Постанова № 33767493, 23.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2013 р. м. Київ К-33788/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Степашка О.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бреін»

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29.09.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010

у справі № 2а-4179/09/2370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бреін»

до Державної податкової інспекції у місті Черкаси

про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Бреін» подало позов про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Черкаси від 16.02.2009 № 0000512301/0, від 17.04.2009 № 0000512301/1, від 19.06.2009 № 0000512301/2 та від 28.08.2009 № 0000512301/3 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4908,00 грн. основного платежу та 1472,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.09.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010, в задоволенні позову відмовлено повністю.

ТОВ «Бреін» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 5.1, п. 5.2, п. 5.3, п.п. 1.21.1 п. 1.21, п. 1.25 ст. 1, ст. 12, п. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, ст. 70, ч. 2 ст. 71, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4908,00 грн. основного платежу та 1472,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки перевірки, викладені в акті від 10.02.2009 № 230/23-2/33282780 за період з 01.07.2007 по 30.09.2008, про порушення вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97.

Податковою інспекцією зроблено висновок, що на дату списання безнадійної кредиторської заборгованості за товари у 3 кварталі 2008 року перед ПП «Артем» позивач зобов'язаний був сформовані у вересні 2005 року - на дату відвантаження (отримання) товарів валові витрати відкоригувати, оскільки компенсація вартості товарів не здійснена і сума кредиторської заборгованості була списана на результати фінансово-господарської діяльності за закінченням строку позовної давності.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що збільшення відповідно до вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону на дату списання безнадійної кредиторської заборгованості, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, валового доходу є обґрунтованим, проте позивач порушив п. 5.1 ст. 5 Закону, оскільки не здійснив коригування валових витрат.

Суд касаційної інстанції не погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те, що у платника податку (покупця) у періоді, коли виникає безнадійна заборгованість, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, одночасно з обов'язком збільшити валовий доход на суму такої заборгованості за правилом п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону виникає обов'язок відкоригувати валові витрати, що формувались у зв'язку з придбанням товарів.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, формування платником податку валових витрат на дату оприбуткування товарів, придбаних цим платником для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, на підставі договору поставки, що передбачав здійснення компенсації (плати) за такі товари, відповідає вимогам наведених норм.

Згідно із п.п. 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 безповоротна фінансова допомога - це, зокрема сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Пункт 1.25. ст. 1 заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності відносить до безнадійної заборгованості.

Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості визначено ст. 12 Закону.

Відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону валовий доход включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

При цьому Законом не передбачено зобов'язання платника податку зменшувати валові витрати на суму товарів, віднесених до валових витрат за першою із визначених у п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону подій, зокрема на дату оприбуткування платником податку товарів. Тому у податкового органу були відсутні підстави для зменшення валових витрат і донарахування податку на прибуток.

Оскільки обставини у справі встановлено правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, останні підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову повністю.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бреін» задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29.09.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкаси від 16.02.2009 № 0000512301/0, від 17.04.2009 № 0000512301/1, від 19.06.2009 № 0000512301/2 та від 28.08.2009 № 0000512301/3 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4908,00 грн. основного платежу та 1472,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бреін» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.І. Степашко