Постанова № 33769734, 15.01.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2013 р. справа № 2а-8215/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Пасічник Т.В.

за участю представників:

позивача: - Жигунова О. М. (дов. від 08.01.13)

відповідача: - Ратієв Д. С. (дов. від 28.03.13)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року

у справі № 2а-8215/10/0870

за позовом казенного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

Казенне підприємство "Запорізький титано-магнієвий комбінат" звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000720808/0 від 05.10.10 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 2838056,00 грн. та визначення податкового зобов'язання з ПДВ та зобов'язання сплатити суму податку у розмірі 413338,00 та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 206669,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", Порядку заповнення і подачі податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166, в результаті чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на загальну суму 2836056,00 грн., завищено залишок від'ємного значення з ПДВ на загальну суму 18656998,00 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень 2010 року на суму ПДВ у розмірі 134680 грн. 00 коп. по операціям з придбання матеріальних запасів, які використано не у господарській діяльності.

Підприємство здійснює продаж готової продукції за цінами, що склалися на ринку, керуючись тим, що реалізацію товарі за цінами, нижчими їх собівартості або ціни придбання, не заборонено діючим законодавством, якщо вони встановлені на договірній основі. Законом не передбачено здійснення коригування прибутку та ПДВ на суму перевищення собівартості над ціною реалізації. Таке обмеження стосується тільки реалізації товарів за цінами, нижчими за звичайні і лише пов'язаним особам, а позивач здійснював реалізацію готової продукції за звичайними цінами і особам, які не є пов'язаними, тому збитки, отримані від реалізації готової продукції, в перевіряємому періоді підлягають віднесенню до складу валових витрат і така діяльність є господарською діяльністю.

Щодо висновку податкового органу про нікчемність укладених правочинів, в акті перевірки не наведено жодної норми закону, яка б визначала, що вчиненні підприємством правочини є нікчемними. Позивачем укладені договори з метою настання юридично значимих дій: підприємством був здійснений продаж готової продукції та отримані за це грошові кошти, а контрагентами був отриманий товар та сплачені кошти, тобто укладені договори є реальними.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2011 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що продаж продукції власного виробництва за цінами нижче собівартості не може бути регулярною, постійною та суттєвою, оскільки така діяльність не приносить доходу. Якщо відсутній доход, внаслідок проведеної діяльності, відтак не можливо проведену діяльність кваліфікувати, як господарська. В результаті реалізації продукції за цінами, нижчими за собівартість її виготовлення, відбувається зменшення такої складової власного капіталу, як активи (в розмірі собівартості продукції) та збільшення активів на суму грошових коштів отриманих від продажу продукції власного виробництва. Проведення такої діяльності призводить не до росту, а до зменшення власного капіталу на різницю між собівартістю виготовлення продукції та ціною її продажу.

За податковим законодавством витрати, що перевищують доходи (збитки) не можуть бути враховані в податковому обліку, так як операція не відповідає основному принципу господарської діяльності, тобто не призводить до отримання прибутку. Такі збитки підлягають відшкодуванню за рахунок відповідних інших джерел.

Щодо віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по операціях з придбання товарів від TOB "Електрод Сервіс", судом першої інстанції встановлено відсутність товарно-транспортних накладних та довіреностей на отримання матеріальних цінностей, які можуть свідчити про факт транспортування товару до складу покупця. Також враховані дані "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів", виходячи з яких TOB "Електрод Сервіс" виступає транзитером з залученням вигодоформуючих підприємств, які є банкрутами та якими не задекларовано податкові зобов'язання. По ланцюгу постачання TOB "Електрод Сервіс" встановлено постачальників: TOB "Лектра" у якого визначено обліковий стан 3 "прийнято рішення про припинення" розпочато ліквідаційну процедуру та TOB "ТБ Електрод" визначено обліковий стан З "прийнято рішення про припинення.

Не погодившись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу (т.3 а.с.82), в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, необґрунтованість висновків суду, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована обставинами, наведеними в позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000720808/0 від 05.10.2010, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з липня 2009 року по червень 2010 року на суму 2838056,00 грн., зобов'язано повернути до бюджету вже відшкодовану суму податку на додану вартість у розмірі 413338,00 грн. та нарахована сума штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 206699,00 грн.

Підставою для прийняття означеного податкового повідомлення-рішення є висновки, зроблені податковим органом в результаті проведеної планової виїзної перевірки господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010 (акт №307/08-08/00194731 від 22.09.2010).

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.1.3, п.1.7 ст.1, пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за період липень 2009 року - червень 2010 року на загальну суму 2836056,00 грн., завищено залишок від'ємного значення з ПДВ на загальну суму 18656998,00 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень 2010 року на суму ПДВ у розмірі 134680,00 грн. по операціям з придбання матеріальних запасів, які використано не у господарській діяльності.

До такого висновку відповідач дійшов з встановлених фактів реалізації позивачем власної продукції за цінами нижче собівартості та віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість у період з липня 2009 року по червень 2010 року по операціях з придбання товарів від постачальника TOB "Електрод Сервіс", оскільки у вказаного контрагента не виникло в деклараціях з ПДВ податкового зобов'язання по ланцюгу постачання.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносин, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про правомірність цих висновків податкового органу.

Щодо реалізації позивачем продукції власного виробництва за цінами, нижчими за їх собівартість.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, яка діяла під час спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пп.7.4.4 п.7.4 аст.7 цього Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідачем виявлено, що позивачем придбавались матеріальні запаси, які частково використано не у господарській діяльності підприємства, позивач реалізовував продукцію власного виробництва (титанову продукцію) за цінами нижче собівартості, тобто здійснював збиткові операції.

Вищенаведене встановлено з даних журналів "Головна книга" за червень 2010 року по рахункам 70 "Доход від реалізації готової продукції", 901 "Собівартість реалізованої продукції", які в свою чергу, відображаються по рахунку 791 "Результати від основної діяльності". Підприємством не надано обґрунтування визначення ціни на титанову продукцію по основним маркам в червні 2010 року.

Як зазначено відповідачем в акті перевірки з посиланням на Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", Господарський кодекс України, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 "Загальні вимоги до фінансованої звітності", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, метою здійснення збиткових операцій є отримання суми бюджетного відшкодування у спосіб, що не узгоджується з приписами податкового законодавства, тобто без наміру настання юридично значимих дій.

Суд першої інстанції погодився з відповідачем, що продаж продукції власного виробництва за цінами нижче собівартості не може бути регулярною, постійною та суттєвою, оскільки така діяльність не приносить доходу. Якщо відсутній доход, внаслідок проведеної діяльності, відтак не можливо проведену діяльність кваліфікувати, як господарська з відповідними правовим наслідками для платника податку.

Колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції, оскільки такі висновки зроблені без дослідження та з'ясування всіх обставин, що стали підставою реалізації титану губчастого за ціною, нижчою його собівартості.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, яка діяла під час спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно з п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податків в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які здійснюються в межах компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виробляються) таким платником податку для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Виходячи з аналізу наведених норм, витрати платника податку на прибуток включаються до складу валових, якщо вони пов'язані з веденням виробництва та подальшим використанням у власній господарській діяльності підприємства.

За визначенням п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Визначення "господарської операції" міститься у ч. 4 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", так, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вищезазначене свідчить про те, що термін "господарська діяльність" не включає такої обов'язкової ознаки, як одержання прибутку, оскільки неотримання прибутку від окремої господарської операції не може свідчити про відсутність у цієї операції ознак господарської діяльності, крім того, за своїм змістом термін "господарська діяльність" значно ширше "господарської операції", оскільки передбачає сукупність здійснюваних платником податку господарських операцій.

Відповідно до п. 3 вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 № 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Виходячи з наведених норм в їх сукупності, вбачається, що діяльність визнається господарською тоді, коли вона направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах у вигляді збільшення власного капіталу, при цьому законодавець не пов'язує цю діяльність з її кінцевим результатом - обов'язковим отриманням прибутку як об'єкта оподаткування згідно пп.3.1 ст.3 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств".

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону (п. 5.11 ст. 5 вказаного Закону), а єдине обмеження щодо включення до складу валових витрат саме збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг), встановлено п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

З наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності не вбачається, що позивачем порушено приписи п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, неотримання прибутку за конкретною господарською операцією не може свідчити про відсутність мети отримати прибуток у власній господарській діяльності, яка ведеться підприємством на власний ризик.

Із матеріалів справи вбачається, відповідачем не заперечується, що основними видами діяльності відповідно до статуту підприємства є виробництво титанової продукції, інших кольорових металів та окремих виробів з них, виробництво хімічної продукції для промислових цілей.

У позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у відповідних податкових (звітних) періодах з сум податку на додану вартість в ціні вартості придбаної сировини, яка в подальшому використана у виробництві титанової продукції.

Від реалізації титанової продукції позивач отримав доход, що підтверджують відповідні декларації з податку на прибуток та первинні документи. Доход від реалізації готової продукції відображено в бухгалтерському обліку. Валовий доход від реалізації відображено в податковому обліку в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства.

Операція продажу продукції за ціною нижче собівартості не призводить до збільшення власного капіталу суб'єкта підприємницької діяльності, є збитковою і такою, що суперечить меті підприємницької діяльності за відсутності обґрунтованих підстав для такого продажу.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Умовою формування податкового кредиту відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 вказаного Закону є відповідність вартості товарів рівню звичайних цін.

Згідно п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Пунктом 1.18 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що звичайні ціни розуміються і застосовуються за правилами визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), встановлена сторонами договору (пп. 1.20.1. п.1.20 ст. 20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Як вбачається з матеріалів справи, не спростовано відповідачем, ціни реалізації титану губчастого, визнчені за цінами, які складаються на світовому ринку (за даними європейського довідника "Metal-Pages").

Причиною реалізації титанової продукції за ціною нижчою собівартості є наступні обставини: різке падіння світових цін на ринку титану губчастого, що викликано як специфічними особливостями розвитку титанової галузі за період з 2005-2008 років, так і глобальною світовою кризою (аудиторський звіт діяльності КП "Запорізький титано-магнієвий комбінат" за 2008-2009 роки, складений КРУ в Запорізькій області 30.06.2010 - т.3 а.с.102). Глобальна фінансова криза, що розпочалася у кінці 2008 року, ускладнила та погіршила ситуацію на світовому ринку титану, безпосередньо вплинула на КП "Запорізький титано-магнієвий комбінат" та негативно відобразилася на реалізації підприємством основного виду продукції, зменшення обсягів та виручки від реалізації основної продукції призвели до збиткової діяльності підприємства у 2009 році.

Крім того, на показники фінансово-господарської діяльності позивача вплинула відсутність державного замовлення щодо поставки продукції позивача - титану губчастого.

З цього приводу позивачем розроблена програма антикризових заходів по збереженню і підвищенню ефективності виробництва продукції у умовах економічної кризи і спаду попиту на титан губчастий на період IV квартал 2009 - 210 роки, затверджена головним директором підприємства 29.09.2009 (т.3 а.с.106).

Зазначені вище обставини пов'язані з об'єктивними умовами, не залежать від позивача і підпадають під власний ризик позивача як суб'єкта підприємницької діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу щодо безпідставного віднесення з цього приводу суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту не відповідають фактичним обставинам, суперечать дослідженим судом доказам та вимогам законодавства.

Щодо висновку відповідача, з чим погодився суд першої інстанції, про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по операціях з придбання товарів від постачальника TOB "Електрод Сервіс", який в серпні 2010 року був визнаний банкрутом, не звітував в період липень 2009 - червень 2010 року, та директор якого на теперішній час знаходиться в слідчому ізоляторі.

Як вбачається з матеріалів справи, між TOB "Електрод-Сервіс" (продавець) та позивачем (покупець) укладений договір від 08.08.2005 № 08-08, в межах якого за період з липня 2009 року по травень 2010 року позивачем придбаний товар в асортименті. Сума податку на додану вартість в складі ціни вказаного товару в загальному розмірі 2751495,00 грн. включено до складу податкового кредиту відповідних податкових (звітних) періодів.

Відповідачем в ході перевірки встановлено, що факт поставки та оплати товару підтверджений документами бухгалтерського та складського обліку, податковими накладними, платіжними дорученнями, проте серед наданих копій документів відсутні копії товарно-транспортних накладних та копії довіреностей на отримання матеріальних цінностей, які можуть свідчити про факт транспортування товару до складу покупця.

Відповідач, посилаючись на відомості, отримані від ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, зазначив, що проведення зустрічної перевірки не можливо у зв'язку з тим, що TOB "Електрод-Сервіс" має обліковий стан 3 (прийнято рішення про припинення, розпочато ліквідаційну процедуру) та не знаходиться за юридичною адресою, про що складено акт №149 від 01.09.2010. Свідоцтво платника податку на додану вартість TOB "Електрод Сервіс" анульовано 25.05.2010.

Відповідно до даних "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів" податковим органом з'ясовано, що TOB "Електрод Сервіс" виступає транзитером з залученням вигодоформуючих підприємств, які є банкрутами та якими не задекларовано податкові зобов'язання.

