Ухвала суду № 33787594, 04.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 р.Справа № 816/941/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.,

представників сторін: позивача - Логвінова Є.В., відповідача - Гриценка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2013р. по справі № 816/941/13-а

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Бурова компанія Укрбурсервіс"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

01 березня 2013 р. року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бурова компанія Укрбурсервіс" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення : № 0000242308 від 20.02.2013 р. року, згідно якого ТОВ «БК «Укрбурсервіс» визначено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток у розмірі 361501,5 грн.., у т.ч. основний платіж - 241001,00 грн.., штрафні (фінансові) санкції - 120500,5 грн..; № 000252308 від 20.02.2013 р. року, згідно якого ТОВ «БК «Укрбурсервіс» визначено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у розмірі 312498,00 грн.., у т.ч. основний платіж - 208332,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 104166,00 грн..; № 0000262308 від 20.02.2013 р., згідно якого ТОВ «БК «Укрбурсервіс» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 21193,00 грн.. та застосовано штрафних санкцій в розмірі 10596,5 грн..

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 року по справі № 816/941/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурова компанія Укрбурсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби № 0000242308, № 0000252308, №0000262308 від 20 лютого 2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурова компанія Укрбурсервіс" витрати у вигляді судового збору у розмірі 2294,00 гривні, сплачені за платіжним дорученням № 130605 від 28 лютого 2013 року.

Відповідач, не погодившись із вищевказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 р. р. по справі № 816/941/13-а скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «БК Укрбурсервіс» відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 7210/224/36441206 від 21.12.2012 року про результати перевірки ТОВ «Ферріт-Д», зазначив про відсутність вказаного підприємства за юридичною адресою, неподання декларацій на прибуток, відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання для здійснення основного виду діяльності. Вказує на неточності у заповненні наданих позивачем товарно-транспортних накладних та про невідповідність останніх вимогам спільного наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 року № 4888/346, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.02.1998 р. № 363. З огляду на викладене, вважає, що податкові накладні, виписані позивачеві контрагентом ТОВ «Ферріт-Д», не є підставою для формування податкового кредиту, оскільки фактичного виконання господарської операції не відбулося, та не вбачає підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 р. по справі № 816/941/13-а скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «БК Укрбурсервіс» відмовити в повному обсязі.

Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях та його представник в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Вказали на допущені відповідачем процесуальні порушення при проведенні перевірки позивача та складенні акту перевірки (відсутність права проводити перевірку за період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року, відсутність в акті перевірки систематизованого викладу виявлених порушень податкового законодавства з посиланням на первинні документи, не дослідження відносин ТОВ «Ферріт-Д» з позивачем). Зазначили, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська по формуванню в акті перевірки ТОВ «Ферріт-Д» висновків про відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям у період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року. Враховуючи наведене, стверджують про правомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ «Ферріт-Д», а тому вважають прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013 року у відповідності до приписів ст.55 КАС України замінено Державну податкову інспекцію у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на її правонаступника Державну податкову інспекцію у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.01.2013 р. ДПІ у м. Полтаві з посиланням на підпункт 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, пункт 73.3 статті 73 Податкового кодексу України на адресу позивача направлено запит щодо надання пояснення та документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Феррріт-Д" за лютий 2012 р. року (а.с. 107).

18.01.2013 р. ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс" направило відповідачеві письмові пояснення з копіями документів на 20 арк. (а.с. 109).

Начальником ДПІ у м. Полтаві з посиланням на підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункт 82.2 статті 82 Податкового кодексу України видано накази № 181 від 23.01.2013 р., № 257 від 30.01.2013 р. про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Ферріт-Д" за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2012 р. (з урахуванням змін до наказу № 181) (а.с. 111-112).

У строк з 24.01.2013 р. по 01.02.2013 р. ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Ферріт-Д" за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2012 р.

За результатами перевірки складено акт № 520/22.5/32753674 від 07.02.2013 р. (а.с. 19-42), яким зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 241001,00 грн.., в тому числі, за І квартал 2012 р. року на суму 47507,00 грн., за ІІ квартал 2012 р. року - на 161594,00 грн., за ІІІ квартал 2012 р. року - на 31900,00 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на загальну суму 229525,00 грн., та до заниження податкового зобов'язання з ПДВ за травень, червень 2012 року на суми 208323,00 грн.. та 9,00 грн. відповідно, заниження суми бюджетного відшкодування за червень 2012 року у розмірі 21193,00 грн..

На підставі акту перевірки № 520/22.5/32753674 від 07.02.2013 р. відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення (а.с. 16-18):

- № 0000252308 від 20.02.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на суму 312498,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 208332,00 грн., за штрафними санкціями - 104166,00 грн.;

- № 0000242308 від 20.02.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на суму 361501,50 грн., в тому числі, за основним платежем - 241001,00 грн., за штрафними санкціями - 120500,50 грн.;

- № 0000262308 від 20.02.2013 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів, у розмірі 21193,00 грн..

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності формування податкового кредиту в розмірі 229525,00 грн. на підставі належним чином оформлених податкових накладних та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, за результатами відносин із ТОВ «Ферріт-Д».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджено, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки акту перевірки про порушення ТОВ «БК «Укрбурсервіс» вимог п.р. 138.1, 138.2, 138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 241001,00 грн.., в тому числі, за І квартал 2012 р. року на суму 47507,00 грн., за ІІ квартал 2012 р. року - на 161594,00 грн., за ІІІ квартал 2012 р. року - на 31900,00 грн.; п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.200.1, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на загальну суму 229525,00 грн., та до заниження податкового зобов'язання з ПДВ за травень, червень 2012 року на суми 208323,00 грн.. та 9,00 грн. відповідно, заниження суми бюджетного відшкодування за червень 2012 року у розмірі 21193,00 грн..

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, з огляду на таке.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

За приписами пунктів 200.1 та 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище різня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків. нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

У відповідності до п.п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 Кодексу передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Відповідно до п.п. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі, якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку па додану вартість до складу податкового кредиту за приписами Податкового кодексу є придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За визначенням Податкового кодексу України витратами, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Як встановлено пунктом 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст.139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов"язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Нормами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично сплачені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 07.02.2012 р. між позивачем та ТОВ "Ферріт-Д" укладено договір поставки № 1512П, відповідно до якого ТОВ "Ферріт-Д" зобов'язувався передати у власність позивача товарно-матеріальні цінності, визначені у специфікаціях та/або рахунках і видаткових накладних, а ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс" - прийняти та оплатити товар (а.с.43-45).

У специфікації № 1 від 07.02.2012 р. визначено загальну вартість товару (труб бурильних) у розмірі 1 350 000,00 грн., в тому числі ПДВ-225000,00 грн.. (а.с.46).

14.02.2012 р. ТОВ "Ферріт-Д" виписало податкову накладну на труби бурильні у кількості 45,905 т на загальну суму 1377150,00 грн., в тому числі ПДВ-22525,00 грн. (а.с. 56).

Оплата за отриманий товар проведена із рахункового рахунку позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.52,54) та відомістю операцій по рахунку (а.с.83).

Як вбачається з матеріалів справи, перевезення товару здійснювалось за рахунок позивача транспортувальником ПП ОСОБА_3, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договору про надання транспортних послуг, рахунку за отримані послуги з перевезення, платіжного дорученням, товарно-транспортних накладних, актом виконаних робіт (а.с. 84-89).

Судом першої інстанції з'ясовано та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що труби бурильні, які належали ТОВ "Ферріт-Д", знаходилися на складі ТОВ "Дніпровський трубний завод" у м.Павлограді, у зв'язку з чим представником позивача Місюком М.Я. відповідно до виписаного доручення (а.с.59-60), здійснено виїзд у м.Павлоград для здійснення погрузки вказаних труб на трубовози, на яких перевезено бурильних труб на свердловину № 7 Ракитнянського родовища Нововодолазького району Харківської області.

Також, судом встановлено, що відправку вантажу здійснювало ТОВ "Дніпровський трубний завод" на підставі листа ТОВ "Ферріт-Д" від 14.02.2012 р. № 1402-01 (а.с. 166), у зв'язку з чим у товарно-транспортних накладних в якості вантажовідправника зазначено ТОВ "Дніпровський трубний завод".

З письмових та усних пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні (а.с. 158) судом першої інстанції встановлено, і не спростовано відповідачем по справі, що оскільки труба бурильна постачається по 9 шт. в упаковках, які стягуються сталевими пасами і оздоблюються дротовими чалками, позивачем для перевезення труб попередньо укладено договір на упаковку давальницьких бурильних труб між ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс" та ТОВ "Дніпровський трубний завод", що також підтверджується матеріалами справи (а.с. 159-160, 162-165).

Придбаний товар в подальшому оприбутковано на складі позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 14.02.2012 року, картка обліку основного засобу, картка складського обліку матеріалів, книга «Прибуток товару на склад № 1», оборотно-сальдова відомість за період лютого 2012 року (а.с.63-67, 82).

