Ухвала суду № 33767861, 11.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2013 р. м. Київ К/800/7401/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Вербицької О.В. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників позивача:Ткаченко Т.О.,відповідача:Никоненко Я.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства «Ізумруд»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013

у справі № 2а-751/12/1070

за позовом Приватного підприємства «Ізумруд»

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Ізумруд» (надалі -позивач, ПП «Ізумруд») звернулося до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі - відповідач, Білоцерківська ОДПІ Київської області), у якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 186/0000230232 та № 187/0000220232 від 08.02.2012.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2012 адміністративний позов ПП «Ізумруд» задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 08.02.2012 № 186/0000230232 та № 187/0000220232.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 задоволено апеляційну скаргу Білоцерківської ОДПІ Київської області та скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2012, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ПП «Ізумруд» відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2012.

Згідно наданих до Вищого адміністративного суду України письмових заперечень відповідача на касаційну скаргу позивача, вимоги касаційної скарги вважає необґрунтованими, скаргу просить відхилити, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити в силі.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПП «Ізумруд» має статус юридичної особи та зареєстровано виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області, про що свідчить копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А 01 № 104424.

Відповідно до Довідки АБ № 250211 ПП «Ізумруд» здійснює свою діяльність у сфері: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, інші оптові торгівлі, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, перероблення та користування овочів та фруктів, не віднесене до інших групувань.

На підставі направлень від 23.12.2011 № 779, 780, 781, 782, 783, виданих Білоцерківською ОДПІ Київської області, керуючись приписами п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на грудень 2011 року та наказу Білоцерківської ОДПІ Київської області від 29.11.2011 № 1105 проведена документальна планова виїзна перевірка ПП «Ізумруд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2011.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 23.01.2012 № 181/23-2/31678523/20 про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП «Ізумруд».

Під час проведення перевірки відповідачем встановлено ряд порушень, а саме:

- п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 10.1 ст. 10 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП «Ізумруд» занижено податок на прибуток на загальну суму 160 516,00 грн., у тому числі заниження за IV квартал 2010 року на 170 880,00 грн., завищення за I квартал 2011 року на 9 753,00 грн. та завищення за ІІ квартал 2011 року на 611,00 грн.;

- п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України від 03.04.1997 № 164/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010, в результаті чого ПП «Ізумруд» занижено податок на додану вартість на загальну суму 136 897,00 грн., у тому числі за листопад 2010 року на 136 704,00 грн., за серпень 2011 року на 193,00 грн.;

- ч. 1 ст. 202, ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого встановлено здійснення ПП «Ізумруд» нікчемних правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків щодо взаємовідносин з ТОВ «Укртехномас-Сервіс» на загальну суму 820 222,72 грн., в тому числі податок на додану вартість у сумі 136 703,79 грн.

На підставі вищевказаного акта та встановлених порушень відповідачем винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.02.2012 № 186/0000230232 та № 187/0000220232, не погоджуючись з якими позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірності прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а ПП «Ізумруд» під час ведення фінансово-господарської діяльності за період, що перевірявся діяло в межах правового поля та сформувало податковий кредит без порушень та на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Апеляційний суд не погодився з такими висновками суду першої інстанції зазначивши, що позивачем належними доказами реальності правовідносин із ТОВ «Укртехномас-Сервіс» не доведено.

Переглянувши судове рішення апеляційного суду у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст. 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 4.1 ст. 4 цього Закону визначено, що валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону, виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені п. 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до п. 10.1 ст. 10 вказаного вище Закону, прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Згідно з п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України, у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання правочину недійсним як такого, що порушує публічний порядок, є фіктивним; у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, в ході перевірки позивача на підставі даних реєстрів бухгалтерського обліку та первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, наданих для перевірки встановлено проведення ПП «Ізумруд» фінансово-господарських операцій з ТОВ «Укртехномас-Сервіс», що відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 12.03.2012 має статус юридичної особи та зареєстроване Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією.

В періоді, що перевірявся ПП «Ізумруд» укладено договори з ТОВ «Укртехномас-Сервіс», а саме: № 29/10-10-1 від 29.10.2010 - щодо зборки та пакування пробки та № 29/10-10-2 від 29.10.2010 - щодо поставки товару.

Відповідно до п. 1 вказаних договорів ТОВ «Укртехномас-Сервіс» зобов'язується поставляти (надавати послуги), а ПП «Ізумруд» оплатити та прийняти товар за цінами кількістю й в асортименті, вказаному в рахунках-фактурі ТОВ «Укртехномас-Сервіс».

На виконання вимог договорів продавцем ТОВ «Укртехномас-Сервіс» було виписано ПП «Ізумруд» ряд податкових накладних, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.15 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників. При цьому, для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Про фактичне здійснення господарських операцій може також свідчити, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Матеріалами справи підтверджується, що придбання товарів та послуг від ТОВ «Укртехномас-Сервіс» здійснювалось відповідно до таких первинних документів: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткові накладні.

Відповідно до укладених договорів ПП «Ізумруд» своєчасно отримав продукцію, оплатив її, сплативши всі обов'язкові платежі в установленому законом прядку, що підтверджується платіжними дорученнями. Розрахунки за придбаний товар, (послуги) здійснені у безготівковій формі розрахунку на суму 820 222,72 грн., відповідно даних бухгалтерського рахунку № 311 та первинних бухгалтерських документів. По закінченню періоду, що перевірявся заборгованість по розрахунках між контрагентами відсутня.

При цьому, на момент виконання договірних зобов'язань ТОВ «Укртехномас-Сервіс» було зареєстровано в державному реєстрі підприємств, та зареєстровано місцевим податковим органом як платник ПДВ, на підтвердження чого ТОВ «Укртехномас-Сервіс» позивачу були надані завірені копії Свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва платника податку на додану вартість, що містяться в матеріалах справи.

Слід також зауважити, що наявність помилки в тексті актів виконаних робіт не може бути оцінена судом як виключний доказ невиконання сторонами договірних зобов'язань. Оцінці підлягають всі первинні документи в сукупності. Водночас, про те, що роботи по збиранню пробки виконувались саме ТОВ «Укртехномас-Сервіс», свідчать рахунки-фактури та всі вказані вище первинні документи, що містяться в матеріалах справи. Зокрема, колегія суддів бере до уваги і той факт, що акти виконаних робіт, надані позивачем, скріплені печатками сторін договору.

Таким чином, факт виконання вказаних договорів зборки та пакування пробки, та поставки підтверджуються видатковими накладними та податковими накладними, копіями рахунків-фактури, платіжними дорученнями та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а тому податковий кредит ПП «Ізумруд» за період, що перевірявся був сформований та документально зафіксований позивачем правильно.

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про недоведеність належними доказами реальності правовідносин між позивачем та ТОВ «Укртехномас-Сервіс».

Крім того, суд першої інстанції правильно взяв до уваги, що ПП «Ізумруд» як платник податків не може і не повинен нести відповідальність за порушення податкового законодавства іншим господарюючим суб'єктом.

Так, відповідно до ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.ст. 1, 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що були чинні в період укладання та виконання спірних угод, ст.ст. 15, 16 Податкового кодексу України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Також слід зазначити, що оскільки договори купівлі-продажу послуг № 29/10-10-1 та № 29/10-10-2 від 29.10.2010, укладені ПП «Ізумруд» та ТОВ «Укртехномас-Сервіс», укладені з додержанням в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, що у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, виключає їх недійсність. Доказів протилежного відповідачем до суду надано не було.

Відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність законних підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Білоцерківської ОДПІ Київської області від 08.02.2012 № 186/0000230232 та № 187/0000220232.

Оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи повно і правильно встановив обставини справи, та при ухваленні судового рішення не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, а суд апеляційної інстанції скасував його помилково, то зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.210, 214, 215, 220, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Ізумруд» задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 у справі № 2а-751/12/1070 скасувати.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2012 у справі № 2а-751/12/1070 залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)О.В. Вербицька (підпис) Т.М. Шипуліна