Постанова № 33770416, 26.09.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 р. Справа № 804/10689/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 Фініченко Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними дій

ВСТАНОВИВ:

08.08.2013 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0003281702 від 12.07.2013 року на суму 46 265,70 грн. та № 0003291702 від 12.07.2013 року на суму 7907,79 грн.

- визнати протиправними дії Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо формування в акті про результати документальної планової перевірки № 237/172/НОМЕР_3 від 02.07.2012 року з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року стосовно підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Ферріт-Д» (код ЄДРПОУ 36441206) та ТОВ «Ангстрем Континенталь» (код ЄДРПОУ 33906299) їх реальності та повноти відображення в обліку висновків про визнання відсутності у ФОП ОСОБА_1 (НОМЕР_3) об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у період з лютого 2012 року по грудень 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач дійшов до безпідставного висновку про безтоварність господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферріт-Д», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ангстрем Континенталь», оскільки факт реальності господарської операції підтверджується видатковими накладними, актами виконаних робіт, податковими накладними. Таким чином, позивач вважає, що надав всі докази які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарської діяльності та факт реальності господарських операцій з ТОВ «Ферріт-Д» та ТОВ «Ангстрем Континенталь».

Ухвалою суду від 13.08.2013 року відкрито провадження у адміністративній справі.

13.09.2013 року позивач подав заяву про уточнення другої заявленої позовної вимоги та просить суд визнати протиправними дії Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо формування висновків акту про результати документальної планової перевірки № 237/172/НОМЕР_3 від 02.07.2012 року з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року стосовно підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Ферріт-Д» (код ЄДРПОУ 36441206) та ТОВ «Ангстрем Континенталь» (код ЄДРПОУ 33906299).

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та зазначив про те, що товари, які купувались у ТОВ «Ферріт-Д» позивачем реалізовувались на користь третіх осіб, а саме: ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб», ТОВ «Інвест-Партнер Трейдинг», АТ «Лінде Газ Україна», ПАТ «Евраз-ДМЗ ім.. Петровського». ТОВ «Ангстрем Континенталь» надавав позивачу послуги із збору меблів у замовників, а саме: ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб», ПАТ «Евраз-ДМЗ ім.. Петровського», ТОВ «Фікс-Трейд», ТОВ «Укрветком».

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав суду заперечення на позовну заяву, у яких зазначив про нереальність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Ферріт-Д» та ТОВ «Ангстрем Континенталь» наступних причин:

- податковими органами під час перевірки ТОВ «Ангстрем Континенталь» встановлено, що останнє здійснює діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам;

- податковими органами під час перевірки ТОВ «Ферріт-Д» встановлено, що у останнього відсутній об'єкт оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) в 2012 році.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

З 10.06.2013 року по 21.06.2013 року відповідачем проведено планову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року.

За наслідками вищевказаної перевірки складно Акт № 237/172/НОМЕР_3 від 02.07.2013 року.

У вищевказаному акті відповідачем зроблено висновок про не спрямованість правочинів, які укладено позивачем з ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Ангстрем Континенталь» на настання реальних наслідків.

Висновок відповідача щодо нереальності правочинів обгрунтовується тим, що правочини здійснені без мети настання реальних наслідків, у зв'язку з наступним:

- податковими органами під час перевірки ТОВ «Ангстрем Континенталь» встановлено, що останнє здійснює діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам;

- податковими органами під час перевірки ТОВ «Ферріт-Д» встановлено, що у останнього відсутній об'єкт оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) в 2012 році.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято на направлено позивачу податкові повідомлення-рішення № 0003291702 від 12.07.2013 року на суму 7907,79 грн. та № 0003281792 від 12.07.2013 року на суму 46 265,70 грн.

Суд не погоджується з висновками відповідача зробленим у Акті № 237/172/НОМЕР_3 від 02.07.2013 року щодо нереальності договорів укладених позивачем з ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Ангстрем Континенталь», у зв'язку з наступним.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну , повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем з ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Ангстрем Континенталь» є нікчемним через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Ангстрем Континенталь» правочини визнані податковим органом нікчемними, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, відповідач не надав суду беззаперечних доказів того, що не виконання контрагентами ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Ангстрем Континенталь» своїх договірних зобов'язань, мало наслідком безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Ангстрем Континенталь».

