року в сумі 468 грн. (кількість днів прострочки - 1183), по декларації від 18 вересня 2009 року в сумі 7823,80 грн. (кількість днів прострочки - 1153), по декларації від 20 серпня 2009 року в сумі 1000 грн. (кількість днів прострочки - 1152), по декларації від 19 жовтня 2009 року в сумі 9213,20 грн. (кількість днів прострочки - 1123), тобто поза межами строків, визначених пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України

У відповідності до ст.126 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, згідно п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, грошові кошти, які сплачені позивачем після набрання чинності Податковим кодексом України (01 січня 2011 року), правомірно зараховані відповідачем в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного позивачем.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення №0001411600 від 17 грудня 2012 року в частині нарахування штрафних санкцій по податковим деклараціям №12838 від 20 серпня 2009, №13834 від 18 вересня 2009 року, №15957 від 19 жовтня 2009 року, яким до позивача за порушення пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на підставі ст.126 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції по податку на додану вартість у сумі 18505,00 грн., а також правомірності податкового повідомлення-рішення в іншій частині, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів своєчасної сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Іванківводоканал» - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги комунального підприємства «Іванківводоканал» до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2012 року №0001411600 задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС від 17 грудня 2012 року №0001411600 в частині штрафу на суму 18505,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 30 вересня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді В.Ю.Ключкович

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Ключкович В.Ю.