Ухвала суду № 33767910, 11.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/41049/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Вербицької О.В. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників позивача:Кабальський Р.О.,відповідача-1:не з'явився,відповідача-2:не з'явився,відповідача-3:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012

у справі № 2а-1670/287/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-Експрес»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області,

Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області,

Управління Державної казначейської служби у м. Кременчуці Полтавської області

про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест-Експрес» (надалі - позивач, ТОВ «Вест-Експрес») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області (надалі - відповідач-1, Кременчуцька ОДПІ Полтавської області), Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області (надалі - відповідач-2), Управління Державної казначейської служби у м. Кременчуці Полтавської області (надалі - відповідач-3) про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.09.2011 № 0001052302/183 та № 0001062302/184 і стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 1 643 116,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012, адміністративний позов ТОВ «Вест-Експрес» задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.09.2011 № 0001052302/183 та № 0001062302/184; стягнуто на користь позивача суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 1 643 116,00 грн.

У касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби, що є правонаступником Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області, посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач надав до Вищого адміністративного суду України письмові заперечення на касаційну скаргу, яку вважає необґрунтованою, та просить скаргу відхилити, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - залишити в силі.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Вест-Експрес» подано до Кременчуцької ОДПІ Полтавської області уточнюючу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2011 року (вх. № 9005838133 від 04.08.2011). Разом з декларацією позивачем був поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування і заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Вест-Експрес» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2011 року, за результатами якої було складено акт від 02.09.2011 № 6409/23-209/23815414 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів: пп. 7.7.2, 7.7.3, 7.7.4, 7.7.7, п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), пп. 200.4, пп. 200.6, пп. 200.7, пп. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, яке полягало у завищенні заявленої підприємством суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (надалі ПДВ) на рахунок платника у банку за червень 2011 року на суму 1 643 116,00 грн. та заниженні суми бюджетного відшкодування за періоди: жовтень 2009 року - 52 665,00 грн., листопад 2009 - 38 097,00 грн., грудень 2009 року - 45 829,00 грн., січень 2010 року - 43 644,00 грн., лютий 2010 року - 26 608,00 грн., березень 2010 року - 42 671,00 грн., квітень 2010 року - 46 138,00 грн., травень 2010 року - 23 526,00 грн., червень 2010 року - 24 898,00 грн., липень 2010 року - 57 893,00 грн., серпень 2010 року - 49 551,00 грн., вересень 2010 року - 55 895,00 грн., жовтень 2010 року - 40 964,00 грн., листопад 2010 року - 51 835,00 грн., грудень 2010 року - 137 105,00 грн., січень 2011 року - 438 716,00 грн., лютий 2011 року - 107 041,00 грн., березень 2011 року - 111 383,00 грн., квітень 2011 року - 121 529,00 грн., травень 2011 року - 127 128,00 грн.

На підставі висновків акта податковим органом 19.09.2011 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001052302/183, яким ТОВ «Вест-Експрес» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 643 116,00 грн.; № 0001062302/184, яким визначено, що ТОВ «Вест-Експрес» добровільно відмовляється від отримання встановленої суми заниження в розмірі 1 643 116,00 грн., як бюджетного відшкодування. Натомість, зазначена сума підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (рядок 25.1) (пп.7.7.4 п. 7.7 ст. 7 цього Закону).

У разі, якщо платник податку визначив суму бюджетного відшкодування, він може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації (рядок 25.2), яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (пп.7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону).

Відповідно до абзацу «а» пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 вказаного вище Закону у разі, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, то платнику надсилається податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пп.7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Загальний порядок відображення платниками у звітності самостійно виявлених помилок (у тому числі подання уточнюючих розрахунків) з податку на додану вартість встановлювався пунктом 4.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ (затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166).

Норми аналогічного змісту містяться і в Податковому кодексі України, що набрав чинності з 01.01.2011, а саме в: п. 200.4, п. 200.6, п. 200.7, п. 200.14 ст. 200.

Крім того, відповідно абз. «а» п.200.14 ст. 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактична оплата сум ПДВ, заявлених позивачем до бюджетного відшкодування у червні 2011 року, відбулась: у жовтні 2009 року у розмірі 52 665,00 грн., у листопаді 2009 року - 38 097,00 грн., у грудні 2009 року - 45 829,00 грн., у січні 2010 року - 43 644,00 грн., у лютому 2010 року - 26 608,00 грн., у березні 2010 року - 42 671,00 грн., у квітні 2010 року - 46 138,00 грн., у травні 2010 року - 23 526,00 грн., у червні 2010 року - 24 898,00 грн., у липні 2010 року - 57 893,00 грн., у серпні 2010 року - 49 551,00 грн., у вересні 2010 року - 55 895,00 грн., у жовтні 2010 року - 40 964,00 грн., у листопаді 2010 року - 51 835,00 грн., у грудні 2010 року - 137 105,00 грн., у січні 2011 року - 438 716,00 грн., у лютому 2011 року - 107 041,00 грн., у березні 2011 року - 111 383,00 грн., у квітні 2011 року - 121 529,00 грн., у травні 2011 року - 127 128,00 грн.

При цьому, судами також встановлено, що вказані вище суми ПДВ не були задекларовані позивачем, як оплачена частина від'ємного значення. Зазначені суми платником податків вносились за період з вересня 2009 року по грудень 2010 року включно до рядка 25.2 декларацій з податку на додану вартість, а за період січень-червень 2011 року - до рядків 24 і 26 декларацій.

Водночас, як правильно зауважили суди попередніх інстанцій, відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, розрахунку (далі - податкова декларація) (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Так, матеріалами справи підтверджується, що у серпні 2011 року ТОВ «Вест-Експрес» подало до податкового органу уточнюючу декларацію з податку на додану вартість за червень 2011 року (розрахунок, заяву, довідку).

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили, що позивачем самостійно виявлено факт заниження бюджетного відшкодування внаслідок недекларуванням ним оплаченої частини від'ємного значення податку на додану вартість, як і самостійно виправлено цю помилку шляхом подання уточнюючого розрахунку, що, у свою чергу, виключає можливість застосування відповідачем санкцій, передбачених абзацом «а» пп. 7.7.7 п. 7.7, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і ст. 200.14 Податкового кодексу України.

Відтак, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість вимог позивача та наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ Полтавської області від 19.09.2011 № 0001052302/183 та № 0001062302/184 є законним і обґрунтованим.

Зважаючи на те, що перевіркою правильності визначення суми податкового кредиту за вказаний період будь-яких порушень не встановлено (акт перевірки від 02 вересня 2011 року), суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про дотримання позивачем вимог пунктів 200.4, 200.7, 200.8 статті 200 Податкового кодексу України та пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Ознак наявності обставин, визначених пунктом 200.5 статті 200 Податкового Кодексу України, які б свідчили про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування, судом не виявлено, а матеріалами справи підтверджено, що сума бюджетного відшкодування, заявлена позивачем у червні 2011 року до бюджетного відшкодування відповідає сумі податку, фактично сплаченій ним у попередніх періодах постачальниками товарів.

Враховуючи наведене, підстав для відмови позивачу в отриманні бюджетного відшкодування в розмірі 1 643 116,00 грн. судом не встановлено. Податковим органом не наведено жодних доводів, підтверджених належними та допустимими доказами, щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а також щодо відсутності законодавчо визначених підстав для відшкодування з Державного бюджету України суми податку на додану вартість на користь позивача за спірний період.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає в доводах касаційної скарги підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 у справі № 2а-1670/287/12 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)О.В. Вербицька (підпис) Т.М. ШипулінаЗ оригіналом згідно