Суд також зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Ангстрем Континенталь» (аналогічну позицію займає Верховний Суд України у постанові від 13.01.2009 року, номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678).

Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Ангстрем Континенталь».

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Ферріт-Д» укладено договір поставки № 200212/1А від 20.02.2012 року, у відповідності до умов якого ТОВ «Ферріт-Д» зобов'язувалось поставити позивачу товар, а останній зобов'язався його оплатити.

Факт поставки товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Ферріт-Д» позивачу підтверджується копіями видаткових накладних, які знаходяться у матеріалах справи.

Вказані документи відповідають ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

ТОВ «Ферріт-Д» виписали позивачу податкові накладні, які складено у відповідності до статті 201 Податкового кодексу України.

У відповідності до відомостей з офіційного сайту Міндоходів і зборів України свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Ферріт-Д» станом на день розгляду справи не анульовано, тобто на момент здійснення господарської операції з позивачем ТОВ «Ферріт-Д» було платником податку на додану вартість та вправі було видавати податкові накладні.

Судом на підставі відомостей отриманих з сайту Інформаційно-ресурсного центру (www.irc.gov.ua) встановлено, що ТОВ «Ферріт-Д» знаходиться у стані припинення підприємницької діяльності.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ «Ферріт-Д» було зареєстрованою юридичною особою.

Судом встановлено, що товар придбаний позивачем у ТОВ «Ферріт-Д» використовувався у господарській діяльності позивача, оскільки видами діяльності позивача є роздрібна торгівля меблями.

Щодо тверджень відповідача про те, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних підтверджує відсутність факту перевезення товару, то суд зазначає наступне.

Згідно пункту 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку господарської операції є первинні документи, які повинні відповідати законодавчо встановленим вимогам.

Судом встановлено, що первинні документи, а саме: видаткові накладні та податкові накладні за господарською операцією позивача з ТОВ «Ферріт-Д» складені у відповідності до законодавства України.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Таким чином, відсутність у позивача лише товарно-транспортних накладних не може слугувати беззаперечною підставою для висновку про відсутність здійснення господарської операції, оскільки з інших документів наданих позивачем відповідачу під час проведення перевірки, а саме: видаткових та податкових накладних ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб», ТОВ «Інвест-Партнер Трейдинг», АТ «Лінде Газ Україна», ПАТ «Евраз-ДМЗ ім. Петровського», копії яких знаходяться у матеріалах справи вбачається, що товар отриманий позивачем від ТОВ «Ферріт-Д» передавався вказаним вище третім особам.

Судом встановлено, що товар, який вказаний у видаткових накладних та податкових накладних ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб», ТОВ «Інвест-Партнер Трейдинг», АТ «Лінде Газ Україна», ПАТ «Евраз-ДМЗ ім. Петровського» є тотожним товару, який отримував позивач від ТОВ «Ферріт-Д».

Таким чином, вказані вище податкові та видаткові накладні ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб», ТОВ «Інвест-Партнер Трейдинг», АТ «Лінде Газ Україна», ПАТ «Евраз-ДМЗ ім. Петровського» є тими документами у розумінні інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку», які можуть підтверджувати, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

На підставі викладеного, судом встановлено рух товарів між ТОВ «Ферріт-Д» та позивачем.

Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ «Ангстрем Континенталь» укладено договір № 0207/1 від 02.07.2012 року, у відповідності до умов якого ТОВ Ангстрем Континенталь» зобов'язувалось виконати для позивача роботи стосовно збору меблів з наданих матеріалів та фурнітури, а позивач зобов'язувався оплатити вказані роботи.

Факт виконання робіт ТОВ Ангстрем Континенталь» позивачу підтверджується копіями актів виконаних робіт, які знаходяться у матеріалах справи.

Вказані документи відповідають ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

ТОВ «Ангстрем Континенталь» виписало позивачу податкові накладні, які складено у відповідності до статті 201 Податкового кодексу України.

У відповідності до відомостей з офіційного сайту Міндоходів і зборів України свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Ангстрем Континенталь» станом на день розгляду справи не анульовано, тобто на момент здійснення господарської операції з позивачем ТОВ «Ангстрем Континенталь» було платником податку на додану вартість та вправі було видавати податкові накладні.

Судом на підставі відомостей отриманих з сайту Інформаційно-ресурсного центру (www.irc.gov.ua) встановлено, що ТОВ «Ангстрем Континенталь» знаходиться у стані припинення підприємницької діяльності.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ «Ангстрем Континенталь» було зареєстрованою юридичною особою.

Щодо тверджень відповідача щодо неможливості виконання ТОВ «Ангстрем Континенталь» робіт із збору меблів для позивача через відсутність трудових ресурсів, обладнання, то суд зазначає натупне.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Таким чином, не надання позивачем документів до перевірки, щодо підтвердження наявності у ТОВ «Ангстрем Континенталь» трудових ресурсів, обладнання не може слугувати беззаперечною підставою для висновку про відсутність здійснення господарської операції, оскільки з інших документів наданих позивачем відповідачу під час проведення перевірки, а саме: письмових пояснень ТОВ «Ангстрем Континенталь», актів виконаних робіт, які підписано між ТОВ "Ангстрем Континенталь» та Промінь СТОВ, а також листів контрагентів позивача, а саме: ТОВ «Фікс-Трейд», ТОВ «Укрветком», ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб», для яких ТОВ "Ангстрем Континенталь» здійснював роботи по збору меблів, вбачається, що роботи по зборці меблів здійснено.

Суд на підставі письмових пояснень ТОВ "Ангстрем Континенталь» встановив, що останнє для виконання робіт для позивача залучало третіх осіб, зокрема, Промінь СТОВ, що підтверджується копіями актів виконаних робіт, які підписано між ТОВ "Ангстрем Континенталь» та Промінь СТОВ.

Також у матеріалах справи наявні письмові пояснення контрагентів позивача, а саме: ТОВ «Фікс-Трейд», ТОВ «Укрветком», ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб», для яких ТОВ "Ангстрем Континенталь» здійснював роботи по збору меблів, та у яких вказано, що зборка меблів здійснена.

На підставі викладеного, судом встановлено рух активів між позивачем та ТОВ «Ангстрем Континенталь».

Враховуючи викладене податкові повідомлення - рішення від 12.07.2013 року № 0003281702 та № 0003291702 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо заявленої позовної вимоги - визнати протиправними дії Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо формування висновків акту про результати документальної планової перевірки № 237/172/НОМЕР_3 від 02.07.2012 року з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року стосовно підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Ферріт-Д» (код ЄДРПОУ 36441206) та ТОВ «Ангстрем Континенталь» (код ЄДРПОУ 33906299), то суд зазначає наступне.

Судом на підставі пояснень представника позивача та змісту позовної заяви встановлено, що позивач оскаржує висновки відповідача, які зроблені останнім у акті перевірки.

Суд проаналізувавши зміст даної позовної вимоги, визначеної позивачем у позовній заяві, вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає його змісту, адже вимоги позивача не є способом захисту прав платника податку і не підлягає розгляду в адміністративному суді.

Так, справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки у розумінні статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

У той же час, вчинені податковим органом дії викладення у акті перевірки відповідних висновків не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.

Акт перевірки є службовим документом, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, тобто за своєю правовою суттю не є актом в розумінні ч.2 ст. 17 КАС України.

Таким чином, оскаржені позивачем висновки податкового органу неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак вони не підпадають під дію пункту 1 частини 2 статті 17 КАС.

Аналогічну позицію займає і Верховний Суд України в постанові від 10.09.2013 року по справі № 21-237а13, залишаючи без змін постанову Вищого адміністративного суду від 12.03.2013 року, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0003281702 від 12.07.2013 року на суму 46 265,70 грн. та № 0003291702 від 12.07.2013 року на суму 7907,79 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 541,73 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 27.09.2013 року СуддяС.В. Златін С.В. Златін