Рішення № 33775696, 19.02.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2013 р. справа № 914/201/13-г

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»

до відповідача : військова частина А-2847

про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію

ціна позову: 90193,31грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача - Луцик С.В.- представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача - Смерека І.З.- представник, довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Військової частини А-2847 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію; ціна позову 90193,31грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 18.01.2013р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 10год. 30хв. 05.02.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі суду по даній справі від 05.02.2013р.

Крім того, ухвалою суду по даній справі від 05.02.2013р. залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Самбірську КЕЧ району.

Представникам Сторін оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 ГПК України. Крім того, в ухвалах суду у справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки учасників визначені ст.ст.20, 22, 27, 28, 38 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала, надала пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав для стягнення боргу з Відповідача.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; довідку про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України; заперечення на відзив; копію договору №10/122 від 05.01.2010р.; клопотання про повернення надлишково сплаченого судового збору.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив з причин та підстав, зазначених у відгуках (відзивах).

Протягом розгляду справи Відповідачем надано суду наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; копію витягу з наказу командира №233 від 09.10.2006р.; відгуки (відзиви) на позовну заяву з додаткам згідно описів від 16.01.2013р. та від 05.02.2013р.; письмові пояснення від 19.02.2013р. №130 та №131.; повідомлення про оголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Також суд зазначає, що ухвалою суду по даній справі від 05.02.2013р. зобов'язано Відповідача надати письмове пояснення щодо дати звільнення полковника Супруненка В.С. (наказ №233 від 09.10.2006р.) з врахуванням Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, при цьому представивши оригінал (для огляду) та належним чином завірену копію (для долучення до матеріалів справи) акту здачі-приймання посади. Витребовувані документи не надані. Представлено письмове пояснення №130 від 19.02.2013р., відповідно до змісту якого, акти приймання та здавання посади командиром військової частини містять відомості, що становлять державну таємницю та мають гриф секретності «таємно». Щодо дати звільнення полковника Супруненка В.С. (наказ №233 від 09.10.2006р.) з врахуванням Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України представником Відповідача жодних пояснень не надано, дату не зазначено.

Третя особа явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, була належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суду не повідомила; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі не виконала.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

16.10.2006р. між Позивачем (Постачальником) та Відповідачем (Споживачем) укладено договір №90519 про постачання електричної енергії (далі -Договір), відповідно до п.1. якого, Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору, під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторонни зобов'язуються керуватися чиним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Згідно п.п.2.3.1, 2.3.3, 2.3.4 Договору, Споживач зобов'язується виконувати умови цього Договору; оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 «Порядок розрахунків» та №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії»; здійснювати оплату за послуги компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком №7а (7б) «Порядок розрахунків за перетікання електричної енергії».

Відповідно до п.9.4 Договору, цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2007р.; Договір вважається щоразу продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд умов. В матеріалах справи відсутні, Учасниками процесу не наведені доводи та не надані докази заявлення однією із Сторін Договору про припинення його дії.

Згідно п.п.1, 2 Додатку №2 до Договору (Порядок розрахунків», розрахунок Споживача з Постачальником електричної енергії за регульованим тарифом здійснюється за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ, згідно з Договором про постачання електричної енергії; розрахунковим періодом вважається період з 21 числа попереднього місяця до 20 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного.

Сторонами також укладено Додаток №7а до Договору (Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії) та Додаток №9 до Договору (графік зняття показів засобів обліку електроенергії).

Відповідно до доводів Позивача та наявних в матеріалах справи документів, в порушення умов укладеного Договору за період з вересня по грудень 2012р. Відповідачем не здійснено повної оплати за поставлену електричну елегію, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 90193,31грн.

Наявний борг підтверджується актами про використану електричну енергію за період з вересня 2012р. по грудень 2012р., підписаними та скріпленими відбитком печатки, в тому числі, Відповідача, рахунками на оплату послуг за наведений період.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З приводу доводів Відповідача про те, що відповідно до наказу командира військової частини А2847 №233 від 09.10.2006р., Супруненко В.М. 09.10.2006р. був звільнений з лав Збройних сил України в запас та виключений із списків особового складу військової частини А2847, а тому не міг та не мав права укладати будь-які договори від імені Відповідача, в тому числі укладений між Сторонами Договір від 16.10.2006р.; а також з приводу того, що Відповідачем у відгуках (відзивах) зазначено, що підпис у Договорі, проставлений навпроти прізвища Супруненка В.М. останньому не належить, суд зазначає наступне.

Наказом №233 від 09.10.2006р. командира військової частини А2847 Бутримовича С.М. полковника Супруненка В.М. (начальника військової частини А2847) вважати таким, що посаду здав та вибув до нового місця служби. Відтак, полковник Супруненко В.М. таном на час укладання Договору не був звільнений з лав Збройних сил України, а вибув до нового місця служби.

Крім того, як зазначено у п.62 «Статуту внутрішньої служби Збройних сил України», затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», для прийняття і здавання посади командира військової частини (корабля) наказом старшого командира (начальника) призначаються комісії, які після проведення перевірки складають відповідні акти, в тому числі акт про прийняття і здавання посади (редакція зазначеної частини статті з 2006 року незмінна). Відтак, доказом здавання посади є акт прийняття та здавання посади. Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 05.02.2013р. зобов'язано Відповідача надати письмове пояснення щодо дати звільнення полковника Супруненка В.С. (наказ №233 від 09.10.2006р.) з врахуванням Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, при цьому представивши оригінал (для огляду) та належним чином завірену копію (для долучення до матеріалів справи) акту здачі-приймання посади. Витребовувані документи не надані. Представлено письмове пояснення №130 від 19.02.2013р., відповідно до змісту якого, акти приймання та здавання посади командиром військової частини містять відомості, що становлять державну таємницю та мають гриф секретності «таємно». Щодо дати звільнення полковника Супруненка В.С. (наказ №233 від 09.10.2006р.) з врахуванням Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України представником Відповідача жодних пояснень не надано, дату не зазначено. З даного приводу суд також зазначає, що відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що Відповідачем не доведено у встановлений законом спосіб доводів щодо неперебування в момент укладення Договору на посаді начальника частини Відповідача полковника Супруненка В.С.

Також, з врахуванням зазначених Відповідачем доводів щодо того, що підпис у Договорі, проставлений навпроти прізвища Супруненка В.М. останньому не належить, судом пропонувалось призначення судової експертизи з даного питання. Проте, представники Сторін заявили, що попередня оплата експертизи жодною із Сторін проведена не буде.

Крім того, в судовому засіданні представниками Сторін зазначено, що підпис у Договорі, проставлений навпроти прізвища Супруненка В.М., візуально схожий на підпис командира частини Відповідача Бутримовича С.М.

Додатково представник Позивача зазначила у запереченні на відзив, що Договір укладався шляхом надсилання підписаних Позивачем двох примірників Договору (з відомими на час надсилання даними щодо особи керівника Споживача) Відповідачу, та один примірник (підписаний та скріплений відбитком печатки Відповідача) було повернуто Позивачу. Жодних зауважень до Позивача щодо невірності вказаних у Договорі даних подано не було.

Суд також зазначає, що підпис представника Відповідача у Договорі скріплений відбитком печатки Відповідача та Договір Відповідачем виконувався платежі, за період, що передував заявленому до стягнення, сплачувались Відповідачем), що підтвердили представники обох Сторін, вказане свідчить про визнання Відповідачем взятих на себе за Договором зобов'язань та наступне схвалення Відповідачем Договору.

Відповідно до ч.1 ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Також, Відповідач у відзивах від 16.01.2013р., 05.02.2013р., та письмових поясненнях від 19.02.2013р. зазначив про те, що листом від 09.12.2005р. директор департаменту фінансів Міністерства оборони України та начальник головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України повідомили, що відповідно до директив МО України №Д-332/1/03 від 20.01.2005р., №Д-332/1/010 від 20.04.2005р., №Д332/1/014 від 30.06.2005р. в Збройних силах України проведені реорганізаційні заходи щодо створення квартирно-експлуатаційного забезпечення, які передбачали закріплення всіх будівель за КЕЧ районів та здійснення ними дій, пов'язаних з забезпеченням військових частин комунальними послугами, енергоносіями, - заходи до переходу на територіальний принцип забезпечення військових частин комунальними послугами, енергоносіями.

Згідно доводів Відповідача, на підставі вказаних директив, після передачі на баланс Самбірської КЕЧ району забезпечення військової частини послугами, у військовій частині А2847 було закрито Код програмної класифікації видатків 2101060 «Утримання, експлуатація, обслуговування казарменно-житлового фонду будівель, споруд та об'єктів, що належать ЗС України», після чого військові частини ЗС України не являються розпорядниками бюджетних коштів відповідних видатків, а відтак, Відповідач не в змозі зазначені в Договорі зобов'язання перед Позивачем, оскільки уповноваженим органом на здійснення видатків по даним послугам являється Самбірська КЕЧ району.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що укладаючи Договір, Сторони вільно домовились про умови такого, в тому числі взяті на себе зобов'язання, а відтак, наведені Відповідачем доводи не виключають обов'язку Відповідача нести зобов'язання за укладеним Договором.

При цьому суд також зазначає, що 05.01.2010р. між Позивачем (Кредитор), Відповідачем (Боржник) та Самбірською квартирно-експлуатаційною частиною району (Третя сторона) укладено договір №10/122 про виконання обов'язку боржника іншою особою, за яким Третя сторона прийняла на себе обов'язок виконання грошових зобов'язань Боржника (Відповідача) за укладеним Договором №90519 від 16.10.2006р.

Проте, у п.2 договору №10/122 про виконання обов'язку боржника іншою особою зазначено, що: «У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку Боржника Третьою особою цей обов'язок Боржник повинен виконати сам.».

При цьому суд зазначає, що заміни сторони у зобов'язанні за укладеним Договором не відбулось, оскільки укладення правочину щодо виконання обов'язку боржника іншою особою здійснювалось (як зазначено у п.1 договору №10/122 про виконання обов'язку боржника іншою особою) у відповідності до ст.528 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків; враховуючи також те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсуності боргу в розмірі 90193,31грн. у Відповідача перед Позивачем за Договором, чи здійснення повного або часткового погашення такого; беручи до уваги доведеність матеріалами справи наявності обов'язку у відповідача щодо погашення боргу перед Позивачем, суд прихjдить до висновку, що до задоволення підлягають позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 90193,31грн. боргу за Договором.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 ГПК України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

19.02.2013року у відповідності до вимог ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 25.02.2013року.

На підставі ст.49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

При цьому суд також зазначає, що Позивачем подано клопотання про повернення надлишково сплаченого судового збору. Відповідно до платіжного доручення з відміткою банку про сплату №80 (№25179464) від 03.01.2013р., Позивачем сплачено 3772,10грн. судового збору.

Відповідно до ст.44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Стаття 7 (п.1 ч.1) ЗУ «Про судовий збір» передбачає, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає про необхідність повернення судового збору, сплаченого Позивачем понад розмір, встановлений законом (п.п.1, п.2 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір»).

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Військової частини А-2847 (82400, Львівська обл., м.Стрий, вул.Виговського, 13, ідентифікаційний код 07694655) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, м.Львів, вул.Козельницька, 3, ідентифікаційний код 00131587) 90193,31грн. боргу, 1803,87грн. судового збору.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству «Львівобленерго» (79026, м.Львів, вул.Козельницька, 3, ідентифікаційний код 00131587) 1968,23грн. судового збору, внесеного в розмірі більшому, ніж встановлено законом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.