Постанова № 33781032, 30.09.2013, Залізничний районний суд м. Сімферополя

Справа № 122/11980/13-а

Провадження по справі 2-а/122/318/13

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого судді - Гоцкалюка В.Д.

при секретарі - Рассомакіні А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом керівників ініціативних груп багатоквартирних будинків Лермонтовського масиву: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим, треті особи по справі: Комунальне підприємство ЖЕО Київського району м. Сімферополя; Комунальне підприємство ЖЕО Центрального району м. Сімферополя; Комунальне підприємство ЖЕО Залізничного району м. Сімферополя, Кримське республіканське підприємство Житлово-комунальне підприємство «Битфон», про визнання тарифів з утримання будинків та прибудинкових територій, затверджених рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим № 2380 від 14 жовтня 2011 року, та процедуру їх прийняття неправомірними, зобов'язання скасувати рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим № 2380 від 14 жовтня 2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні ОСОБА_1 заявив про відвід судді Гоцкалюка В.Д. та надав колективну заяву керівників ініціативних груп багатоквартирних будинків Лермонтовського масиву: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про відвід судді Гоцкалюка В.Д., яка в свою чергу підписана ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12. Таким чином, вказані особи заявляють про відвід судді Гоцкалюка В.Д. з тих підстав, що вважають, що суддя Гоцкалюк В.Д. не може приймати участь в розгляді справи та підлягає відводу оскільки порушив присягу судді, права людини, національне та міжнародне законодавство, що в свою чергу виразилось у відмові задовольнити клопотання про використання в судочинстві регіонального руського язика. Частиною 1 ст. 10 Конституції України, ч. 1 ст. 12 Конституції АР Крим, Законом України «Про основи державної язикової політики», Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії про регіональні язики або язиках меньшинств», Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та інших нормативно правових актів, закріплено таке право. Вважають, що у відповідності до рішення Конституційного суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп, в судах, наряду з державним язиком, можуть використовуватись регіональні язики або язики меньшинств.

Вказані обставини в судовому засіданні підтримали ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та заяву просили задовольнити.

ОСОБА_12 в судовому засіданні також доповнив вказану заяву тим, що вважає, що існують додаткові підстави для відводу судді, а саме те, що судом необґрунтовано відмовлено в задоволенні його клопотання про витребування доказів, та те, що в задоволення клопотання що міститься в самій позовній заяві, згідно якого позивачі просили в порядку підготовки до судового розгляду витребувати у відповідача відомості здійснено судові запити щодо надання таких відомостей, а не винесено ухвалу в забезпечення доказів. Також вказує на те, що існують якість корупційні схеми між судом та відповідачем у справі.

Представник Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим - Рязанова О.І. в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечувала, вважаючи її необґрунтованою.

Представник КП ЖЕО Київського району м. Сімферополя - Сеттаров А.Ш. в судовому засіданні проти заяви заперечував, вважає її необґрунтованою.

Представник КП ЖЕО Залізничного району м. Сімферополя - Каймаканов В.С. в судовому засіданні проти заяви заперечував, вважає її необґрунтованою.

Згідно положень ст. 23 КАС України, усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених цим Кодексом, розглядаються і вирішуються суддею одноособово. Суддя для розгляду конкретної справи визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 151 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 27 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться:

1) якщо він брав участь у розгляді цієї справи або пов'язаної з нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу.

2. Суддя відводиться також за наявності обставин, встановлених статтею 28 цього Кодексу.

3. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Згідно положень ст. 31 КАС України, у разі заявлення відводу (самовідводу) суд повинен вислухати особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку осіб, які беруть участь у справі. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід (самовідвід) окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Таким чином, суд аналізуючи надану заяву, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 17-рп від 13 грудня 2011 року, визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення - частин четвертої, п'ятої статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI, згідно з якими допускається використання в судах, поряд з державною, регіональних мов або мов меншин.

При цьому Конституційний Суд України вважає, що встановлення законодавчих можливостей використання в судочинстві регіональних мов або мов меншин слід розглядати також в аспекті забезпечення реалізації прав кожного на звернення до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, та на захист своїх прав будь-якими не забороненими законом засобами; гарантування права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У Рішенні від 25 листопада 1997 року № 6-зп у справі громадянки ОСОБА_17 щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи Конституційний Суд України установив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства, має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемлюють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді (абзац перший пункту 1 резолютивної частини).

Реалізація такого права за певних обставин залежить від забезпечення конституційної гарантії щодо вільного використання в Україні російської та інших мов національних меншин України (частина третя статті 10 Конституції України). Отже, положення частин четвертої, п'ятої статті 12 Закону спрямовані на забезпечення вільного доступу до суду осіб, які володіють регіональними мовами або мовами національних меншин, і жодною мірою не суперечать загальному принципу здійснення судочинства державною мовою в судах України, закріпленому в частині першій цієї статті.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 22 квітня 2008 року № 8-рп/2008 у справі про мову судочинства, «суди реалізують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян щодо використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, відповідно до Конституції і законів України. Таким чином, Основним Законом України закладено конституційні основи для використання української мови як мови судочинства та одночасно гарантовано рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою» (абзаци четвертий, п'ятий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини).

Враховуючи наведене, підстав для визнання неконституційними положень частин четвертої, п'ятої статті 12 Закону щодо можливості використання в судах, поряд з державною, регіональних мов або мов національних меншин відповідно до Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» в порядку, встановленому процесуальним законом, немає.

Крім того, згідно до положень ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики», судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами). Особам, що беруть участь у розгляді справи в суді, забезпечується право вчиняти усні процесуальні дії (робити заяви, давати показання і пояснення, заявляти клопотання і скарги, ставити запитання тощо) рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись послугами перекладача у встановленому процесуальним законодавством порядку. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, послуги перекладача з регіональної мови або мови меншини (мов), у разі їх необхідності, надаються без додаткових для цих осіб витрат. Слідчі і судові документи складаються державною мовою.

Згідно до положень ст. 7 Закону України «Про засади державної мовної політики», принципи мовної політики, викладені у статті 5 цього Закону, застосовуються до всіх регіональних мов або мов меншин України, які вживаються в межах її території. У контексті Європейської хартії регіональних мов або мов меншин до регіональних мов або мов меншин України, до яких застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому Законі, віднесені мови: російська, білоруська, болгарська, вірменська, гагаузька, ідиш, кримськотатарська, молдавська, німецька, новогрецька, польська, ромська, румунська, словацька, угорська, русинська, караїмська, кримчацька. До кожної мови, визначеної у частині другій цієї статті, застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому Законі, за умови, якщо кількість осіб - носіїв регіональної мови, що проживають на території, на якій поширена ця мова, становить 10 відсотків і більше чисельності її населення. За рішенням місцевої ради в окремих випадках, з урахуванням конкретної ситуації, такі заходи можуть застосовуватися до мови, регіональна мовна група якої становить менше 10 відсотків населення відповідної території. Право ініціювання питання щодо застосування заходів, спрямованих на використання регіональних мов або мов меншин, належить також мешканцям території, на якій поширена ця мова. Чисельність регіональної мовної групи на певній території визначається на підставі даних Всеукраїнського перепису населення про мовний склад населення у розрізі адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, селищ, сіл). Регіональна мова або мова меншини (мови), що відповідає умовам частини третьої цієї статті, використовується на відповідній території України в роботі місцевих органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, застосовується і вивчається в державних і комунальних навчальних закладах, а також використовується в інших сферах суспільного життя в межах і порядку, що визначаються цим Законом. У межах території, на якій поширена регіональна мова або мова меншини, що відповідає умовам частини третьої цієї статті, здійснення заходів щодо розвитку, використання і захисту регіональної мови або мови меншини, передбачених цим Законом, є обов'язковим для місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, установ, організацій, підприємств, їх посадових і службових осіб, а також громадян - суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб.

Проте, сторонами не надано суду відомостей, що на території Автономної Республіки Крим законодавчо встановлені мови меншин.

Крім того, суду не надано належних і допустимих доказів тим обставинам, що між відповідачем та судом існують будь-які корупційні схеми.

Усі процесуальні питання щодо розгляду адміністративної справи регулюються нормами КАС України.

На підставі наведеного суду вважає, що заявниками не надано доказів наявності обставин визначених положеннями ст. 27 КАС України, у зв'язку із чим в задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 27, 31, 184, 185 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви про відвід судді Гоцкалюка В.Д. - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя