Рішення № 33790298, 25.09.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/7061/13-ц Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д.В.

Категорія 19 Доповідач Шевчук А. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Шевчук А.М.,

суддів: Павицької Т.М., Заполовського В.Й.,

при секретарі судового засідання: Капустинській Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: представник агентства нерухомості «Статус» Гаркавенко Олександра Олександрівна про стягнення подвійної суми завдатку та моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04 липня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом. Просила стягнути з ОСОБА_2 подвійну суму завдатку у розмірі 16 000 грн. та 1 000 грн. моральної шкоди. В обґрунтування позову посилалася на те, що 24 листопада 2011 року уклала договір завдатку з відповідачем на суму 8 000 грн. в присутності представника агентства нерухомості «Статус» Гаркавенко О.О., з метою придбати у подальшому садовий будинок та земельну ділянку. Проте, у встановлений термін, до 28 січня 2012 року, договір купівлі-продажу укладений не був. У добровільному порядку відповідач гроші повертати відмовляється.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 04 липня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7 993 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що між нею та відповідачем було укладено саме договір завдатку і має місце одностороння відмова від виконання зобов'язань відповідачем.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу, і способом забезпечення виконання зобов'язання.

Правила ст.571 ЦК України про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується у випадку, коли між сторонами укладено договір, проте він не виконується з вини однієї із сторін.

У разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.

Оскільки встановлено, що договір купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки в установленому порядку між сторонами не укладено, то суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що передані ОСОБА_1 та отримані ОСОБА_2 кошти не можна визнати завдатком.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції, що отримані ОСОБА_2 кошти підлягають поверненню ОСОБА_1 не у подвійному розмірі, а в тому розмірі, в якому вони надавалися, узгоджуються з встановленими обставинами по справі та із зазначеними вимогами закону.

Однак, визначаючись із сумою, що підлягає поверненню, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до п.1 договору, укладеного між сторонами 24 листопада 2011 року, ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняв 8 000 гривень (а.с.7).

Таким чином, з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_1 8 000 гривень.

З огляду на вище викладене, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині стягнення грошових коштів та стягує з відповідача на користь позивачки не 7 993 гривні, а 8 000 гривень. В решті рішення залишається без змін.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що у договорі від 24 листопада 2011 року чітко визначено юридичну природу переданих коштів як завдатку, та посилання на вимоги ч.2 ст.635 ЦК України, не спростовують висновків суду першої інстанції, з огляду на вище викладене, а також те, що позивачем не заявлялися вимоги з підстав, передбачених ч.2 ст.635 ЦК України, та не доводився розмір заподіяних збитків, завданих простроченням.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,309,313-314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04 липня 2013 року змінити в частині стягнення грошових коштів, збільшивши розмір стягнутої суми з « 7 993 гривні» на « 8 000 гривень».

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: