Ухвала суду № 33787554, 17.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7172/13-а( у 2-х томах+139т.додат.) Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2013 у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 26.11.2012 № 0010332250 та № 0010322250.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2013 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 24.09.2012 № 5600/22-50, № 5601/22-50, № 5602/17-50, № 5603/17-50, № 5604/22-60, № 560517-30, виданих ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, згідно із пунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання публічним акціонерним товариством «Банк Національний кредит» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2012.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 09.11.2012 № 1877/2250/20057663, яким встановлено наступні порушення:

- підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5, підпункту 11.3.6 пункту 11.3 статті 11, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 135.4.2 пункту 135.4 статті 135, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 153.2.4. пункту 153.2 статті 153, пункту 138.2. статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України у результаті зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.07.2010 по 30.06.2012 на загальну суму 91 488 455,0 грн., в т.ч. по періодах: 3 квартали 2010 року - 32 433 278,0 грн.; 2010 рік - 30 817 793,0 грн.; 1 квартал 2011 року - 33 991 162,0 грн.; 2 квартал 2011 року - 40 783 512,0 грн.; 2-3 квартали 2011 року - 38 417 609,0 грн.; 2-4 квартали 2011 року - 25 594 634,0 грн.; 1 квартал 2012 року - 24 451 193,0 грн.; 1 півріччя 2012 року - 1 084 866,0 грн.

- підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5, підпункту 11.3.6 пункту 11.3 статті 11, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 135.4.2 пункту 135.4 статті 135, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 153.2.4. пункту 153.2 статті 153, пункту 138.2. статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України у результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року на загальну суму 116 761 896, 00 грн., в т.ч. по періодах: 3 квартали 2010 року -11 080 409,0 грн.; 2010 рік - 20 514 266,0 грн.; 1 квартал 2011 року -11 164 129,0 грн.; 2 квартал 2011 року - 8 647 620,0 грн.; 2-3 квартали 2011 року -15 525 101,0 грн.; 2-4 квартали 2011 року - 58 316 236,0 грн.; 1 квартал 2012 року - 10 878 335,0 грн.; 1 півріччя 2012 року - 26 767 264,0 грн.

На підставі складеного акту перевірки 26.11.2012 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0010332250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 128 582 280, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 116 761 896, 00 грн., за штрафними санкціями - 11 820 384, 00 грн.

- № 0010322250, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 91 488 455, 00 грн.

За результатом адміністративного оскарження, податкові повідомлення-рішення від 26.11.2012 № 0010322250 та № 0010332250 залишені без змін, а скарга позивача від 15.02.2013- без задоволення.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ «Банк Національний кредит» підлягає задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що без дослідження договорів банківського вкладу, по яким здійснювалося нарахування процентів, відсутня змога підтвердити правомірність визначення банком зазначених витрат, відтак висновки акту перевірки є обгрунтованими та, як наслідок, прийняті податкові повідомлення рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Банк національний кредит» з однієї сторони та ОСОБА_3 (вкладник) з другої сторони уклали договір № DU977/2011-1 банківського вкладу (депозиту) від 30.11.2011.

Згідно пункту 1.1 укладеного договору вкладник передає, а банк приймає від вкладника на зберігання грошові кошти (далі - депозит) та виплачує вкладнику суму депозиту та проценти на нього на умовах та в порядку, встановлених цим договором.

Відповідно до пункту 2.1 цього договору банк приймає від вкладника на зберігання грошові кошти в сумі 9 986 026, 00 гривень (дев'ять мільйонів дев'ятсот вісімдесят шість тисяч двадцять шість гривень 00 копійок) та видає вкладникові ощадний (депозитний) сертифікат на пред'явника АКБ «Національний Кредит» серії НК-1 №000102, номінальна вартість 48 834 800,00 грн., процентна ставка 19, 0%, дата розміщення - 30.11.2011, дата погашення - 26.11.2012.

Депозит відкривається банком вкладнику на період обігу сертифіката до його погашення.

Відповідно до пункту 2.5 договору № DU977/2011-1 у випадку дострокового пред'явлення клієнтом сертифікату до погашення грошові копти сплачуються банком клієнту шляхом перерахування на поточний рахунок, відкритий у ПАТ «Банк Національний кредит» № НОМЕР_1 в день пред'явлення оригіналу сертифікату, код банку 320702.

