Постанова № 33772144, 23.09.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

23 вересня 2013 року справа № 814/2045/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовомТОВ "Проводник", вул. Леніна, 3, с. Ольшанське, Миколаївський район, Миколаївська область, 57113

доОчаківської ОДПІ Миколаївської області ДПС, вул. Шкрептієнка, 27, м. Очаків, Миколаївська область, 57500

провизнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 22.04.13 р. № 0000172200 В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проводник" (далі - позивач, Товариство) звернулось із адміністративним позовом до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ОДПІ), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 квітня 2013 р. № 0000172200.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач не мав законодавчо визначених підстав для призначення перевірки Товариства. На спростування виявлених порушень позивач послався на помилковість висновків відповідача про безтоварний характер його правочинів із контрагентом, так як вони зроблені без врахування наявності у нього всіх первинних документів.

Відповідач позов не визнав, в запереченнях вказав на те, що перевірка Товариства призначена у зв'язку із ненаданням всіх запитуваних документів. Наполягає на безтоварному характері правочинів позивача із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1), на підтвердження чого посилається на акт про неможливість проведення перевірки цього суб'єкта господарювання, а також на наявність в Єдиному реєстрі досудових розслідувань запису про кримінальне провадження за фактом здійснення ФОП ОСОБА_1 фіктивного підприємництва.

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, відповідно до ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.

Під час розгляду справи за загальними правилами КАС України, сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження (т. 2 а. с. 119-120). Згідно ст. 122 ч. 4 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи, що обидві сторони скористались своїм правом на розгляд справи в порядку письмового провадження та приймаючи до уваги те, що їх доводи і заперечення викладені письмово, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною статтею КАС України, для розгляду справи в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

25-29 березня 2013 р. ОДПІ провела позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з питань правомірності формування податкового кредиту та встановлення факту фінансово-господарських відносин з ФОП ОСОБА_1 за період з 1 жовтня до 30 листопада 2012 р., результати якої оформлені актом від 5 квітня 2013 р. № 91/22/37629953 (далі - акт перевірки) (т. 1 а. с. 50-72).

У висновку акту перевірки вказано на наступні порушення з боку Товариства:

- ст. ст. 203 ч. 1, 5, 210, 215 ч. 1-2, 216 ч. 1, 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у зв'язку із чим ОДПІ розцінила правочини позивача із ФОП ОСОБА_1 як нікчемні;

- ст. 198 п. 198.3., 198.6. Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 41244,0 грн. за господарськими операціями, які проведені на підставі нікчемних правочинів.

22 квітня 2013 р. ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000172200, яким збільшила Товариству суму грошового зобов'язання із ПДВ на 41244,0 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 10311,0 грн. (т. 1 а. с. 73).

З приводу спору сторін про наявність підстав для проведення перевірки Товариства, суд зазначає наступне.

Як вбачається з відповідного наказу (т. 1 а. с. 85), перевірка Товариства призначена на підставі ст. 78 п. 78.1. пп. 78.1.1. ПК України, яка визначає, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, обов'язковою передумовою для призначення перевірки на підставі вищенаведеної статті ПК України, є ненадання платником податків відповіді на письмовий запит податкового органу. Позивач наполягає на наданні всіх документів, про які йшлося в запиті, відповідач проти надання документів не заперечує, але вказує на надання не всіх документів. Разом із тим, в своїх запереченнях відповідач індивідуально перелічуючи документи, які запитувались, в той же час не наводить чіткого переліку документів, які не було надано на його запит, а обмежується лише загальним формулюванням "документи надані не в повному обсязі" (т. 1 а. с. 80).

Враховуючи приписи ст. 71 ч. 2 КАС України, суд знаходить недоведеним факт ненадання позивачем всіх документів, а тому у ОДПІ не було підстав для призначення перевірки. Разом із тим, суд відзначає, що доводам про безпідставне призначення перевірки не кореспондують позовні вимоги про визнання протиправними дій ОДПІ щодо призначення і проведення перевірки, а тому суд лише констатує таке порушення боку відповідача.

Заперечення ОДПІ зводяться до того, що нікчемність правочинів позивача із ФОП ОСОБА_1 доводиться актом про неможливість проведення перевірки цього контрагента та наявністю в Єдиному реєстрі досудових розслідувань запису про кримінальне провадження за фактом здійснення фіктивного підприємництва ФОП ОСОБА_1

До своїх заперечень відповідач надав акт про неможливість проведення перевірки ФОП ОСОБА_1, в якому зроблено висновок про укладення цим підприємцем нікчемних правочинів, у зв'язку із тим, що в ході розслідування кримінальної справи № 11800016, директор ТОВ "Миколаїв-Шампіньон" ОСОБА_1 надав пояснення, з яких слідує, що фактичне керівництво господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 здійснював він, тоді як ОСОБА_1 тільки підписував первинні документи (т. 1 а. с. 88-97).

Суд критично оцінює в якості доказу цей акт, оскільки неможливість проведення перевірки не може мати наслідком безумовний висновок про відсутність постачання товару суб'єктом, перевірку якого не може провести податковий орган.

Стосовно пояснень ОСОБА_2, слід зазначити, що оскільки вони зроблені в рамках кримінального провадження, адміністративний суд не має повноважень для їх оцінки до вироку суду в цій кримінальній справі, оскільки надання адміністративним судом оцінки доказам у кримінальному провадженні фактично означатиме втручання адміністративного суду в діяльність органу досудового слідства та/або кримінального суду.

Також, суд враховує і те, що відділ кримінальних розслідувань головного управління Міндоходів у Миколаївській області повідомив суд, що кримінальне провадження № 32012160000000022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 ч. 2 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) щодо ФОП ОСОБА_1 21 лютого 2013 р. було закрито, у зв'язку із відсутністю події кримінального правопорушення (т. 2 а. с. 107). Отже, компетентний орган не знайшов ознак кримінального злочину в діях постачальника позивача та прийняв відповідне процесуальне рішення, доказів скасування якого у суду не має.

Таким чином, ані акт про неможливість проведення перевірки ФОП ОСОБА_1, ані пояснення ОСОБА_2 не можуть вважатись доказами відсутності постачання товарів позивачу.

На переконання суду, отримавши акт про неможливість проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 та інформацію про наявність кримінального провадження щодо контрагента позивача, ОДПІ повинна була здійснити виїзну перевірку Товариства, під час якої безпосередньо досліджувати наявність чи відсутність у позивача товару, який поставлявся вказаним контрагентом, тоді як замість цього ОДПІ фактично підмінила перевірку позивача висновками акту про неможливість проведення перевірки його постачальника, механічно перенісши до акту перевірки позивача дані акту контрагента.

Не погоджується суд і з висновком податкового інспектора про порушення позивачем вимог ЦК України, оскільки він носить формальний та шаблонний характер, адже в акті перевірки інспектор взагалі не пояснює в чому саме йому вбачається порушення норм ЦК України, а тільки наводить текст деяких статей цього кодексу.

Згідно ст. 215 ч. 1, 2 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

ЦК України передбачає, що нікчемними правочинами є правочини, передбачені ст. ст. 219 ч. 1, 220 ч. 1, 221 ч. 2, 224 ч. 1, 226 ч. 1, а також правочини, укладені у випадках, передбачених ст. ст. 27 ч. 1, 121 ч. 3, 126 ч. 6, 247 ч. 3, 249 ч. 1, 547 ч. 2, 586 ч. 3, 614 ч. 3, 633 ч. 6, 661 ч. 2, 698 ч. 4, 719 ч. 3, 720 ч. 4, 739 ч. 1 ЦК України. Жодна з перелічених статей не може бути застосована до правочинів позивача.

З урахуванням викладеного, докази, на які посилається відповідач в підтвердження висновків акту перевірки Товариства, не можуть бути розцінені судом в якості таких, що свідчать про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивач, надавши платіжне доручення № 870 від 26 квітня 2013 р. (т. 1 а. с. 2), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору в розмірі 515,55 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 122, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення від 22 квітня 2013 р. № 0000172200 визнати протиправним і скасувати.

3. Відшкодувати товариству з обмеженою відповідальністю "Проводник" з Державного бюджету України судовий збір в сумі 515,55 грн., шляхом його безспірного списання з рахунку Очаківської об'єданої державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз