Ухвала суду № 33775739, 25.09.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2013 р. Справа № 918/1337/13

Суддя Торчинюк В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради Рівненської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд"

про стягнення в сумі 21 896 грн. 01 коп.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі позивачів - Рівненської міської ради Рівненської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" звернувся в господарський суд з позовом до відповідача - Товариства індивідуальних власників квартир "Рівнебуд" про стягнення 20 000 грн. 01 коп. заборгованості по розрахунках за спожиту теплову енергію, 1 483 грн. 04 коп. пені, 413 грн. 92 коп. 3% річних.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 24 вересня 2013 року позов задоволено та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" 20 000 грн. 01 коп. заборгованості по розрахунках за спожиту теплову енергію, 1 483 грн. 04 коп. пені та 413 грн. 92 коп. 3 % річних.

Cуд зазначає, що відповідно до статті 88 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо: з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення; не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.

Додаткове рішення, ухвала можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Згідно із пунктом 4.10. Постанови пленуму вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо господарський суд не прийняв рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат чи про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також з власної ініціативи він на підставі статті 88 ГПК має право прийняти додаткове рішення (ухвалу, постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання.

Оскільки в рішенні господарського суду від 24 вересня 2013 року в мотивувальній частині рішення на відповідача на підставі частини 1 статті 49 ГПК України було покладено витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 грн. 50 коп., а в резолютивній частині про це не зазначено, то фактично, суд не прийняв рішення щодо розподілу судового збору.

А тому, відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" визначено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1 147 гривні.

Тобто, на відповідача на підставі частини 1 статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 грн. 50 коп.

Враховуючи усе вищевикладене, а також те, що при розгляді справи і винесенні рішення від 24 вересня 2013 року в його резолютивній частині не вирішено питання стосовно розподілу судового збору, суд приходить до висновку про прийняття додаткового рішення, яким на підставі статті 49 ГПК судові витрати покласти в повному розмірі на відповідача, оскільки позов задоволено в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 88 та 89 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Винести додаткове рішення.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" (33014, Рівненська область, м. Рівне, вул. Степана Бандери, буд 41, ідентифікаційний код 01273310) в дохід Державного бюджету України 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Додаткове рішення направити сторонам по справі.

Суддя Торчинюк В.Г.