Ухвала суду № 33779069, 27.06.2013, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/1694/13-ц

Провадження № 2н/263/132/2013

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2013 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Помогайбо В.О., при секретарі Чубаровій Т.Д.., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-25» про усунення недоліків у виконавчому документі,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року заявник звернувся до суду з даною заявою. якою просить суд, внести інформацію, щодо ідентифікаційного коду боржника за судовим наказом, виданим Жовтневим районним судом м. Маріуполя за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-25» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.05.2010 року по 30.11.2012 року в розмірі 1186,32 гривень, та витрати пов'язані з оплатою судового збору в розмірі 114,70 грн..

Заявник в судове засідання не з'явився, в заяві зазначив проханням про її розгляду у його відсутність.

ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки суду не повідомили.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так судом встановлено, що 05 березня 2013 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1, яка мешкають за адресою: 87500 АДРЕСА_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-25» на рахунок №2600200103076 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО - 300023, ОКПО - 31891569, заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.05.2010 року по 30.11.2012 року в розмірі 1186,32 гривень, та витрати пов'язані з оплатою судового збору в розмірі 114,70 грн.

На підставі ст. 95 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу. При цьому судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 215 ЦПК України за своїм змістом судове рішення повинно містити, крім іншого, імена (найменування) сторін та інших осіб, які брали участь у справі.

За положеннями ст. 103 ЦПК України в судовому наказі зазначаються, крім іншого, ім'я (найменування) стягувача і боржника, їх місце проживання або місцезнаходження. Судовий наказ також має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно до ст. 369 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим у ст. 18 Закону.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 18 вказаного Закону передбачено, що у виконавчому документі зазначаються, крім іншого, ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) для фізичних осіб - стягувача та боржника, місце проживання чи перебування для фізичних осіб, індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків).

Наказом від 26 лютого 2013 року № 30/44 Держаної судової адміністрації України та Державної податкової служби України було затверджено «Порядок надання судам загальної юрисдикції інформації про реєстраційні номери облікових карток платників податків боржників та стягувачів», який був розроблений з метою удосконалення інформаційного обміну між судами загальної юрисдикції та Державною податковою службою України для визначення загальних правил надання Державною податковою службою України інформації про реєстраційні номери облікових карток платників податків боржників та стягувачів судам загальної юрисдикції на підставі судових рішень, що набрали законної

сили, для внесення цих даних до виконавчого документа, що видається відповідно до вимог процесуального законодавства.

Згідно вказаного Наказу суди загальної юрисдикції подають запити до Державної податкової служби України через Адміністратора автоматизованої системи документообігу суду, який повинен містити відомості про підставу надання (судове рішення, що набрало законної сили) та інші реквізити, визначені протоколами обміну інформацією. Відповіді на запити судів загальної юрисдикції надаються через Адміністратора автоматизованої системи документообігу.

Так судом не однократно були спрямовані на адресу Жовтневої МДПІ м. Маріуполя Донецької області запити з метою отримання відомостей про ідентифікаційний номер боржника.

На підставі цього та згідно до отриманої судом інформації з Державної податкової служби України за запитом через автоматизовану систему документообігу вбачається неможливість однозначно ідентифікувати фізичну особу за вказаним судовим наказом, з огляду на що суду не було надано реєстраційний номер облікової картки боржника.

Суд при цьому зазначає, що за положеннями норм цивільно-процесуального законодавства чинними та тими, що діяли на момент винесення згаданого судового наказу, якими визначається зміст як судового рішення так і судового наказу, як особливої форми судового рішення, суд не зобов'язаний вказувати у своєму рішенні ідентифікаційний номер платника податків - боржника.

За положеннями ст. 102 ЦПК України судом у триденний строк з моменту постановлення ухвали про відкриття наказного провадження видається судовий наказ по суті заявлених вимог, що проводиться без судового засідання і виклику стягувача та боржника для заслуховування їх пояснень.

Така ж позиція викладена в п. 11 Постанови № 14 від 23 грудня 2011 року Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», де зазначено, що враховуючи, що розділом II ЦПК процедура розгляду заяв у наказному провадженні полягає у видачі судового наказу, тому не може бути застосовано наступні процесуальні інститути: призначення справи до судового розгляду; забезпечення доказів; призначення експертизи; передача справи до іншого суду за підсудністю; заміна неналежної сторони; зупинення провадження; закриття провадження у справі; залишення заяви без розгляду.

При цьому в п. 11 згаданої Постанови зауважено, що за відсутності у розділі II ЦПК спеціальної норми щодо вирішення певного процесуального питання, суд має право застосувати загальні положення цього Кодексу, якщо вони не суперечать суті наказного провадження. Зокрема, суд може застосувати положення статей 219-221 ЦПК щодо усунення недоліків виданого судового наказу; положення розділу VI ЦПК щодо процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень.

У п. 16 вказаної Постанови передбачено, що за своїм змістом судовий наказ повинен відповідати вимогам, встановленим статтею 103 ЦПК. Ураховуючи, що судовий наказ одночасно є виконавчим документом і виконавчий лист не видається, він також має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Зокрема, він обов'язково має містити положення про дату видачі судового наказу стягувачеві, дату набрання ним законної сили та строк пред'явлення судового наказу до виконання.

Суд встановив, що за визначеною цивільно-процесуальним законодавством процедурою при видачі судового наказу суд позбавлений можливості витребувати відомості про ІПН боржника, до того ж це буде йти в розріз із принципом змагальності цивільного процесу. Також позбавлений цієї можливості і заявник.

При цьому на підставі ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З огляду на вказане, суд пересвідчився, що ані в суду, ані в заявника під час розгляду заяви про видачу судового наказу, на підставі особливої процедури розгляду заяв про видачу судового наказу, не має процесуальних важелів для отримання ідентифікаційного номеру платника податків - боржника, що однак може усунути державний виконавець під час виконання судового наказу.

Таким чином, враховуючи викладене вмотивування, суд вважає необхідним відмовити заявнику у виправленні недоліків у виконавчому документі, судовому наказі, бо розглядом заяви встановлено, що судовий наказ відповідає усім необхідним вимогам, що їх повинно мати рішення суду та виконавчий документ, та з витребуваних судом даних не було винайдено ідентифікаційний номер боржника.

З огляду на те, що судовий наказ від 05.03.2013 року, як виконавчий документ, не містить недоліків, які б унеможливлювали його виконання, то заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-25» про виправлення недоліків у виконавчому документі не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 102, 103, 369 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-25» про усунення недоліків у виконавчому документі - відмовити.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 5 днів після її проголошення, а особою, яка не була присутня під час проголошення судового рішення - протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Суддя: В.О. Помогайбо