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що окремі неточності у заповненні товарно-транспортних накладних не спростовують факту поставки труб продавцем ТОВ «Ферріт-Д» покупцю ТОВ «БК Укрбурсервіс».

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на положення розділу п.11.1, п.11.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (далі по тексту - Правила), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363 "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені цим наказом, розроблені у виконання цілого ряду державних документів, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби зі злочинністю.

Дотримання Правил № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт у процесі виконання перевезень вантажів.

Правила № 363, розроблені Міністерством транспорту України, стосуються, перш за все, порядку здійснення перевезень і не встановлюють правила ведення бухгалтерського й податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами.

Зі змісту Правил № 363 вбачається, що товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу, і слугують, перш за все, для обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та інших транспортних ресурсів.

В той же час, як зазначалось вище, в даному випадку позивачем сформовано валові витрати не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення вартості придбаного товару до складу валових витрат.

Колегія суддів зазначає, що позивачем труби у ТОВ «Ферріт-Д» придбавались з метою використання у роботі розвідувальної свердловини № 7 Ракитнянського родовища, про що свідчить надана до матеріалів справи копія акту контрольного заміру бурильного інструменту від 31.01.2012 року, з якого вбачається, що з метою безаварійної проводки свердловини в інтервалі 3700-3900 м. підлягає заміні весь буровий інструмент, клас якого нижчий за ІІ, зокрема, і бурильні труби діаметром ТБПК 127Х9,19Л, які працюють в інтервалі набору і спаду кривизни та зазнають високого навантаження (а.с.132).

Подальше використання придбаних труб підтверджується також наявними в матеріалах справи копіями добових рапортів бурового майстра (а.с.61-62).

Колегія суддів зазначає, що первинні документи, оформлені в ході господарських операцій з придбання ТМЦ у постачальника ТОВ «Ферріт-Д», відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а податкові накладні, виписані вищезазначеним контрагентом, - вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів приходить до висновку, що досліджені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій за участю ТОВ «БК Укрбурсервіс» та ТОВ «Ферріт-Д».

Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку, що реальність господарських операцій з поставки товарів позивачеві вищевказаними контрагентами підтверджена належним чином оформленими первинними документами, копії яких надано до матеріалів справи, а придбаний товар використано позивачем у власній господарській діяльності.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, зауважень щодо оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем проведено оприбуткування придбаних у ТОВ "Ферріт-Д" товарів, та правильності відображення господарської операції в бухгалтерському обліку акт перевірки не містить (а.с. 25-28).

Зі змісту акту перевірки № 520/22.5/32753674 від 07.02.2013 р. вбачається, що висновки ґрунтуються лише на наданні позивачем на перевірку сертифікату якості, складеного іноземною мовою без представлення перекладу українською мовою, що розцінено перевіряючим як порушення пункту 1.3 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, та на врахуванні перевіряючим акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 р. за № 7210/224/36441206, згідно з яким встановлено порушення ТОВ "Ферріт-Д" приписів статті 185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій.

Зазначеним актом зафіксовано відсутність ТОВ «Феріт-Д» за податковою адресою (м. Запоріжжя, вул. Осипенко, 24), відсутність вказаного підприємства за юридичною адресою, неподання декларацій на прибуток, відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання для здійснення основного виду діяльності, порушення ТОВ «Феріт-Д» ст.185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт (послуг) з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями (ТОВ «Кафепродакшн», ПП «СВ «Гермес», ТОВ «Інфотерм», ТОВ «Будівництво та комплектація», ТОВ «Хімагросервіс», ПВП «Форест», ТОВ «Олімп», ТОВ «Пасіфік», БПП «Сура», відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям в період 2011-2012 р.р. (а.с.113-119).

Крім того, колегія суддів зауважує, що у відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участі ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Матеріалами справи підтверджено, що дії органів державної податкової служби щодо проведення перевірки ТОВ «Ферріт-Д», за результатами яких було складено акт № 7210/224/36441206 від 21.12.2012 року, висновки якого були згодом покладені в основу акту ДПІ у м. Полтаві від 07.02.2013 р. № 520/22.5/32753674 про проведення перевірки ВАТ «БК Укрбурсервіс», та, як наслідок, стали підставою для висновку про безтоварність правочину між останнім та ТОВ «Ферріт-Д».

Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року частково задоволено позов ТОВ «Ферріт-Д» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, щодо формування в акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 7210/224/36441206 від 21.12.2012р., щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Будівництво та комплектації" (код ЄДРПОУ 36274510) за листопад 2011 року, ТОВ "Інфотерм" ( код ЄДРПОУ 31343537) за червень 2011 року, ТОВ "Олімп" (код ЄДРПОУ 31441243) за вересень 2011 року, ТОВ "ПАСІФІК" ( код ЄДРПОУ 31684491) за вересень 2011 року, БПП "Сура" ( код ЄДРПОУ 30668399) за вересень 2011 року, ТОВ "Кафепродакшн" (код ЄДРПОУ 37275541) за січень 2011 року, ПП "СВ "Гермес" (код ЄДРПОУ 36293292) за березень 2011 року, ТОВ "Хімагросервіс" (код ЄДРПОУ 37237904) за листопад 2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку, висновків про визнання відсутності у ТОВ "Ферріт-Д" об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у період з грудня 2011 по жовтень 2012 року.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, щодо коригування показників податкової звітності ТОВ "Ферріт-Д" (код ЄДРПОУ 36441206) за період з грудня 2011 по жовтень 2012 року, яке відбулося на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 7210/224/36441206 від 21.12.2012р., щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Будівництво та комплектації" (код ЄДРПОУ 36274510) за листопад 2011 року, ТОВ "Інфотерм" ( код ЄДРПОУ 31343537) за червень 2011 року, ТОВ "Олімп" (код ЄДРПОУ 31441243) за вересень 2011 року, ТОВ "ПАСІФІК" ( код ЄДРПОУ 31684491) за вересень 2011 року, БПП "Сура" ( код ЄДРПОУ 30668399) за вересень 2011 року, ТОВ "Кафепродакшн" (код ЄДРПОУ 37275541) за січень 2011 року, ПП "СВ "Гермес" (код ЄДРПОУ 36293292) за березень 2011 року, ТОВ "Хімагросервіс" (код ЄДРПОУ 37237904) за листопад 2011 року їх реальності та повноти відображення в облік, в тому числі дії з виключення з електронної бази даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ "Ферріт-Д" (код ЄДРПОУ 36441206) у податкових деклараціях за період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити показники податкової звітності ТОВ "Ферріт-Д" (код ЄДРПОУ 36441206) за період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року, в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ "Ферріт-Д" (код ЄДРПОУ 36441206) включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року (а.с.90-91).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2013 року залишено без задоволення апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року у справі № 804/1263/13-а змінено. Закрито провадження у справі щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби по формуванню в акті перевірки від 21.12.2012 року № 7210/224/36441206 висновків про визнання відсутності у ТОВ «Ферріт-Д» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям у період з грудня 2011 по жовтень 2012 року.

В решті постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року у справі № 804/1263/13-а - залишено без змін.

Таким чином, неправомірність дій податкових органів по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки контрагента позивача ТОВ «Ферріт-Д» встановлена судовими рішеннями, які набрали законної сили, а відтак, акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби не береться колегією суддів до уваги в якості доказу безтоварності правочину між позивачем та вказаним контрагентом.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми вартості придбаних товарів від продавця ТОВ «Ферріт-Д» на відсутність у останнього виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання для здійснення основного виду діяльності, відсутність вказаного підприємства за юридичною адресою, неподання декларацій на прибуток, не може свідчити про неможливість фактичної поставки вказаним контрагентом товару та надання послуг позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманої у ТОВ «Ферріт-Д» продукції сторонами не заперечується.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання нікчемним договору між позивачем та контрагентом ТОВ «Ферріт-Д».

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Ферріт-Д" на момент здійснення господарської операції судами першої та апеляційної інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно сформовано податковий кредит та витрати за результатами відносин із ТОВ «Ферріт-Д» по реальній господарській операції, повністю підтвердженій відповідними первинними документами, сплачені в зв`язку із придбанням товарів, призначених для використання у власній господарській діяльності позивача.

У зв'язку з правомірним включенням позивачем до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на загальну суму 229525 грн.. донарахування відповідачем суми податку на додану вартість у розмірі 208323,00 грн.. та зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 21193,00 грн.. є безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 20.02.2013 р. 0000252308, № 0000242308, № 0000262308, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від № 520/22.5/32753674 від 07.02.2013 р. порушень слід вважати недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.02.2013 року: № 0000252308 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на суму 312498,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 208332,00 грн., за штрафними санкціями - 104166,00 грн.; № 0000242308 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на суму 361501,50 грн., в тому числі, за основним платежем - 241001,00 грн., за штрафними санкціями - 120500,50 грн.; № 0000262308 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів, у розмірі 21193,00 грн..

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2013р. по справі № 816/941/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.

Повний текст ухвали виготовлений 09.09.2013 р.