Постанова № 33767896, 11.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2013 року м. Київ К-21038/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Вербицької О.В., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області та Державного підприємства «Писарівський спиртзавод» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010 у справі №2а-5040/08 (№22а-5762/08) за позовом Державного підприємства «Писарівський спиртзавод» до Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2008 позовні вимоги Державного підприємства «Писарівський спиртзавод» (далі-ДП «Писарівський спиртзавод», позивач) до Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області (далі-Балтійська МДПІ Одеської області, відповідач) задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 07.01.2008 №0000372300/0, №00003623000/0, №0000392300/0, №0000382300/0.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2008 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.01.2008 №0000402300/0 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 2315,96грн.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Балтська МДПІ Одеської області та ДП «Писарівський спиртзавод» 17.05.2010 та 17.06.2010 відповідно звернулись з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, який своїми ухвалами від 26.05.2010 та 31.08.2010 прийняв їх до свого провадження.

В касаційній скарзі Балтська МДПІ Одеської області просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010 в частині задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», п.14 ст. 1, ст.ст. 37,82 Митного кодексу України, п. 2 Наказу Державної митної служби України «Про затвердження Порядку застосування

тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг)».

В касаційній скарзі ДП «Писарівський спиртзавод» просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 19, 129 Конституції України, пп.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.4.3, 4.11 Розділу IV Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», ст.ст. 69, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скаргах доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга Балтської МДПІ Одеської області задоволенню не підлягає, а касаційна скарга ДП «Писарівський спиртзавод» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту від 25.01.2008 №16-2300/00412040/20, складеного за результатом комплексної (планової) документальної перевірки ДП «Писарівський спиртзавод» щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2004 по 01.10.2007, податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 07.01.2008 №00003723/0 щодо нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 347678,00грн.; №0000362300/0 щодо нарахування податкового зобов'язання по ПДВ у сумі 75350,00грн.; №0000392300/0 щодо нарахування податкового зобов'язання по акцизному збору у сумі 11639,00грн.; №0000402300/0 щодо нарахування пені за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД в сумі 2315,96грн.; № 0000382300/0 щодо нарахування податкового зобов'язання по податку на доходи з фізичних осіб в сумі 591,07грн.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 1.22.1 п. 1.22, п.1.25 ст.1, п.5.1, п.5.2.5 п.5.2., п.5.9 ст. 5, п.п 4.1.6. п.4.1 ст. 4, п.6.1. ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до зменшення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за перевіряємий період в сумі 345202,00грн. внаслідок помилкового визначення підприємством, при визначенні вартості залишків матеріальних цінностей, балансової вартості запасів, валових доходів і витрат після проведення дооцінки, та уцінки запасів; п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п. 7.3.1. п.7.3 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого позивачем занижено ПДВ за 2006 рік на суму 20933,00грн., та за 2007 рік на суму 54417,00грн.; п.1.7 ст.1, п.п. 4.3.25 п.4.3 ст.4, п.п. 6.1.1. п.6.3.2. п.6.3 ст. 6, п.п. 8.1 ст.8, п.п. 9.12.1 п. 9.12 ст.9, ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 591,07грн.,в тому числі : 2004 рік - 7,99грн., 2005 рік -289,19грн., 2006 рік-182,33 грн., 2007 рік-11,56 грн.; ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при здійсненні імпортної операції, а саме, позивач перевищив законодавчо встановлений 90 денний термін з моменту здійснення платежу на користь нерезидента; ст. 2 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої», в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання з акцизного збору у березні 2005 року та вересні 2007 року на суму 11639,84грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення винесено в порушення приписів пункту 4.11. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005 (далі-Порядок). Посилаючись на встановлені обставини суд першої інстанції дійшов до висновку, що податкові повідомлення, які видані з порушенням Наказу, не можуть бути документом, який би зобов'язував платника податків сплачувати зобов'язання. При цьому надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 07.01.2008 №00003723/0, суд виходив з того, що додаток №4 до акту перевірки не є належним доказом у даній справі, як такий, що складений з порушенням п.3.2 Порядку. Щодо податкового повідомлення-рішення від 07.01.2008 №0000402300/0 суд виходив з встановлених за результатом розгляду справи обставин щодо відсутності порушення 90-денного терміну поставки товару, оскільки до його спливу спирт коньячний був ввезений на митну територію України. Крім того, судом зазначено, що з огляду на положення п.1.9 ст.1, ст.14, ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не відноситься до податків та зборів, а тому відповідачем необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення №0000402300/0, яким визначено податкове зобов'язання в сумі 2315,96грн. за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Проте, всупереч приписам ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для винесення податкових повідомлень - рішень №0000362300/0, №0000382300/0, № 0000392300/0 судом першої інстанції не досліджувались.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000402300/0, оскільки за результатом розгляду справи було встановлено, що спирт коньячний був ввезений на митну територію України в межах 90-денного строку.

Висновок судів попередніх інстанцій в цій частині ґрунтується на тому, що датою імпорту слід вважати дату надходження товару на митну територію України, що й є фактичним перетином товаром митного кордону України.

Такий висновок судів попередніх інстанцій, кореспондує приписам Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», якими закріплено відповідальність, зокрема за порушення строків поставки продукції, робіт, послуг (товарів) на митну територію України, а не за неввезення товару в режимі імпорту у строк, передбачений ст. 1 цього ж Закону.

Зазначене підтверджується положеннями Митного кодексу України, у статтях 212 - 214 якого встановлено можливість збереження поставлених резиденту України товарів на митному складі, зокрема протягом трьох років з дати їх поміщення у зазначеному режимі.

За змістом ч. 3 ст. 214 цього Кодексу товари, ввезені із-за меж митної території України, що зберігаються у режимі митного складу, до закінчення строків зберігання, повинні бути задекларовані власником до іншого митного режиму, зокрема імпорту.

Відповідно до ст. 212 Митного кодексу України митний склад - це митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання.

Таким чином, моментом, з якого товари є імпортованими в Україну, судами обґрунтовано визначено момент перетину такими товарами митного кордону України незалежно від їх подальшого митного оформлення.

Судом апеляційної інстанції було досліджено підстави для винесення податкового повідомлення - рішення №0000362300/0, №0000382300/0, № 0000392300/0 та встановлено наступні підстави.

Так, щодо визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість судом встановлено, що підприємство не включило до податкового зобов'язання з ПДВ вартість суми ПДВ по реалізації продукції - «Коньячний дім Зоряний». У період березень - квітень 2006 року за рахунок авансових платежів у сумі 386020,36 грн. позивачем невірно визначено податкове зобов'язання, внаслідок чого відхилення у податкових деклараціях склало 16766,00грн. У період 2007 року позивач не включив до податкового зобов'язання ПДВ по одержаній попередній оплаті від ПЕТРУС-АЛКО, у тому числі і ПДВ 54417,00грн. Підприємством двічі включено до податкового кредиту ( в січні та жовтні 2006 року) податкову накладну №РК-К00014 від 21.06.2005 контрагента - «Коньячний дім Зоряний» на суму 25000,00грн., утому числі ПДВ - 4166,00грн. У 2005 році контрагент ТОВ «Злагода» повернуло продукцію, а позивач повернув кошти у сумі 371616,00грн, у тому числі ПДВ 61936,00грн. та належним чином не провів коригування, чим допустив порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п. 7.3.1 п.7.3,п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000382300/0 судом встановлено, що позивач закупив у громадян товари на суму 2368,00грн, проте, податок на доход з фізичних осіб у сумі 310,82 грн. не сплатив. Також позивачем допущені помилки у нарахуванні податкової соціальної пільги - на суму 280,25 грн., що є порушенням п.п. 6.3.2 п.6.3 ст.6, п.п. 8.1 ст.8, п.п.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000392300/0 судом встановлено, що у березні 2007 року позивачем безпідставно занижено суму податкового зобов'язання із сплати акцизу збору у сумі 80,00грн., а у вересні 2007 року на суму 11559,84грн. Так, Законом України від 25.03.2005 року №2005-ІV були внесені зміні до Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої», відповідно до якого з 31.03.2005 ставки на коньяк були підвищені з 3 грн. до 6 грн. Проте, позивач у порушення вищенаведеної норми при продажу акцизних товарів, нараховував акцизний збір за заниженими ставками.

Отже, з огляду на встановлені обставини, висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 07.01.2008 №0000362300/0, №0000382300/0, № 0000392300/0 є правильним.

При цьому, судом апеляційної інстанції правильно вказано на те, що саме по собі помилкове зазначення дати у спірних податкових повідомленнях-рішеннях не може бути безумовною підставою для висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень, з огляду на те, що вони були прийняті у зв'язку з порушеннями зафіксованими в акті перевірки від 25.01.2008 №16-2300/00412040/20 та за відсутності доказів щодо проведення будь-якої іншої перевірки позивача у спірному періоді.

Разом з тим, суд касаційної інстанції не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0000372300/0.

Так вказавши на правомірність визначення позивачеві податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 347678,00грн., суд апеляційної інстанції виходив з того, що за умови відсутності первинних документів, податковий орган правильно визначив суму податкових зобов'язань за непрямим методом з використанням бухгалтерського обліку залишків матеріальних цінностей та витрат на виробництво.

Проте, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що згідно з пп. 4.3.3 п.4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб.

На час виникнення спірних правовідносин відповідний закон не приймався. Отже, методика визначення податкових зобов'язань за непрямими методами наразі законодавчо не визначена, а тому, визначення позивачеві податкового зобов'язання по податку на прибуток за непрямими методами є неправомірним.

Враховуючи, що рішення суду апеляційної інстанції є помилковим лише в частині, суд касаційної інстанції вважає за необхідне відповідно до приписів ст.225 Кодексу адміністративного судочинства України змінити постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010, виклавши її резолютивну частину в іншій редакції.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 225, 230, 232, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Державного підприємства «Писарівський спиртзавод» задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010 змінити, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції:

«Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області від 07.01.2008 №0000372300/0 щодо визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 347678,00грн.; №0000402300/0 щодо нарахування пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньо-економічної діяльності в сумі 2315,96грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.»

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ О.В. Вербицька

___ А.М. Лосєв