Ухвала суду № 33767912, 11.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/12058/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Вербицької О.В., Шипуліної Т.М.,розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012

у справі № 2а-6029/11/2070

за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технологій деревообробки»

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 задоволено позовні вимоги Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (надалі - позивач, ДПІ у Київському районі м. Харкова) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технологій деревообробки» (надалі - відповідач, ТОВ «Центр технологій деревообробки») про стягнення податкового боргу у сумі 479 027,07 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позову.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2011.

Відповідач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07 по 31.12.09, за результатами якої складено акт від 08.04.10 № 1704/23-3/30654276.

На підставі акта перевірки було прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.04.09 № 0000282307/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 257 862,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 128 931,00 грн., всього на суму 386 793,00 грн.; № 0000292307/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 116 667,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 58 333,50 грн., всього на суму 175 000,50 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення відповідачем були оскаржені в судовому порядку, в результаті чого постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.10 по справі № 2-а-5600/10/2070 в позові відмовлено. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.10 було скасовано постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0000282307/0 від 16.04.10 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 54 735,50 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 27 368,00 грн. і прийнята в цій частині нова постанова про задоволення позовних вимог.

Зважаючи на узгодження податкових зобов'язань з моменту набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ДПІ у Київському районі м. Харкова були вжитті заходи, направлені на погашення податкового боргу, у зв'язку з чим була сформована та направлена податкова вимога від 06.12.10 № 1/1705 на суму 479 027,07 грн., що включає суму узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 175 000,50 грн. та податку на прибуток у розмірі 304 689,50 грн.

13.12.10 була проведена реєстрація обтяження рухомого майна відповідача в Державному реєстрі обтяжень.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок відсутності факту самостійної сплати відповідачем суми податкового боргу в установлені строки, а також при дотриманні позивачем порядку погашення податкового боргу, визначеного Законом України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який на момент виникнення податкового боргу був спеціальним законом, що встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), контролюючим органом правомірно заявлено вимогу про стягнення суми податкового боргу.

Суд апеляційної інстанції спростував позицію суду першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг визначався як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно пп. 5.2.4 п. 5.2 ст.5 Закону день закінчення процедури адміністративного оскарження вважався днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважалось неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

З урахуванням викладених норм, сума податкового зобов'язання ТОВ «Центр технологій деревообробки» є узгодженою з 02.11.2010, тобто з моменту набрання законної сили постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010 у справі № 2-а-5600/10/2070.

Водночас, судом першої інстанції не було враховано, що контролюючий орган звернувся із позовом про стягнення податкового боргу 24.05.2011, тобто в період, коли вже набув чинності Податковий кодекс України, в якому встановлено порядок стягнення податкового боргу, відмінний від процедури, що передбачалась Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в т.ч. при наявності податкової застави на майно та майнові права боржника.

Так, в пп.14.1.155 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Проте матеріали справи не містять документів, які б підтвердили проведення позивачем опису майна боржника в межах боргу, стосовно якого запроваджена податкова застава.

Приписами пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби можуть звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Крім того, відповідно до п. 95.1 та п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. При цьому, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Крім того, орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

З аналізу наведених правових норм випливає, що законодавець з 01.01.2011 встановив особливий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами і визначив наведений перелік заходів, які повинен здійснити орган стягнення на виконання власних повноважень. При цьому, звернення до суду з позовом про стягнення боргу до цих заходів не віднесено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки позивачем не виконано всіх приписів Податкового кодексу України щодо дотримання процедури погашення податкового боргу в примусовому порядку, то з урахуванням положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що позовні вимоги ДПІ у Київському районі м. Харкова про стягнення податкового боргу, заявлені у спосіб, не передбачений чинним законодавством, задоволенню не підлягають. Відтак, наведене підтверджує правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права при винесенні постанови від 31.01.2012, що доводами касаційної скарги не спростовується.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 у справі № 2а-6029/11/2070 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)О.В. Вербицька (підпис) Т.М. Шипуліна З оригіналом згідно

помічник судді