Між ПАТ «Банк національний кредит» та ОСОБА_3 складено акт приймання-передачі сертифікатів від 30.11.2011 до договору банківського вкладу, відповідно до якого банк передав, а клієнт прийняв і оплатив сертифікат серії НК-1 № 000102, номінальна вартість 48 834 800,00 грн., процентна ставка 19,0%, дата розміщення - 30.11.2011, дата погашення - 26.11.2012.

Відповідно до платіжного доручення № 1 від 30.11.2011, з особового рахунку ОСОБА_3 № НОМЕР_2 на рахунок ПАТ «Банк Національний кредит» № 33200902000102 «Короткостроковий ощадний (депозитний) сертифікат НК-1 № 000102» перераховано грошові кошти в сумі 48 834 800,0 грн., з призначенням платежу «Прийняття коштів на депозитний рахунок згідно угоди № DU977/2011-1 від 30.11.2011», що також підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_3 № 2620042142001, відкритого в ПАТ «Банк Національний кредит» за період 30.09.2011 по 31.12.2011.

Згідно з меморіальним ордером № 1738383 від 14.12.2011 грошові кошти в загальній сумі 48 834 800, 00 грн. перераховано з рахунку ПАТ «Банк Національний кредит» № 33200902000102 «Короткостроковий ощадний (депозитний) сертифікат НК-1 №000102» на особовий рахунок ОСОБА_3 № НОМЕР_2, з призначенням платежу «Виплата коштів згідно договору банківського вкладу № DU977/2011-1 від 30.11.2011 в зв'язку з достроковим розірванням договору».

З акту перевірки вбачається, що різниця між сумою депозиту, що зазначена в депозитному договорі та сумою грошових коштів, фактично внесених на депозитний рахунок та в подальшому отриманих з нього громадянином ОСОБА_3 складає 38 848 774, 00 грн., та є, на думку відповідача, безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до підпункту 14.1.44. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України депозит (вклад) - кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк або на вимогу та під процент на умовах видачі на першу вимогу або повернення зі спливом встановленого договором строку. Залучення депозитів може здійснюватися у формі випуску (емісії) ощадних (депозитних) сертифікатів. Правила здійснення депозитних операцій встановлюються: для банківських депозитів - Національним банком України відповідно до законодавства; для депозитів (внесків) до інших фінансових установ - державним органом, визначеним законом;

Залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до підпункту 135.4.2. пункту 135.2. статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід банківських установ, до якого включаються: процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами, придбаними банком; комісійні доходи, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; позитивний результат за операціями з цінними паперами відповідно до пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу; прибуток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; позитивне значення курсових різниць відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з пунктами 159.2, 159.4 статті 159 цього Кодексу та суми заборгованості, що підлягають включенню до складу доходів згідно з пунктом 159.5 статті 159 цього Кодексу; доходи від відступлення права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу) згідно з пунктом 153.5 статті 153 цього Кодексу; дохід, пов'язаний з реалізацією заставленого майна; інші доходи, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; інші доходи, передбачені цим розділом.

Відповідно до статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно із ст. 1059 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Статтею 1065 Цивільного кодексу України ощадний (депозитний) сертифікат підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (володільця сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що договір банківського вкладу, є реальним правочином та вважається укладеним з моменту внесення (зарахування) грошової суми на депозитний рахунок вкладника, при цьому, конкретний розмір залучених коштів підтверджується ощадною книжкою (сертифікатом) чи іншим документом, який відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Згідно абз. 2 пп.153.4.1 п. 153.4. ст. 153 Податкового кодексу України 153.4.1. з урахуванням особливостей, установлених цим розділом, не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку, зокрема, у зв'язку з залученням платником податку коштів або майна в довірче управління, основної суми депозиту (вкладу), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або на інші строкові чи довірчі рахунки, розміщенням або наступним продажем боргових цінних паперів, а також поверненням платнику податку коштів або майна з довірчого управління, а також основної суми депозиту (вкладу), або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку.

Відповідно до платіжного доручення № 1 від 30.11.2011 про перерахування ОСОБА_3 на депозитний рахунок 48 834 800,00 грн., ощадного (депозитного) сертифіката на пред'явника АКБ «Національний кредит» серії НК-1 № 000102 та висновків ревізора-інспектора, викладених в передостанньому абзаці сторінки 17 акту перевірки, позивачем на виконання умов договору № DU977/2011-1 банківського вкладу (депозиту) від 30.11.2011 було залучено 48 834 800, 00 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідач, встановивши, що вкладником згідно договору було перераховано № DU977/2011-1 48 834 800, 00 грн. протиправно дійшов висновку, що банком отримано безповоротну фінансову допомогу в розмірі, що становить різницю між задекларованою сумою депозиту та фактично внесеним вкладом та в зв'язку з цим занизив свої доходи.

Доводи апелянта про те, що позивачем на вимогу податкового органу не надано документів, а саме ощадних (депозитних) сертифікатів, корінців сертифікатів, реєстраційних журналів виданих сертифікатів, депозитних договорів, в тому числі й тих за якими проводилась видача ощадних (депозитних) сертифікатів, які підтверджують показники, відображені банком у податковій звітності, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Стосовно ж не надання до огляду безпосередньо ощадних (депозитних) сертифікатів, які обліковуються на балансових рахунках 3320, 3330, то у відповідності до ст. 1065 Цивільного тексу України вказаний документ підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (володільця сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу 72 процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав, а тому ненадання запитуваних сертифікатів зумовлено їх фізичною відсутністю у позивача, оскільки, вказані документи знаходяться у вкладників (володільців сертифікатів), а не у банку, який залучив їх кошти.

Крім того, в жодній із заявок відповідача про надання документів не зазначено договори банківського вкладу. При цьому, лише в заявці № 3 є запит про надання первинних документів, що підтверджують віднесення до складу витрат у податковому обліку процентів.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація про клієнта, операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди, є банківською таємницею, яку банк зобов'язаний зберігати.

Згідно ст. 1076 Цивільного кодексу України відомості, які становлять банківську таємницю можуть бути надані органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам виключно у випадках та в порядку, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

У разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками органам державної податкової служби на їх письмову вимогу щодо наявності банківських рахунків.

Підпунктом 20.1.3 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право: одержувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки, у порядку встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що отримання органами державної податкової служби інформації, яка становить банківську таємницю та виходить за межі, визначені п. 4 ч. 1 ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», здійснюється лише з письмового дозволу клієнта, або за рішенням суду.

Згідно з пп. 44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до листа Державної податкової служби України від 25.07.12 №13316/6/15-1415 витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, до яких, зокрема, належать: платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні документи.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Положення про організацію операційної діяльності в банках України від 18.06.2003 №254 банки самостійно розробляють технології здійснення банківських операцій та визначають методи внутрішнього контролю за їх проведенням відповідно до законодавства України. Організація операційної діяльності передбачає наявність документованих операційних процедур (правил) за всіма операціями, що здійснюються банками і відповідно до законодавства України.

З вищевикладеного випливає, що банк за відсутності письмового дозволу клієнта або відповідного рішення суду не вправі надавати органам державної податкової служби договори банківського вкладу з інформацією, що надає можливість контролюючому органу встановити особу вкладника, при цьому, первинним документом, що підтверджує віднесення банком витрат за пасивними операціями клієнтів, є відомість нарахованих відсотків, яка відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» має всі обов'язкові реквізити первинного документа.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що ненадання до перевірки відповідачу договорів банківського вкладу, в тому числі й тих за якими проводилась видача ощадних (депозитних) сертифікатів, з інформацією, що надає можливість встановити особу вкладника, зумовлено їх невимаганням (відповідна вимога в заявці №3 від 23.10.2012 - відсутня) та забороною, встановленою ст. 62 Закону України «Про санки і банківську діяльність», а отже є правомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем не допущено зменшення об'єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому податкове повідомлення-рішення від 26.11.2012 № 0010332250 підлягає скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

При цьому, враховуючи відсутність порушень позивача стосовно порядку нарахування податку на прибуток, наявність первинних документів, копій визначених договорів банківського вкладу з додатками, які підтверджують правомірність віднесення витрат за вкладними операціями, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 26.11.2012 № 0010322250, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 91 488 455, 00 грн. також є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 23.09.2013.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.