Рішення № 33772458, 25.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2013 р.Справа № 922/3132/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна дистрибуційна мережа", м. Харків до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 74 488,18 грн. за участю представників сторін:

позивача - Курган І.І. за довіреністю №1653-юр від 02.09.2013 року,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна дистрибуційна мережа", м. Харків (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 74 488,18 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за Договором поставки № 697-Х від 11.01.2013 року, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст. 525, 526, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 199, 230 Господарського кодексу України, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 9990,70 грн., пеню в розмірі 61 265,46 грн., 24% річних в розмірі 805,86 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.07.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 16.09.2013 року о 12:15 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.09.2013 року розгляд справи було відкладено на 25.09.2013 року о 11:15 годині.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 9990,70 грн., пеню в розмірі 61 265,46 грн., 24% річних в розмірі 805,86 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 1720,50 грн. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення №6102211898479.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Східна дистрибуційна мережа" (позивач, продавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, покупець) з іншого боку, був укладений договір купівлі-продажу № 697-Х від 11.01.13 р. (Договір).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1. Договору, позивач передає, а відповідач зобов'язаний прийняти та оплатити на умовах даного Договору товар у кількості, асортименту та за цінами, що визначені у накладних на товар, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив відповідачу товар, що підтверджується товарно-транспортною (видатковою) накладною № 95 від 09.03.2013 року на суму 2090,36 грн., товарно-транспортною (видатковою) накладною № 96 від 09.03.2013 року на суму 295,80 грн., товарно-транспортною (видатковою) накладною № 101 від 09.03.2013 року на суму 6010,98 грн., товарно-транспортною (видатковою) накладною № 102 від 09.03.2013 року на суму 4016,20 грн., всього на загальну суму 12413,34 грн.

Крім того, 09.03.2013 року відповідачем було складено акт невідповідності при поставці, відповідно до якого позивачем було недопоставлено товару за ТТН № 102 від 09.03.13 р. у кількості трьох шт. на суму 36,48 грн.

Таким чином, судом встановлено, що позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 12376,86 грн. що підтверджується підписом та печаткою відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 5.1. Договору, умови оплати визначаються сторонами у п. 5.2. Договору, крім випадків коли Продавцем по відношенню до Покупця встановлено розрахункову політику.

У відповідності до п. 5.2. Договору, оплата за товар (продукти харчування та корма для тварин) здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримав товар на загальну суму 12376,86 грн., однак сплатив вартість отриманого товару лише частково на суму 2386,16 грн., а отже не сплаченою залишилась сума в розмірі 9990,70 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 9990,70 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Крім того, представник позивача просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 61265,46 грн. та 24 % річних в сумі 805,86 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 7.3. Договору, у випадку невиконання та/або неналежного виконання ФОП ОСОБА_1 зобов'язань по оплаті по даному Договору, він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі п'яти відсотків від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару, поставленого за умовами цього Договору, за кожен день прострочення платежу до дня фактичної оплати. У випадку прострочення оплати товару більш, ніж на три календарних дні, Покупець, крім того, зобов'язаний оплатити Продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі двадцяти чотирьох відсотків річних від вартості неоплаченого в установлений термін товару (партії товару) з дня настання терміну оплати товару (партії товару) до дня його фактичної оплати.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарс ького кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування пені в сумі 61265,46 грн., нарахованої станом на 09.09.2013 року, суд приходить до висновку, що дане нарахування не відповідає чинному законодавству, ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", адже нарахування перевищують подвійної облікової ставки Національного банку України, з урахуванням чого задоволенню підлягає сума пені в розмірі 496,09 грн., в частині стягнення пені в розмірів 60 769,37 грн., суд відмовляє у зв'язку з невірним нарахуванням.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування 24 % річних (п.7.3.Договору) в сумі 805,86 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення 24 % річних підлягають задоволенню повністю.

Згідно ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, судові витрати у даній справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, п/р № НОМЕР_2 в ХГРУ „Приват Банк", МФО 351533, Код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна дистрибуційна мережа", м. Харків (61145, м. Харків, вул. Новгородська, 3 А, п/р 26007001307082 в ПАТ «Актабанк», МФО 307394, Код ЄДРПОУ 38281011) суму основного боргу в розмірі 9990,70 грн., пеню в розмірі 496,09 грн., 24% річних в розмірі 805,86 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 316,12 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в розмірів 60 769,37 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 30.09.2013 р.

Суддя Буракова А.М.

922/3132/13