Рішення № 33775766, 24.09.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" вересня 2013 р. Справа № 918/1337/13

Суддя Торчинюк В.Г. розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради Рівненської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд"

про стягнення в сумі 21 896 грн. 01 коп..

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Михайлов В.О. за довіреністю № 03-05/3 від 02 січня 2013 року;

Від відповідача: не з'явився;

Від прокуратури: Герасимчук Ю.М. (посвідчення № 010595 від 20 жовтня 2012 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі позивачів - Рівненської міської ради Рівненської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" звернувся в господарський суд з позовом до відповідача - Товариства індивідуальних власників квартир "Рівнебуд" про стягнення 20 000 грн. 01 коп. заборгованості по розрахунках за спожиту теплову енергію, 1 483 грн. 04 коп. пені, 413 грн. 92 коп. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 27 серпня 2013 року порушено провадження у справі № 918/1337/13, розгляд якої було призначено на 10 вересня 2013 року.

03 вересня 2013 року, на виконання ухвали суду від 27 серпня 2013 року, представник позивача надав витребувані судом документи.

09 вересня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник відповідача подав клопотання, в якому останній зазначає вживає всі заходи щодо погашення заборгованості в найкоротший термін, також те, що на сьогоднішній день ПАТ "Рівнебуд" здійснило оплату за спожиту електроенергію р розмірі 20 000, 01 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 444 від 02 вересня 2013 року (а.с. 36). Також в даному клопотанні Відповідач просить суд відкласти розгляд даної справи на іншу дату у зв'язку із зайнятістю представника Відповідача в іншому судовому засіданні.

10 вересня 2013 року позивач подав заяву, в якій, в зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 20 000 грн. 01 коп., зменшує розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 1 483 грн. 04 коп. пені, а також 413 грн. 92 коп. 3% річних. Судом прийнято заяву до розгляду. Дана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою суду від 10 вересня 2013 року розгляд справи відкладено на 24 вересня 2013 року.

В судовому засіданні 24 вересня 2013 року прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника у призначені удові засідання 10 вересня 2013 року та 24 вересня 2013 року, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 33014, місто Рівне, вулиця Степана Бандери, будинок 41. Факт одержання підтверджують поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (підприємство) та Приватне акціонерне товариство "Рівнебуд" (споживач) уклали договір № 406 на відпуск теплової енергії з додатками (надалі - Договір; а.с. 10-11).

Згідно з пунктами 1.1 та 1.4 Договору підприємство зобов'язувалося відпускати теплову енергію в приміщення споживача за адресою: м. Рівне, вул. Відінська, 41, а споживач - своєчасно (не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим) оплачувати її вартість (пункт 5.4 Договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" та Приватним акціонерним товариством "Рівнебуд" і скріплений відбитками печаток сторін.

На виконання умов Договору позивач відпускав відповідачу теплову енергію, вартість якої останній не оплатив і станом на 16 серпня 2013 року заборгованість відповідача перед ТОВ "Рівнетеплоенерго" становила 20 000 грн. 01 коп., що стверджується виставленими рахунками за послуги теплопостачання та банківськими виписками наявними в матеріалах справи.

У відповідності до пункту 6.3.3. Договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а також 3% річних від простроченої суми.

На підставі пункту 6.3.3 Договору за несвоєчасне проведення розрахунків за спожиту теплову енергію позивач нарахував відповідачу пеню за періоди: з 11 листопада 2012р. по 10 грудня 2012р. в сумі 43 грн. 28 коп., з 11 грудня 2012 року по 10 січня 2013 в сумі 92 грн. 43 коп., з 11 січня 2013 по 10 лютого 2013 року в сумі 177 грн. 82 коп., з 11 лютого 2013 року по 10 березня 2013 року в сумі 274 грн. 78 коп., з 11 березня 2013 року по 10 квітня 2013 року в сумі 413 грн. 14 коп., а також 11 квітня 2013 року по 10 травня 2013 року в сумі 481 грн. 50 коп., всього 1 483 грн. 04 ком. (розрахунок а.с. 6).

Крім того, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України та пункту 6.3.3 Договору позивач за прострочення виконання зобов'язання нарахував відповідачу 3% річних за періоди з 11 листопада 2012р. по 10 грудня 2012р. в сумі 8 грн. 66 коп., з 11 грудня 2012 року по 10 січня 2013 в сумі 18 грн. 49 коп., з 11 січня 2013 по 10 лютого 2013 року в сумі 35 грн. 66 коп., з 11 лютого 2013 року по 10 березня 2013 року в сумі 55 грн. 11 коп., з 11 березня 2013 року по 10 квітня 2013 року в сумі 82 грн. 85 коп., з 11 квітня 2013 року по 10 травня 2013 року в сумі 96 грн. 58 коп., а також з 11 травня 2013 року по 10 червня 2013 року в сумі 116 грн. 57 коп., всього 413 грн. 92 ком. (розрахунок а.с. 6).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 483 грн. 04 коп. пені та 413 грн. 92 коп. 3% річних стверджуються Договором, розрахунком, іншими матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 509, 526, 530, 549, 625 ЦК України та ст.ст. 173, 193, 230, 232 ГК України.

Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" визначено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1 147 гривні.

Таким чином, на відповідача на підставі частини 1 статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 грн. 50 коп..

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" (33014, Рівненська область, м. Рівне, вул. Степана Бандери, буд 41, ідентифікаційний код 01273310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне, вул. Д.Галицького, буд. 27, ідентифікаційний код 36598008) - на р/р 26001000820040 в Банку "Демарк", МФО 353575, ЗКПО 36598008, 1 483 (одна тисяча чотириста вісімдесят три) грн. 04 коп. пені та 413 (чотириста тринадцять) грн. 92 коп. 3%.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "25" вересня 2013 року.

Суддя Торчинюк В.Г.