Постанова № 33793702, 20.09.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 вересня 2013 року Справа № 812/7061/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Цицюри О.О.,

при секретарі: Запорожцевій І.В.,

за участю

представника позивача: Віскунова О.В. (паспорт серії НОМЕР_1)

представника відповідача: Басакіна В.В. (дов. від 18.06.2013 №14595/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2013 №0005491720 з податку на доходи фізичних осіб про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 89166,06 грн., за штрафними санкціями 53335,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2013 №0005491720 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 53335,30 грн.

У судовому засіданні 20.09.2013 представник позивача звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, в якій просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.08.2013 №0005491720 з податку на доходи фізичних осіб про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 89166,06 грн., за штрафними санкціями 53335,30 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено таке.

Працівниками Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області була проведена позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.03.2013 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.03.2013 Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль».

У ході перевірки встановлено порушення:

п.п. 164.2.1 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.5 п. 168.1 ст.168, п.п.164.2.2 п.164.2 ст.164 п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України, в результаті чого, в періоді, що перевірявся занижено податок на доходи фізичних осіб у сумі 89 166,06 грн.

Підставами для висновків про порушення стало те, що підприємством не сплачено податок на доходи фізичних осіб у сумі 89 166,06 грн.

За результатами позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.03.2013 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.03.2013 Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль», складений акт від 16.07.2013 №2/12-09-22-00131067.

07.08.2013 Державною податковою інспекцією у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області у відношенні Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль» прийнято податкове повідомлення-рішення №0005491720 з податку на доходи фізичних осіб про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 89166,06 грн., за штрафними санкціями 53335,30 грн.

Державне підприємство «Лисичанська теплоелектроцентраль» не погоджується з висновками податкового органу про порушення п.п.164.2.1 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.5 п. 168.1 ст.168, п.п.164.2.2 п.164.2 ст.164 п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України, оскільки підприємством не занижено податок на доходи фізичних осіб у сумі 89166,06 грн., а нараховано, але не сплачено.

Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що ухвалою господарського суду Луганської області від 15.08.2012 порушено провадження у справі №20б/5014/2055/2012 про банкрутство Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, постановою господарського суду Луганської області від 15.10.2012 по справі №20б/5014/2055/2012 визнано банкрутом Державне підприємство «Лисичанська теплоелектроцентраль», у зв'язку із чим припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

На підставі вищевикладеного представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову, надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.28-29), в яких послався на те, що проведеною перевіркою податкового органу було встановлено, що позивачем протягом перевіряємого періоду було здійснено нарахування заробітної плати працівникам за період з жовтня 2012 року по березень 2013 року, яка в розумінні п.п.164.2.1, п.п.164.2.2 є доходами, а отже, є базою оподаткування. Державне підприємство «Лисичанська теплоелектроцентраль», як податковий агент, повинно було нарахувати та сплатити податок з доходів фізичних осіб за період з жовтня 2012 року по березень 2013 року у сумі 89 166,06 грн., але в порушення п.п.165.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України Державним підприємством «Лисичанська теплоелектроцентраль» було нараховано податок з доходів фізичних осіб за період з жовтня 2012 року по березень 2013 року у сумі 89 166,06 грн., але не сплачено.

Також представник відповідача звертає увагу суду на те, що справу про банкрутство позивача було порушено 15.08.2012, тому на вимоги, які виникли на цей день розповсюджується мораторій на задоволення вимог кредиторів. Оскільки, предметом проведеної податковим органом перевірки був період з жовтня 2012 року по березень 2013 року, тобто після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, визначення податкових зобов'язань та нарахування штрафних санкцій проводиться в загальному порядку у відповідності з вимогами Податкового кодексу України.

На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд доходить до такого.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),

- безсторонньо ( неупереджено),

- добросовісно,

- розсудливо,

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,

- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія),

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У судовому засіданні встановлено, що ухвалою господарського суду Луганської області від 15.08.2012 порушено провадження у справі №20б/5014/2055/2012 про банкрутство Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, постановою господарського суду Луганської області від 15.10.2012 по справі №20б/5014/2055/2012 визнано банкрутом Державне підприємство «Лисичанська теплоелектроцентраль».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

З огляду на зазначене починаючи з 15 серпня 2012 року погашення конкурсної кредиторської заборгованості, яка виникла до порушення справи про банкрутство здійснюється в межах процедури банкрутства, погашення поточної кредиторської заборгованості здійснюється за загальною процедурою.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію (частина перша статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Відповідно до частини третьої цієї статті протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію. З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, то відповідно і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

У судовому засіданні встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області була проведена позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.03.2013 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.03.2013 Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль».

У ході перевірки встановлено порушення:

п.п. 164.2.1 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.5 п. 168.1 ст.168, п.п.164.2.2 п.164.2 ст.164 п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України, в результаті чого, в періоді, що перевірявся занижено податок на доходи фізичних осіб у сумі 89 166,06 грн.

За результатами позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.03.2013 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.03.2013 Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль», складений акт від 16.07.2013 №2/12-09-22-00131067. (а.с. 38-51)

07.08.2013 Державною податковою інспекцією у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області у відношенні Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль» прийнято податкове повідомлення-рішення №0005491720 з податку на доходи фізичних осіб про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 89166,06 грн., за штрафними санкціями 53335,30 грн.(а.с.11)

Висновок про порушення Державним підприємством «Лисичанська теплоелектроцентраль» п.п.164.2.1 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.5 п. 168.1 ст.168, п.п.164.2.2 п.164.2 ст.164 п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України, обґрунтований тим, що підприємством не сплачено податок на доходи фізичних осіб у сумі 89166,06 грн. за період з жовтня 2012 року по березень 2013 року, нарахований згідно податкових розрахунків за 4 квартал 2012 року та 1 квартал 2013 року. (а.с.63-68)

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

54.3.4. рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

54.3.5. дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

54.3.6. результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Таким чином, законодавець чітко визначає, у яких випадках контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платнику податку.

У судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що Державне підприємство «Лисичанська теплоелектроцентраль» у порядку та строки, визначені Податковим кодексом України, подавало до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2012 року та 1 квартал 2013 року. (а.с. 63-69)

Також у судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що Державне підприємство «Лисичанська теплоелектроцентраль», як податковий агент, має заборгованість зі сплати податку з доходів фізичних осіб за період з жовтня 2012 року по березень 2013 року у сумі 89166,06 грн., яка як на момент перевірки так і на час розгляду справи є несплаченою.

Оскільки, податковим агентом Державним підприємством «Лисичанська теплоелектроцентраль» за період з жовтня 2012 року по березень 2013 року самостійно було нараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 89 166,06 грн. та подано до податкового органу відповідний податковий розрахунок, у податкового органу не було підстав, визначених ст.54 Податкового кодексу України визначати податкове зобов'язання та приймати податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до абз.2 п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до п.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що дійсно Державне підприємство «Лисичанська теплоелектроцентраль», як податковий агент, має заборгованість зі сплати податку з доходів фізичних осіб за період з жовтня 2012 року по березень 2013 року у сумі 89166,06 грн., який підлягає сплаті до Державного бюджету України, в порядку, визначеному Податковим кодексом України, але направлення на адресу Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль» податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб не відповідає вимогам ст.54 Податкового кодексу України.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 07.08.2013 №0005491720 з податку на доходи фізичних осіб про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 89166,06 грн., за штрафними санкціями 53335,30 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем Державним підприємством «Лисичанська теплоелектроцентраль» при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 533,35 грн., що підтверджується квитанціями (а.с.2, 16), тому дані витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 20.09.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 25.09.2013, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2013 №0005491720 з податку на доходи фізичних осіб про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 89166,06 грн., за штрафними санкціями 53335,30 грн., задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області від 07.08.2013 №0005491720 з податку на доходи фізичних осіб про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 89166,06 грн., за штрафними санкціями 53335,30 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль» (і.к.00131067) судовий збір у розмірі 533,35 грн. (п'ятсот тридцять три грн. 35 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 25 вересня 2013 року.

Суддя О.О. Цицюра