По ланцюгу постачання TOB "Електрод Сервіс" встановлено постачальників: TOB "Лектра", обліковий стан якого 3 - "прийнято рішення про припинення", розпочато ліквідаційну процедуру, TOB "ТБ Електрод" - визначено обліковий стан 3 - "прийнято рішення про припинення".

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає такі висновки податкового органу безпідставними.

Встановлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та його безпосереднім контрагентом TOB "Електрод Сервіс", відображення позивачем операцій з поставки товару у відповідних періодах, сторонами не спростовуються, підтверджені наявними в матеріалах справи документами.

Посилання відповідача на відсутність документів, які можуть свідчити про факт транспортування товару до складу покупця, не відповідають фактичним обставинам. Так позивачем подані копії залізничних накладних, подорожніх листів вантажного автомобіля, корінців разової перепустки, які підтверджують транспортування товару від TOB "Електрод Сервіс".

Таким чином факт отримання позивачем товару від TOB "Електрод Сервіс" в межах укладенного договору підтверджений відповідними первинними документами, виходячи із змісту яких вони мають всі законодавчо передбачені реквізити, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які ставляться до первинних документів, є такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання умов договору від 08.08.2005 № 08-08, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду. Отримані позивачем від TOB "Електрод Сервіс" товари належним чином відображені в бухгалтерському обліку підприємства, оприбутковані, про що свідчать картки складського обліку, використані в межах власної господарської діяльності.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та TOB "Електрод Сервіс" дотримані. Фактичні дії позивача під час укладення договору, його виконання та відображення відповідних господарських операцій в податковому обліку не свідчать про протиправність дій позивача, наявність у нього мети, яка б суперечила інтересам держави та суспільства, була спрямована на порушення публічного порядку.

Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти щодо порушення норм податкового законодавства безпосереднім контрагентом позивача або його контрагентами та був обов'язковим для застосування на всій території України, відповідачем не наведений, в матеріалах справи відсутні.

В будь-якому випадку порушення контрагентами, у тому числі за ланцюгом постачання, податкового законодавства за загальним правилом не може призводити до недійсності всіх угод до кінцевого отримувача товару, оскільки відносини між попереднім постачальником у ланцюгу поставок не позбавляють правового значення належним чином оформлених первинних документів та не впливають на реальність господарських операцій, вчинених між кінцевим отримувачем товарів та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" забороняє включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередній контрагент позивача TOB "Електрод Сервіс" був зареєстрований уповноваженими органами як суб'єкти господарювання, у встановленому порядку цивільної дієздатності не позбавлені, перебував на обліку в податковому органі як платник податку на додану вартість.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені TOB "Електрод Сервіс" у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

За правилами пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередніх періодах постачальникам таких товарів.

Вказана норма закону, окрім умови сплати податку на додану вартість отримувачем (покупцем) товару саме постачальникові (продавцеві) товару, не ставить додаткових умов для отримання покупцем бюджетного відшкодування від'ємного значення, зокрема, не передбачає таку умову, як сплата податку на додану вартість постачальником товару до бюджету.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України).

Згідно з положеннями наведених вище правових норм в їх сукупності, вбачається, що сума податку на додану вартість, включена до складу ціни товару, послуги, є податковим зобов'язанням продавця товару (послуги), а отже саме він і несе відповідальність по сплаті цього податку до бюджету.

Законодавство, діюче на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема, Закон України "Про податок на додану вартість", не встановлює зобов'язання покупця сплачувати податок на додану вартість і до бюджету, якщо такий податок не був (не буде) сплачений продавцем, не передбачає відповідальності платника податку за порушення його контрагентом, тим більше, контрагентами продавця податкового законодавства.

Бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередніх періодах постачальникам таких товарів.

Матеріалами справи підтверджено факт реальності здійсненої позивачем операції з отримання ним товару та оплати його вартості .

Таким чином позивачем виконані всі умови для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у відповідних (податкових) періодах, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено в установленому порядку правомірність зменшення суми бюджетного відшкодуванні податку на додану вартість.

Виходячи з наведених вище норм, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Неправильне застосування судом першої інстанції вимог матеріального права призвело до неправильного вирішення спору, що відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанцій та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИ?ЛА:

Апеляційну скаргу державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2011 у справі № 2а-8215/10/0870 скасувати.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя від 05.10.2010 № 0000720808/0.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко