Постанова № 33787271, 23.09.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2013 р. 09 год.57 хв.Справа № 821/1770/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Рябчич А.М.,

за участю представників:

позивача - Заремби М.В.,

відповідача - Мірошниченка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Каїсса" (далі - позивач, ПСП "Каїсса") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 02.04.2013 року -

- № 0002472200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2949218,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 2767577,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 181641,00 грн.;

- № 0002462200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2974461,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 2436674,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 537787,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що висновок податкового органу щодо нереальності господарських операцій ПСП "Каїсса" по придбанню у ТОВ "Торговий дім фінпрофіль", ТОВ ВП "Укртерммаш" та ТОВ "Арт-компані" олії соняшникової не відповідає діючому законодавству, оскільки не підтверджуються належними доказами і не має правового підґрунтя. При цьому, позивач вказує, що до перевірки були надані всі первинні документи щодо придбання у спірних контрагентів олії соняшникової нерафінованої та подальшої її використання у господарській діяльності, що підтверджує товарність господарських операцій.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо позовних вимог та зазначив, що під час перевірки позивача встановлено лише документальне оформлення господарських операцій між ПСП "Каїсса" та контрагентами - постачальниками ТОВ "Арт-компані", ТОВ "Торговий дім фінпрофіль", ТОВ ВП "Укртерммаш" без фактичного їх здійснення, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідно до чинного законодавства.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши в сукупності надані докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне сільськогосподарське підприємство "Каїсса" зареєстроване 06.03.1998 року виконавчим комітетом Херсонської міської ради та перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Херсоні з 11.03.1998 р. за номером №226.

ПСП "Каїсса" зареєстровано в якості платника податку на додану вартість з 16.03.1998 р., що підтверджується свідоцтвом №30526163.

Основним видами діяльності ПСП "Каїсса" є виробництво рафінованої олії та жирів, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами, діяльність автомобільного вантажного транспорту тощо.

Судом встановлено, що відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України податковим ревізором-інспектором ДПІ у м. Херсоні було проведено позапланову виїзну перевірку ПСП "Каїсса" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ "Торговий дім фінпрофіль" за березень, квітень 2011 року, ТОВ ВП "Укртерммаш" за листопад 2011 року, ТОВ "Арт-компані" за липень 2012 року, за результатами якої складено акт від 08.01.2013 року №102/22-4/14115089 (далі - акт перевірки).

У висновках вищевказаного акту перевірки встановлено наступні порушення, а саме:

- п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит ПСП "Каїсса" у результаті не визнання податкової звітності по податку на додану вартість за березень , квітень 2011 року ТОВ "Торговий дім фінпрофіль" та за листопад 2011 року ТОВ ВП "Укртерммаш", що призвело до заниження суми податку на додану вартість у березні, квітні, листопаді 2011 року, яка підлягає до сплати в бюджет на загальну суму ПДВ 2090691,00 грн., в тому числі за березень 2011 року ПДВ у сумі 994855,00 грн., за квітень 2011 року ПДВ у сумі 366247,00 грн., за листопад 2011 року ПДВ у сумі729589,00 грн.;

- ч. 1 ст. 201, ч. 1-6 ст. 203, ст.ст. 215, 216, 626, 629 ЦК України, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині недодержання вимог статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПСП "Каїсса" при придбанні товарів у ТОВ "Арт-компані", що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет за липень 2012 року у розмірі 345983,00 грн.;

- пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2011 рік у сумі 240295,00 грн. та 9 місяців 2012 року у сумі 363282,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, вказані висновки ревізора - інспектора ґрунтуються на тому, що по контрагентам - постачальникам ТОВ "Торговий дім фінпрофіль" та ТОВ ВП "Укртерммаш" згідно "Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", податкових декларацій з ПДВ та додатків №5 до податкових декларацій з податку на додану вартість станом на момент проведення перевірки декларації ТОВ "Торговий дім фінпрофіль" по податку на додану вартість за 1 квартал 2011 року та за квітень 2011 року та декларації ТОВ ВП "Укртерммаш" по податку на додану вартість за листопад 2011 року не визнано як податкову звітність, у зв'язку з чим в порушення п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ "Торговий дім фінпрофіль" та ТОВ ВП "Укртерммаш" не відобразили податкові накладні, видані ПСП "Каїсса", у податкових зобов'язаннях, що дало підстави податковому органу вважати, що дані декларацій ПСП "Каїсса" по податку на додану вартість за березень, квітень та листопад 2011 року по операціям з ТОВ "Торговий дім фінпрофіль" та ТОВ ВП "Укртерммаш" є недійсними, а податковий кредит сформований ПСП "Каїсса" з порушеннями податкового законодавства. Вищевказані обставини стали підставою для встановлення податковим органом завищення ПСП "Каїсса" податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2011 року на суму 994 855,01 грн., за квітень 2011 року на суму 366 247,29 грн., за листопад 2011 року на суму 729 589,00 грн., а також завищення валових витрат всього на загальну суму 10 453 456,60 грн., в тому числі у березні 2011 року - 4 974 274,99 грн., у квітні 2011 року - 1 831 236,41 грн., листопаді 2011 року - 3 647 645,20 грн.

Щодо взаємовідносин ПСП "Каїсса" з контрагентом - постачальником ТОВ "Арт - Компані", то на підставі акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 19.10.2012 року №831/22-225/37206860 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Арт - Компані" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентом - постачальником ТОВ "Промислово - виробниче об'єднання "Гарт" за липень, серпень 2012 року та контрагентами - покупцями" податковим органом було встановлено відсутність у контрагента необхідних умов для досягнення результатів підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського та/або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), що дає підстави вважати угоди, укладені між позивачем та ТОВ "Арт-Компані" нікчемними. Вищевказані обставини стали підставою для встановлення податковим органом завищення ПСП "Каїсса" податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2012 року на суму 345983,00 грн., а також завищення валових витрат за 9 місяців 2012 року на 1729915,00 грн.

На підставі вказаних висновків відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 02.04.2013 року №0002472200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2949218,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 2767577,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 181641,00 грн. та №0002462200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2974461,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 2436674,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 537787,00 грн.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими положеннями податкового законодавства.

Спірні правовідносини у перевіряємому періоді були врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. за № 2755-VІ ( далі Податковий кодекс України).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст. 198 вказаного Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З наведених законодавчих положень випливає, що підставою для формування податкового кредиту по ПДВ та зменшення оподатковуваного прибутку на суму понесених витрат є сукупність таких обставин, як придбання товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності, відображення їх в обліку покупця та наявність належним чином оформлених податкових накладних, первинних документів.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих валових витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він виступає суб'єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту ПДВ, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПСП "Каїсса" (за договором - покупець) та ТОВ "Торговий дім фінпрофіль" (за договором - постачальник) було укладено договір поставки №010311-02 від 01 березня 2011 року, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність соняшникову олію нерафіновану, наливом, першого сорту, а покупець прийняти та оплатити її договірну вартість, поставка товару здійснюється на умовах DDP-склад покупця, оплата товару здійснюється в безготівковій формі протягом 5-ти днів з моменту поставки товару, термін дії договору до 31.12.2011 року.

Відповідно до вказаного договору ТОВ "Торговий дім фінпрофіль" у березні та квітні 2011 року було поставлено на адресу ПСП "Каїсса" товар - олію соняшникову у загальній кількості 770,726 тн. всього на загальну суму 8166613,70 грн., в тому числі ПДВ 1361102,30 грн., про що оформлено видаткові та податкові накладні, копії яких залучено до матеріалів справи. Оплата товару була проведена у безготівковій формі згідно банківських виписок, транспортування товару здійснювалось постачальником ТОВ "Торговий дім фінпрофіль" згідно товарно - транспортних накладних.

Також, 30 жовтня 2011 року між ПСП "Каїсса" (за договором - покупець) та ТОВ ВП "Укртерммаш" (за договором - постачальник) було укладено договір поставки №301011, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити в обумовлені договором терміни олію соняшникову нерафіновану першого ґатунку, а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її вартість, кількість та асортимент продукції в партії товару узгоджується сторонами в додатковій угоді, поставка продукції здійснюється постачальником на умовах CPT - склад покупця, оплата вартості продукції здійснюється покупцем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку, термін дії договору до 31.12.2012 року.

Згідно вказаного договору ТОВ ВП "Укртерммаш" було поставлено на адресу ПСП "Каїсса" товар - олію соняшникову нерафіновану в загальній кількості 463,523 т всього на загальну суму 4377534,20 грн., в тому числі ПДВ 729589,00 грн., про що оформлено видаткові та податкові накладні, надані до матеріалів справи та описаними на стор. 7 акту перевірки. Транспортування товару здійснювалось ТОВ ВП "Укртерммаш" на адресу ПСП "Каїсса" згідно товарно - транспортних накладних, наданих до матеріалів справи. Оплата вартості товару здійснювалась в безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.

Крім цього, 03 липня 2012 року між ПСП "Каїсса" (за договором - покупець) та ТОВ "Арт-Компані" (за договором - постачальник) було укладено договір поставки №030712, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити в обумовлені договором терміни олію соняшникову нерафіновану, наливом, першого ґатунку, а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її договірну вартість, поставка продукції здійснюється на умовах, зазначених сторонами в додаткових угодах, оплата вартості продукції здійснюється покупцем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, термін дії договору до 31.12.2012 року.

Згідно умов даного договору ТОВ "Арт-Компані" було поставлено на адресу ПСП "Каїсса" товар - олію соняшникову нерафіновану в загальній кількості 207,528 т всього на загальну суму 2075898,00 грн., в тому числі ПДВ 345983,00 грн., про що оформлено видаткові та податкові накладні, надані до матеріалів справи та описаними на стор. 8-9 акту перевірки. Транспортування товару здійснювалось за замовленням ТОВ "Арт-Компані" на адресу ПСП "Каїсса" згідно товарно - транспортних накладних, наданих до матеріалів справи. Оплата вартості товару здійснювалась в безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.

Судом встановлено, що між сторонами відсутній спір про наявність у позивача вищевикладених первинних документів: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, товарно - транспортних накладних, розрахункових документів про сплату коштів за отриманий товар. Проте, спір полягає у не підтвердженні на думку податкового органу реальності здійснення господарських операцій за договорами поставки з означеними контрагентами внаслідок встановлених в акті перевірки порушень.

При цьому, суд погоджується з доводами позивача, що чинне законодавство не передбачає такої передумови виникнення у платника права на податковий кредит та валові витрати, як проведення зустрічних перевірок його постачальників та встановлення факту сплати ними податкових зобов'язань, однак необхідною умовою для виникнення у платника вказаних прав є також факт здійснення господарської операції з придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності платника. Таким чином, до обставин, які входять до предмету доказування в даній справі, належить реальність здійснення платником податків операцій, на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку.

Однак, обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

З метою об'єктивного та всебічного розгляду даної категорії справ судом досліджуються усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, документи про перевезення, зберігання та подальшої реалізації товарів тощо. При цьому, з'ясовуються фізичні, технічні та технологічні можливості позивача та його спірного контрагента (контрагентів) до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару (послуг) у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; докази подальшого використання придбаного товару у господарській діяльності та відповідно наслідки зміни руху активів платника податків внаслідок такої господарської операції.

Вказаним обставинам надається оцінка з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

При цьому, слід зазначити, що досліджуючи названі обставини справи, суд не обмежується виключно доказами, що подані сторонами у справі. Виходячи з принципу офіційного з'ясування обставин справи, суд вживає всіх заходів із витребування необхідних доказів.

Так, ухвалою суду від 16 липня 2013 року було витребувано у позивача докази оприбуткування та передачі об'єму товару, отриманого від TOB "Торговий дім фінпрофіль", ТОВ ВП "Уртерммаш", ТОВ "АРТ-Компані" на переробку ТОВ "ВВВВ", з урахуванням часу його отримання та тимчасового зберігання, у розрізі кожного контрагента.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані суду документи щодо використання олії соняшникової нерафінованої у господарській діяльності ПСП "Каїсса" шляхом її переробки на ТОВ "ВВВВ". Зокрема, позивачем до матеріалів справи було надано договір по переробці сировини №241210 від 24.12.2010 року, укладений між ТОВ "ВВВВ" (за договором - виконавець) та ПСП "Каїсса" (за договором - замовник), додаткову угоду від 28.12.2012 року до договору по переробці сировини №241210 від 24.12.2010 року, акти про надання послуг по переробці, видаткові накладні щодо передачі олії соняшникової від ПСП "Каїсса" до ТОВ "ВВВВ", видаткові накладні щодо передачі переробленої олії соняшникової від ТОВ "ВВВВ" до ПСП "Каїсса", податкові накладні.

Проте, з перелічених документів відсутні відомості відносно джерела походження продукції, що не дозволяє зробити висновок про те, що предметом цих поставок виступав саме товар, придбаний позивачем у TOB "Торговий дім фінпрофіль", ТОВ ВП "Уртерммаш", ТОВ "АРТ-Компані".

Суд відмічає, що до документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, відносяться накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей, накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, та інше.

Наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 р. № 193 "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів" визначено, що накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма N М-11) використовується для обліку руху матеріальних цінностей в середині підприємства та їх відпуску господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його території, а також стороннім організаціям. Накладна-вимога виписується в двох примірниках і підписується головним бухгалтером або особою, на те уповноваженою. У випадку відпуску матеріалів господарствам свого підприємства один примірник передається одержувачам (цеху, дільниці та т. п.), другий - складу, який потім передається до бухгалтерії.

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, що затверджена наказом Мінфіну від 30.11.1999 р. № 291 на рахунку 63 "Рахунки з постачальниками і підрядчиками" ведеться облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками за отримані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги, на субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" ведеться облік розрахунків за отримані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками і підрядчиками, облік руху товарно-матеріальних цінностей, що поступають для продажу ведеться на балансовому рахунку 28 "Товари". Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником і підрядчиком в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату.

Проте, позивачем не надано документального підтвердження внутрішнього обліку олії соняшникової, придбаної від спірних контрагентів, її зберігання та подальша передача ТОВ "ВВВВ" для переробки.

Слід зазначити, що формальне дотримання платником вимог законодавства не є підставою для визнання податкової вигоди обґрунтованою. Подання необхідних документів не тягне автоматичного виникнення права на формування валових витрат та податкового кредиту, а є лише умовою для підтвердження факту реальності господарських операцій.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування валових витрат позивача, податковий орган вказував, що операції з поставки товару були фіктивними та не відображені контрагентами позивача у їх податковій звітності, ПСП « Каїсса» не надано до перевірки документи щодо реалізації олії соняшникової покупцям.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

В судовому засіданні представник позивача вказав, що на його думку надані до суду документи є достатніми доказами щодо даного спірного питання.

Разом з тим, факт поставки позивачу спірними контрагентами TOB "Торговий дім фінпрофіль", ТОВ ВП "Уртерммаш", ТОВ "АРТ-Компані", не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі здійснюється судом з дотриманням вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, за наслідками дослідження первинних документів щодо господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками TOB "Торговий дім фінпрофіль", ТОВ ВП "Уртерммаш", ТОВ "АРТ-Компані", під сумнів вчинення яких поставив податковий орган під час проведення перевірки позивача, суд приходить до висновку, що договірні правовідносини позивача з контрагентами не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного характеру, про що може свідчити неможливість реального здійснення вказаними контрагентами зазначених поставок олії соняшникової з урахуванням значно великого об'єму поставки у проміжок одного місяця та місця знаходження продукції, а також відсутності у позивача обсягу матеріальних ресурсів для його приймання, зберігання, що підтверджується також не наданням суду документального оформлення вказаних дій з боку позивача.

З наявних у справі документів суд позбавлений можливості дослідити облік зазначених операцій в бухгалтерському обліку, як підстави для ведення податкового обліку, та відповідно встановити зміну активів та зобов'язань позивача за наслідками виконання контрагентами-постачальниками TOB "Торговий дім фінпрофіль", ТОВ ВП "Уртерммаш", ТОВ "АРТ-Компані" договорів, реальність здійснення яких не визнається відповідачем.

Таким чином, суд вважає, що сам факт наявності у позивача видаткових та податкових накладних не може бути підставою для формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, за встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

При цьому, суд погоджується з позицією позивача щодо безпідставності висновку відповідача, покладеного в основу оскаржених податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених позивачем з ТОВ "Арт - Компані" на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України, виходячи з наступного.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ч. 2 ст. 215 цього Кодексу визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаного договору поставки, відповідачем не наведено.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, з'ясувавши докази, наявні в матеріалах справи, приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

У задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30 вересня 2013 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1